Читайте также:
|
Найбільшу своєрідність та унікальність Кіровоградщині надають гранітні відслонення – вихід Українського кристалічного щита. Вони мають дуже різноманітний вигляд, особливо там, де кристалічний щит прорізаний долинами річок та на стрімких схилах балок.
Це можуть бути широкі велетенські брили, групи каменів, розсипи, вологі печероподібні розщілини. Рідше кам’яні відслонення мають вигляд каньйону (місце злиття річок Синюха та Ятрань; місце, де р. Інгул перерізає гранітний щиті утворює розщілину з великою скелею – урочище Монастирище).
Рослини, пристосовані до зростання на камінні, в тріщинах, розщілинах та на поверхнях скель, називають петрофітами (від грецького петрос – камінь, фітон - рослина),Першими на камінні з’являються лишайники. Вони можуть бути як накип на камені, або невеликі кущики між камінням. Поруч з ними оселяються мохи. Після цього створюються умови для зростання інших рослин. Як правило, це невисокі рослини, які утворюють щільні дернинки. Наприклад, чебреці – двовидовий та Маршаллів, які влітку утворюють квітучі подушки. У цих рослин горизонтальні стебла і висхідні квітучі пагони. Рослини декоративні і лікарські. Різноманітні цибульки теж зростають серед гранітів, зокрема гадюча цибулька занедбана, цибуля жовтіюча, цибуля Пачоського.
Невеликі соковиті очитки куртинками часто оселяються серед гранітів. Найчастіше трапляється очиток їдкий з яскраво-жовтими квітами. Ця рослина взагалі часто зустрічається в Україні, не тільки на кам’янистих схилах, але й на пісках. Окремо зверніть увагу на очиток Борисової – блакитно-зелена рослинка, стебельця якої звисають із тріщин скель. Це ендемічний вид, який зростає лише на гранітах Придніпров’я, переважно на Кіровоградщині, частково на суміжних територіях сусідніх областей. Серед рослин, які зростають на скелях – аурінія скельна, жабриця Палласа. З рідкісних і занесених до охоронних списків видів – гвоздика прибузька, тюльпан гранітний.
У вологих тріщинах скель, де рідко буває сонце, зростають невеликі ніжні папороті – аспленій північний, аспленій колосовидний, пухирник ламкий. Остання має таку назву через ламкі черешки. Рідше трапляється щитник чоловічий, щитник шартрський, багатоніжка звичайна. Багатоніжка – папороть з розсіченим листям, в неї багато листочків-«ніжок», а кореневище солодке, тому вона має народну назву солодиця.
Заростання гранітів – тривалий процес. Коли в тріщинах накопичується гумус, тут з’являються невисокі чагарники. Дуже характерними для гранітних відслонень є кизильник чорноплідний та спірея звіробоєлиста. Це невеликі, специфічного вигляду чагарники, коріння яких міцно тримається розщілинах каменю.. Зростають на камені також декілька видів шипшин. Завжди привертає до себе увагу шипшина найколючіша. Вона має ніжні квіти із світложовтими пелюстками, на довгих квітконіжках. Гілки рясно вкриті дрібними голчастими шипиками і великими міцними шипами. Дуже характерні і незвичайні у цієї рослини плоди – чорні, кулясті. Вони значно відрізняються від плодів інших шипшин. Нерідко зарості шипшини найколючішої утворюють смуги у розщілинах між плескатим камінням або густі зарості на кам’янистих схилах.
На таких схилах при заростанні гранітів поступово формується петрофітний степ, тобто степ на камені. Головну роль тут відіграють злаки – типчак, ковила волосиста. Скупчення утворює карагана кущова – маленький, дуже розгалужений чагарничок, типова степова рослина. Зрідка вона трапляється на півдні лісостепу.
Ми ще повернемося до флористичних особливостей петрофіного степу, оскільки саме він зумовлює своєрідність флори і рослинності нашого краю.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |