Читайте также:
|
Складені різними авторами алгоритми повинні прочитуватися та бути зрозумілими іншим користувачам. Тобто форма запису алгоритму повинна бути загальнозрозумілою, не порушувати точність та послідовність обчислень, бути компактною та наглядною.
Для запису команд алгоритму використовують:
1) мовну форму запису (алгоритми надаються у вигляді текстів з певними вказівками);
2) математичний запис (алгоритми надаються у вигляді послідовності математичних рівнянь);
3) графічне зображення алгоритмів.
Більш зручною та наглядною формою запису алгоритмів є їх графічне надання у вигляді схеми алгоритму. Схема алгоритму являє собою малюнок, що побудований з геометричних фігур, з’єднаних між собою спрямованими лініями. Геометричні фігури (далі – блоки) відповідають тим чи іншим крокам алгоритмічного процесу, а спрямовані лінії визначають послідовність виконання блоків.
Розрізняють безумовні та умовні типи блоків. Безумовні поділяються на арифметичні, тобто які виконують обчислення, введення-виведення інформації (даних) та початку-зупинки обчислень. Блок умовного типу визначає розгалуження процесу обчислення в залежності від виконання певних вимог.
При складанні схем алгоритмів слід дотримуватися наступних вимог:
1) Кожен блок має одну точку входу, крім блоку “пуску”, який не має входу.
2) Кожен безумовний блок має одну точку виходу, крім блоку ”зупинки”, який не має жодної точки виходу.
3) Умовний блок має два або в окремих випадках три виходи.
4) Вихід умовного блоку можна позначати: ТАК, НІ (>0, =0, <0).
5) Лінії, які спрямовані на вхід деякого блоку, можуть з’єднуватися. Це відповідає переходу на визначений єдиний етап обчислень після деяких попередніх етапів.
6) Лінія, яка виходить з блоку, не може розгалужуватися на декілька напрямків. Цим виключається неоднозначність переходу від блоку до блоку.
Таблиця 3.2.1. Деякі команди алгоритмів та їх графічне зображення.
| Команда алгоритму | Позначення на блок-схемах | |||
 Розрахункова дія, або послідовність виконання певних розрахункових дій
| ||||
 Введення даних, необхідних для розрахункового процесу (виведення результатів розрахунків)
| ||||
| Умовний блок - перевірки на виконання умови |
| |||
| Початок циклу |
| |||
| Розрахунки за підпрограмою |
| |||
 Початок, кінець, зупинка розрахункового процесу, вхід та вихід у підпрограмах
| ||||
 Виведення результатів розрахункового процесу на друкуючий пристрій
|
Рис.3.2.1.Основні типи алгоритмів: а) лінійні, б) розгалужені, в) циклічні
Можна виділити три типи алгоритмів: арифметичні (лінійні обчислення), розгалужені та циклічні.
· Арифметичні алгоритми. У таких алгоритмах кожний етап розрахунків зводиться до виконання арифметичних операцій, які в процесі обчислень виконуються один раз. У схемах таких алгоритмів блоки операцій виконуються послідовно один за одним.
· Розгалужені алгоритми. У залежності від виконання або невиконання в них певних вимог, вони виконують ту чи іншу послідовність обчислень. При розгалуженні відбувається одноразовий прохід за одною із схем розв’язку задачі. У загальному випадку кількість розгалужень у такому алгоритмі може бути більшою, ніж два.
· Циклічні алгоритми. У цих алгоритмах та чи інша частина розрахунків виконується неодноразово (кілька разів). У блоці “Підготовка циклу” задаються початкові значення змінних, які використовуються в циклі. У блоці “Циклічна частина” міститься послідовність кроків алгоритму, яка повторюється при кожному проході за циклом. У блоці “Вимоги виходу із циклу” або “Вимога” приймається рішення про закінчення або продовження розрахунків. Кількість повторень у циклі повинна бути скінченою.
Циклічні алгоритми за способом організації виходу з циклу поділяють на арифметичні та ітераційні. В арифметичному циклі кількість повторень наперед відома або може бути легко розрахована. В ітераційному циклі кількість повторень наперед невідома. Вихід з таких циклів здійснюється при досягненні заданої точності при послідовному наближенні до певного значення. Ітераційний цикл – це процес повторення однієї і тієї ж дії (або сукупності дій), коли результат попередньої дії приймається як вихідне значення для наступного розв’язку.
Взагалі, у циклічних алгоритмах дуже часто розраховують наступний член послідовності на основі попереднього. Ці розрахунки здійснюються на всіх кроках циклу за єдиною формулою. У таких випадках єдина формула розрахунків називається рекурентною
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 92 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
