Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., її причини та етапи.

Читайте также:
  1. Берестейська унія, її причини та наслідки
  2. Визначити причини та наслiдки радянiзацii Зах.Укр у 1939-1941
  3. Визначте причини прийняття християнства.
  4. Виникнення українського козацтва,причини, етапи розвитку.
  5. Висновок: Цей перелік не вичерпує всієї різноманітності галузей сучасної психології. Подальший розвиток психології, безперечно, спричинить появу її нових гілок і галузей.
  6. Війна радянської Росії проти УНР і проголошення незалежності України.
  7. Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті.
  8. Директорія УНР та ЗУНР. Акт злуки 1919 р. Причини поразки, уроки і значення національно визвольних змагань 1917-20 рр.
  9. Друга чеченська війна
  10. Економічна криза: суть та причини.

Причини Національно-визвольної війни: посилення національно культурного та релігійного гноблення, козацтво опинилось, по суті, поза законом, зловживання місцевої адміністрації, збільшення економічного визиску населення.

Характер: національно визвольний, релігійний (захист православної віри супроти наступу католицизму) та буржуазний (бо, по суті, відбувалась ліквідація феодальних відносин і перехід до капіталізму).

Рушійні сили: козацтво і православна шляхта (організатори і найдієвіша сила), селянство (найчисельніша сила, але її дії шкодили своєю стихійністю та анархізмом), православне духовенство (як організуюча сила, ідеологи повстання), православні міщани (їх роль була незначною через малу чисельність).

Початок національно-визвольної війни (1648–1649). Січень — 17 квітня 1648 р. — Хмельницький захопив Січ, де був проголошений гетьманом.

Періодизація укр.-національної війни: 1 – лютий 1648-червень 1652 – початок національно –визвольних змагань – створення державності; 2 – червень 1652- серпень 1657 рр. прагнення союзу з Росією з метою завершення війни із Польщею; 3 – вересень 1657 – червень 1663 рр. – Руїни та розв’язок громадянської війни між Лівобережною та Правобережною Укр.; 4 – липень 1663 – червень 1668 рр. – політика Московської держави та Польщі спрямована на перерозподіл українських земель; 5 - липень 1668 – вересень 1676 рр. – знищення державних інституцій на Правобережній Україні та поразка революції.

Битви:

5-6 травня 1648 р. – польські та українські війська зустрічаються під Жовтими водами. Поляки мали 10 000 військо, Хмель – 34 000(14 000 –українці, 20 000-татари). В цій битві українські війська перемогли.

Місто Корсунь 15-16 травня 1648 р. – у битві українсько – татарські війська перевищували сили поляків. Оскільки Потоцький зібрав лише 20 000 воїнів, а у Хмель було 20 000 козаків і 20 000 татар. Українське військо на чолі з Хмель здобуло перемогу.

Битва під Пилявцями 11-13 вересня 1648р. – польська шляхта прагнула реванш. Битва була програна поляками, оскільки в ній брали участь недосвідчені реглементарі(перина – князь Заславський, дитина – Конецьпольський, латина – Осторог).

 

Формування козацької державності під час НВВ. Державотворча діяльність Б. Хмельницького.

Посилення кріпосницького та національно-релігійного гніту, експансія польської й литовської знаті на південні землі, які почали колонізувати «уходники» й запорожці, утиски козацької верстви викликали масове невдоволення в українському суспільстві. Як наслідок, наприкінці XVI — на поч. XVII ст. Україною прокотилися дві хвилі народних виступів (у 1591 — 1596 та 1625— 1638 pp.), рушійною силою яких стало козацтво.

Найголовнішими причинами національно-визвольних змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні були такі. 1. «Ординація» 1638 р., у результаті якої правлячі кола Речі Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективі - на ліквідацію козацтва як стану українського суспільства. Реєстрове військо втратило давню самоуправу: на його чолі мав стояти не виборний гетьман, а польський комісар; так само полковники мали бути зі шляхти і для їх охорони служила прибічна гвардія з найманців. Реєстр зменшено до 6 тис. чол., а решта мала повернутися в підданство до своїх панів. Міщанам і селянам заборонено зватися козаками і віддавати своїх доньок заміж за козаків. На Запоріжжя можливо було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дійшла до критичного моменту — бути чи не бути. 2. Зростання експлуатації українського селянства внаслідок стрімкого поширення фільварково-панщинної системи господарства, особливо в південних і східних 160 регіонах України. Сучасник зазначав: «Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, — а щотри роки — й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжани на галері...» 3. Посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати, особливо після Берестейської унії, силою насаджували в Україні католицизм і уніатство, утискували православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури. Православні українці послідовно усувалися від участі в міському самоуправлінні, їм чинилися постійні перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею. В умовах загострення національно-визвольної боротьби польські каральні органи вдавалися до елементів етнічних чисток, винищуючи українців тільки тому, що вони були українцями. Отже, антиукраїнська політика польських правлячих кіл призвела до загального незадоволення усіх верств українського суспільства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти й православного духовенства.

На початку 1648 p. Б. Хмельницького обирають гетьманом Війська Запорізького. Саме ця подія вважається І початком національно-визвольної війни українського народу. На першому її етапі Б. Хмельницькому важливо було, уникаючи прямих зіткнень з поляками, забезпечити підтримку реєстрового козацтва і домогтися спілки з Кримським ханством. До березня 1648 p. на бік гетьмана перейшли 6 тис. реєстровців, а кримський хан прислав 4 тис. кінних воїнів.

В українсько-польських переговорах, які передували початкові воєнних дій, Б. Хмельницький наполягав лише ' на автономії козаків — вимагав вивести польське військо, ліквідувати управління Речі Посполитої і дати козакам право на міжнародні стосунки. У відповідь коронний гетьман М. Потоцький вирішує розбити повстанців. Проте Б. Хмельницький випереджає поляків і під Жовтими Водами у травні 1648 p. завдає їм нищівної поразки.

Не давши супротивникові отямитись, Б. Хмельницький готує засідку у районі Корсуня, де поляки також були розгромлені, а коронний гетьман потрапив у полон.

Перші успіхи козацького війська підняли всю Україну. Селянські повстання охоплюють Київщину, Волинь, Поділля, Лівобережжя.

Здобувши у вересні 1648 p. блискучу перемогу під Пилявцями, Б. Хмельницький рушає на Львів. Штурмом було взято фортецю Високий Замок, і у козаків з'явилася реальна можливість здобути місто, а потім повністю розгромити польську армію і захопити Варшаву. Але, обмежившись викупом, повсталі залишають Львів. Під За-мостям Б. Хмельницький вступає в переговори з поляками, укладає перемир'я і повертає свої війська в Україну.

В грудні 1648 p. козацьке військо на чолі з Б. Хмельницьким урочисто ввійшло у Київ. В переговорах з поляками, які почалися, Хмельницький. захищає право українського народу на створення власної, незалежної від влади польського короля держави. Ця держава розглядалася в якості спадкоємиці Київської Русі.

Влітку, зібравши величезне ополчення, королівський уряд розпочинає наступ на повстанців. Козацькі війська оточили частину польських військ під м. Збаражем. У серпні 1649 p. відбулася битва, і успіх був на боці козаків, але татари несподівано покинули поле бою, а кримський хан зажадав від Б. Хмельницького вступити в переговори з Польщею. В результаті було підписано Зборівську мирну угоду.

Згідно з цією угодою Річ Посполита визнавала існування козацької України у кордонах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Чисельність козацтва мала становити 40 тис.; селяни, які не потрапили до реєстру, поверталися до своїх панів. Захищалися права православної церкви. Однак польська шляхта могла знову повертатися на визволені від неї території.

Таким чином, ідею соборності України не було реалізовано, і Хмельницький задовольнився козацькою автономією в межах Речі Посполитої. Але разом із тим під час війни формується українська державність — переважно військового гатунку. Створюються центральні й місцеві органи влади, запроваджується новий адміністративно-територіальний поділ.

Велику увагу Б.Хмельницький приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави. Було встановлено військово-політичну спілку з Кримським ханством, Трансильванією, Росією, Туреччиною, Швецією, Венецією.

Богдан Хмельницький увійшов у історію українського і народу як видатний військовий і політичний діяч. Основне його досягнення було, мабуть, в тому, що він зміг об'єднати різні верстви населення довкола великої справи національного визволення, сформулював наріжні принципи національної державної ідеї.

У ході національно-визвольної війни відбувався процес формування української державності. Але входження під протекторат Росії, з одного боку, сприяло національно-культурному і релігійному відродженню, а з іншого — зумовило спочатку обмеження, а згодом і повну ліквідацію автономії України.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав