Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Функціонально-вартісний метод

Читайте также:
  1. A. гностическим методам
  2. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  3. C) Методы стимулирования поведения деятельности
  4. c.) Метод, в котором лежит Продолжительность, Ответственность, Приверженность, Усилие
  5. E) мировоззренческая, гносеологическая, методологическая.
  6. I Анализ состояния и эффективности методической работы
  7. I ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  8. I. Из истории развития методики развития речи
  9. I. Методические рекомендации
  10. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЫ

Метод функціонально-вартісного аналізу застосовується на етапах проектування, технологічного планування, підготовки і освоєння виробництва. Його застосування розглянемо для продукції підприємств будіндустрії.

Функціонально-вартісний аналіз витрат проводять в наступному порядку. На початку визначають об'єкт аналізу - носій витрат. Потім, на підставі отриманої інформації, визначають види витрат (службові функції) по даному об'єкту (продукції) і групують їх по напрямах діяльності підрозділів підприємства. Після цього експертним шляхом визначають значущість функцій з подальшим їх ранжируванням. На цьому етапі також визначається питома вага витрат на функцію в загальних витратах. Дані граф 1,2,3 заносять в таблицю 10.1.

Таблиця 10.1

Зіставлення коефіцієнтів значущості функцій і їх вартості

Ранг функції Значущість в % Питома вага витрат на функцію в загальних витратах, % Коефіцієнт витрат на функцію
1,00 1,20 1,33 0,67 0,60 0,40
   

 

Потім обчислюють коефіцієнт витрат на функцію шляхом ділення питомої ваги витрат на функцію в загальних витратах на відповідну значущість функції. Оптимальним вважається коефіцієнт витрат на функцію, рівний одиниці, прийнятним – менше одиниці, більше одиниці – вимагає вирішення здешевлення функції.

Після проведеного аналізу зіставляють поелементно сукупності проведених витрат на виріб (продукцію) з якою-небудь базою. Такою базою може служити мінімально можливі витрати на виріб.

Економічна ефективність функціонально-вартісного аналізу або коефіцієнт зниження поточних витрат визначається по формулі:

, (10.1)

де Ср - сукупні витрати, що реально склалися;

Сб - мінімально можливі базові витрати.

Після визначення коефіцієнта зниження поточних витрат проводиться оцінка передбачуваних варіантів розробленого виробу, відбираються найбільш прийнятні і розробляються заходи по удосконаленню виробу.

При визначенні витрат на якість використовуються і застосовуються методи технічного нормування, які засновані на розрахунку подетальних норм і нормативів матеріально-технічних ресурсів, розрахунку трудомісткості і інших витрат, що включаються в собівартість. Для цієї мети використовуються нормативно-довідкові матеріали. За допомогою технічного нормування визначаються витрати по всіх складових як на новий виріб, так і при його удосконаленні.

При переході на нову аналогічну продукцію, витрати на якість (Зя) визначаються різницею між витратами на стару (Зст) і нову (Зн) продукцію:

. (10.2)

Цей метод придатний і при заміні матеріалів, конструкцій, виробів, окремих видів будівельно-монтажних робіт більш прогресивними і ефективними.

Якщо підприємством удосконалюються параметри продукції, що раніше випускалася, то витрати на вдосконалення визначаються прямим рахунком по нормах, що діють.

 

Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 13 | Нарушение авторских прав



lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав