Читайте также:
|
Метод функціонально-вартісного аналізу застосовується на етапах проектування, технологічного планування, підготовки і освоєння виробництва. Його застосування розглянемо для продукції підприємств будіндустрії.
Функціонально-вартісний аналіз витрат проводять в наступному порядку. На початку визначають об'єкт аналізу - носій витрат. Потім, на підставі отриманої інформації, визначають види витрат (службові функції) по даному об'єкту (продукції) і групують їх по напрямах діяльності підрозділів підприємства. Після цього експертним шляхом визначають значущість функцій з подальшим їх ранжируванням. На цьому етапі також визначається питома вага витрат на функцію в загальних витратах. Дані граф 1,2,3 заносять в таблицю 10.1.
Таблиця 10.1
Зіставлення коефіцієнтів значущості функцій і їх вартості
| Ранг функції | Значущість в % | Питома вага витрат на функцію в загальних витратах, % | Коефіцієнт витрат на функцію |
| 1,00 1,20 1,33 0,67 0,60 0,40 | |||
Потім обчислюють коефіцієнт витрат на функцію шляхом ділення питомої ваги витрат на функцію в загальних витратах на відповідну значущість функції. Оптимальним вважається коефіцієнт витрат на функцію, рівний одиниці, прийнятним – менше одиниці, більше одиниці – вимагає вирішення здешевлення функції.
Після проведеного аналізу зіставляють поелементно сукупності проведених витрат на виріб (продукцію) з якою-небудь базою. Такою базою може служити мінімально можливі витрати на виріб.
Економічна ефективність функціонально-вартісного аналізу або коефіцієнт зниження поточних витрат визначається по формулі:
, (10.1)
де Ср - сукупні витрати, що реально склалися;
Сб - мінімально можливі базові витрати.
Після визначення коефіцієнта зниження поточних витрат проводиться оцінка передбачуваних варіантів розробленого виробу, відбираються найбільш прийнятні і розробляються заходи по удосконаленню виробу.
При визначенні витрат на якість використовуються і застосовуються методи технічного нормування, які засновані на розрахунку подетальних норм і нормативів матеріально-технічних ресурсів, розрахунку трудомісткості і інших витрат, що включаються в собівартість. Для цієї мети використовуються нормативно-довідкові матеріали. За допомогою технічного нормування визначаються витрати по всіх складових як на новий виріб, так і при його удосконаленні.
При переході на нову аналогічну продукцію, витрати на якість (Зя) визначаються різницею між витратами на стару (Зст) і нову (Зн) продукцію:
. (10.2)
Цей метод придатний і при заміні матеріалів, конструкцій, виробів, окремих видів будівельно-монтажних робіт більш прогресивними і ефективними.
Якщо підприємством удосконалюються параметри продукції, що раніше випускалася, то витрати на вдосконалення визначаються прямим рахунком по нормах, що діють.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 114 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |