Читайте также:
|
Директорія УНР, як тимчасовий верховний орган влади в Україні, була створена наприкінці 1918 року Українським Національним Союзом – блоком опозиційних до уряду та особи Гетьмана П. Скоропадського політичних партій переважно просоціалістичної орієнтації. До її складу увійшли В.Винниченко (УСДРП) - голова, члени: С.Петлюра (УСДРП), О.Андрієвський (УПСС), Ф.Швець – (Селянська Спілка) і А.Макаренко (безпартійний, від профспілки залізничників).
26 грудня 1918 року Директорія проголосила відновлення в Україні республіканського ладу.
Того ж дня був створений перший уряд Директорії – Раду Народних Міністрів на чолі з В.Чехівським (УДСРП).
За дорученням Директорії уряд розробив та ухвалив 5 січня 1919 року закон про скликання Трудового Конгресу України, який мав стати вищим державним органом законодавчої влади. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Згідно закону, Конгрес мав бути «обраним трудовим населенням, без участі поміщиків і капіталістів». Перше засідання Трудового Конгресу мало відбутися 22 січня 1919 року в Києві. На його зібрання нетерпляче очікувало все українське суспільство з надією, що народні обранці накреслять шляхи подальшого розвитку держави, зокрема для досягнення соборності України.
На цей час з українських земель, що перебували в складі колишньої Австро-Угорщини, утворилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Уряд ЗУНР, виконуючи волю місцевих українців, проголосив курс на возз’єднання (злуку) обох українських держав. У результаті успішної співпраці обох українських урядів Кульмінацією національно-визвольних змагань українців стало 22 січня 1919 р. — День злуки УНР і ЗУНР. Уже практично з першого дня утворення Західноукраїнської Народної Республіки між урядами УНР і ЗУНР проводились переговори про втілення ідеї соборності.
День 22 січня 1919 р. був одним із найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерідко трагічної історії, назавжди залишившись у пам'яті українського народу як свято Соборності України. Але до справжнього об'єднання справа так і не дійшла. Вже через кілька днів після проголошення злуки Директорія під тиском більшовицьких орд змушена була покинути Київ. Тому західним українцям годі було і чекати якоїсь реальної допомоги з Наддніпрянщини.
Поразка українських визвольних змагань 1917—1921 рр., її причини та наслідки. Визвольні змагання українського народу 1917 - 1921 рр. закінчилися невдачею. 18 березня 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між радянськими урядами Росії й України з одного боку та Польщею — з другого. Згідно з цим документом, що фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР та ЗУНР, Польща в обмін на територіальні поступки, аналогічні тим, які містилися у Варшавській угоді, визнала Радянську Україну і зобов'язалася заборонити перебування на своїй території всіх антибільшовицьких організацій, включаючи уряд УНР. Доля Східної Галичини була вирішена у 1923 р., коли Паризька конференція ухвалила приєднати її до Польщі. Ще раніше, в 1918 р., Румунія окупувала Буковину. У 1919 р. Закарпаття дісталося Чехословаччині. Поразка українських визвольних змагань була зумовлена низкою причин. Значною мірою — це низький рівень національної свідомості українства як наслідок тривалої політичної неволі. Українцям не вистачило добре підготовлених фахівців для керівництва державними справами як у центрі, так і на місцях. Українське селянство, передусім у Східній Україні, було малоосвіченим, політично незрілим, а національно свідомого робітництва майже не було. Міста з великою перевагою чужого, ворожого українській самостійності елементу виступали проти національно-визвольних змагань українства. Не встигли українці також пройти тривалого еволюційного шляху національного розвитку, який підготував би їх до відновлення державності. Створена революційним шляхом держава значною мірою стала для них несподіванкою. На жаль, як український народ, так і його провідники не виявили єдності й витривалості, необхідних для захисту власної державності.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |