Читайте также:
|
Європейські стандарти публічного адміністрування діяльності органів виконавчої влади, являють собою вироблені практикою функціонування інституцій ЄС, а також відповідних суб’єктів держав-членів ЄС, правила функціонування публічної адміністрації, в основу яких покладено принцип верховенства права та ідея безумовного дотримання прав, свобод та законних інтересів приватних осіб як найвищої цінності сучасної демократичної та правової держави.
Проте головна особливість цих стандартів полягає у тому, що на рівні документів ЄС, тобто у європейських правових нормах (acquis communautaire), вони не знайшли свого закріплення. Це питання з урахуванням принципу субсидіарності кожна країна Європейського Союзу вирішує самостійно. Але відсутність владних повноважень Спільноти в сфері політики адміністрації не перешкоджає ЄС формулювати заходи, які безпосередньо або опосередковано впливають на цю політику в країнах-членах. Тому політика Спільноти щодо державного управління не є результатом обдуманих намірів та планів, а швидше їх повною відсутністю.
Необхідним елементом ідеології спілкування влади та особиі є належний рівень його нормативного впорядкування, який на сьогодні в Європі якраз і досягається через прийняття законів про адміністративні процедури. Так, перші подібні правові акти було прийнято в Австрії (1925 р.), Польщі та Чехословаччині (1928 р.), Югославії (1930). Згодом законодавче регулювання адміністративних процедур охопило майже всю Європу. Зокрема, у Федеративній Республіці Німеччина Федеральний закон про адміністративні процедури діє з 1976 р. Цим законом передбачені принципи здійснення адміністративних процедур, строки адміністративних процедур, наслідки помилок в адміністративних процедурах, вартість адміністративних процедур, особливості провадження з окремих питань.
Натомість окремі європейські країни кодифікували своє адміністративно-процедурне законодавство не так давно. Так, скажімо, загальний Закон про адміністративну процедуру Австрії був прийнятий лише у 1991 р., маючи своїм предметом регулювання розгляду та вирішення адміністративних справ, у тому числі апеляційну процедуру (адміністративне оскарження).
Необхідність подальшого розширення законодавства про адміністративні процедури визнається на сьогодні також і на рівні міждержавних інституцій, які своїми рішеннями намагаються певними чином посилити названий інститут. Так, наприклад, у рекомендації (77) 31 Ради Європи було закріплено принципи, якими держави-члени, у тому числі й Україна, повинні керуватися у своєму праві та адміністративній практиці. До таких принципів віднесено:
– право бути вислуханим, тобто право пред’явлення особою фактів, аргументів та доказів щодо адміністративного акта. Право бути вислуханим має бути обов’язково забезпечене у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси приватної особи. Щоб особа використовувала право бути вислуханою та подати аргументи й докази ефективно, вона повинна знати про них. Адміністративний орган зобов’язаний надати інформацію – у відповідних випадках та у належний час, достатній для надання можливості скористатися таким правом, – про можливість надання фактів, аргументів та доказів;
– доступ до інформації або до матеріалів справи – надання особі на її запит інформації про всі існуючі факти, що стосуються прийняття адміністративного акту. У рекомендаціях не уточнюються засоби, за допомогою яких надається інформація (наприклад, передача стислої інформації або надання доступу до справи). Формула «відповідними засобами» дає можливість адміністративному органу вибирати засоби, які найбільш доцільні в кожному випадку та відповідають адміністративній практиці, що стосується цього питання. При цьому обсяг ознайомлення з матеріалами справи може бути обмежений, зокрема, з метою захисту публічних інтересів (наприклад, державна безпека, підтримання громадського (публічного) порядку, охорона здоров’я) або з причини конфіденційності певної інформації, щоб не порушувати інтересів третьої сторони;
– забезпечення допомоги особі та її представництво в адміністративній процедурі. Цей принцип означає, що особі може надаватися допомога або забезпечуватися представництво в адміністративній процедурі. Тобто особа має право брати участь в адміністративній процедурі як особисто, так і через представника. Принцип не стосується зобов’язання відповідної особи самій здійснювати певні дії в ході процедури або самій брати участь у певних фазах такої процедури;
– викладення мотивів – надання особі на її запит або шляхом зазначення в акті інформації про причини, на яких ґрунтується адміністративний акт. Обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення (акта). Вважається, що обґрунтування може бути викладено як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Письмове наведення мотивів є відправною точкою для здійснення правового контролю за діяльністю адміністративних органів;
– зазначення правового захисту – зазначення в адміністративному акті звичайних засобів правового захисту проти несприятливого впливу акта на права, свободи або інтереси особи. Цей принцип зобов’язує адміністративний орган у письмовому адміністративному акті, який несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, зазначити порядок його оскарження, тобто звичайні засоби правового захисту проти такого впливу. Має бути вказана уся інформація, необхідна для подання скарги, в тому числі зазначено орган, уповноважений розглядати скаргу, строки для оскарження тощо.
Питанню принципів адміністративної процедури присвячені також Рекомендації Ради Європи № R 80 (2) щодо здійснення дискреційних повноважень (це повноваження, надане особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна) адміністративними органами, відповідної до якої адміністративний орган при здійсненні дискреційних повноважень повинен:
– не переслідувати інших цілей, ніж ті, для яких дискреційне повноваження було надано;
– дотримуватися об’єктивності та неупередженості, враховуючи тільки ті факти, які стосуються конкретної справи;
– дотримуватися принципу рівності перед законом шляхом запобігання несправедливій дискримінації;
– зважати на будь-які негативні наслідки, які може мати його рішення для прав, свобод та законних інтересів осіб, та співвідносити їх з цілями органу;
– приймати рішення протягом розумного строку;
– керуватися загальними адміністративними вказівками, враховуючи при цьому конкретні обставини окремої справи.
Важливе значення для закладення загальних основ адміністративних процедур, як справедливо відзначається в літературі, мають також принципи, що виділяються в європейському адміністративному просторі як загальні вимоги до органів публічної адміністрації, які також в обов’язковому порядку мають враховуватися органами виконавчої влади у процесі правозастосовчої діяльності.
Отже, як випливає з викладеного, на теперішній час інституціями ЄС, а також відповідними інституціями держав-членів ЄС напрацьовано досить значний об’єм нормативних встановлень, які стосуються адміністративних процедур, що, суттєвим чином полегшує завдання вітчизняних органів виконавчої влади щодо трансформації своєї правозастосовчої діяльності у ракурсі європейських стандартів.
Прийняття Україною на себе зобов’язань, пов’язаних з її євроінтеграційними прагненнями, покладає на неї обов’язок привести у відповідність до європейських стандартів також і правозастосовчу діяльність власної публічної адміністрації, зокрема органів виконавчої влади, що, може бути досягнуто через запровадження у сферу їх функціонування адміністративних процедур.
Першим кроком до приведення адміністративних процедур відповідно до європейських стандартів стало прийняття Закону України «Про адміністративні послуги» 6 вересня 2012р. Інститут адміністративних послуг став новацією для вітчизняної адміністративної практики. Модель адміністративних послуг, запроваджена в новому законодавстві, запозичена з досвіду західних країн, насамперед належних до англосаксонської сім’ї права, де орієнтація на надання публічних послуг була одним із основних напрямів реформи публічної адміністрації останньої чверті двадцятого століття.
Запровадити європейські стандарти публічного адміністрування покликаний і Адміністративно-процедурний кодекс, проект якого схвалив Кабінет Міністрів на своєму засіданні 14 листопада 2012 року. Проект, який розробляло Міністерство юстиції, чітко регламентує процедуру відносин особи і влади. Кодекс дозволить на законодавчому рівні захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.
В більшості європейських країн існують відповідні кодифіковані акти, присвячені детальній регламентації подібних процедур. Причому такі закони складають серцевину адміністративного законодавства і саме вони визначають рівень демократичності діяльності публічної адміністрації в цих країнах.
Натомість у нашій країні застарілі стереотипи спрощеної юридичної регламентації процесуальних відносин у діяльності державного апарату дуже стійкі, навіть в середовищі фахівців. Багато хто з них і досі вважає, що вимоги до законодавчого врегулювання адміністративних процедур повинні бути значно "полегшеними" порівняно, наприклад, з правилами судового процесу. Забувають при цьому, що докладне визначення і Законом раціонально організованих і демократичних за суттю процедур діяльності з адміністративного розгляду заяв і скарг, інших звернень приватних осіб - це чи не єдина реальна гарантія дотримання під час цього розгляду неупередженого, відповідального і прозорого ставлення державних службовців до правомірних вимог та інтересів зазначених осіб. Більше того, завдяки цим процедурам певною мірою "вирівнюються" правові позиції держави І людини в їхніх взаємостосунках - на відміну від відносин "субординації", в яких зазвичай перебувають державно-владні суб'єкти і громадяни.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 191 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |