Читайте также:
|
Ставлення до Переяславської угоди 1654 року завжди було і залишається неоднозначним. Оцінка та з'ясування причин і наслідків цієї історичної події тлумачилися з позицій політичної доцільності Російської імперії. Особливих ідеологічних викривлень зазнала оцінка Переяславської угоди за часів Радянського Союзу: уся історія Українського народу подавалася як “віковічне прагнення возз’єднатися з російським”. Цей міф був створений ще ідеологічним апаратом Російської імперії та суттєво скорегований радянським суспільствознавством у 1954 році – до 300-річчя події. Специфічне розуміння Переяславської Ради як акту "возз'єднання України з Росією" протягом 1950-1980-х років було однією з підвалин радянської імперської ідеології поряд з ідеологемами "Київської Русі - колиски трьох братніх народів", "нової історичної спільноти - радянського народу" тощо. Суттєвими залишаються можливості політичної експлуатації міфу про Переяславську Раду й нині. Недивлячись на те, що у наші дні Переяславський міф набув певної автономності у суспільній свідомості населення України, він і тепер активно використовується в поточному політичному житті. 1. Тлумачення Переяславської угоди як возз'єднання є “возз'єднання” двох союзних держав або “возз'єднання” двох братніх народів. Таке обґрунтування було необхідним російським політикам для виправдання процесу інкорпорації українських земель, їх приєднання до складу Росії.2. Переяславська угода - акт приєднання. Згідно з цим тлумаченням Переяславська угода розглядається подія, що призвела до згубних наслідків - повної інкорпорації України до Російської держави.3. Переяславська угода - договір васалітету. За цією думкою, Б. Хмельницький намагався встановити властиві для світогляду і політичної культури тієї доби відносини васально-сюзереніальної залежності для отримання воєнно-політичної допомоги з боку Росії для розв'язання політичних і міжнародних проблем;4. Переяславська угода являє собою релігійну угоду для підтримки православ'я. Тобто Договір тлумачиться як встановлення союзних відносин між рівноправними партнерами-державами у формі міждержавної (персональної) унії, в якій Росія перебрала на себе роль гаранта і покровителя православ'я. Прихильники цієї версії наполягають на конфесійній тотожності населення України та Московської держави й водночас на експансіоністських прагненнях католиків, посилених підтримкою польської корони.5. Переяславська угода являє собою тимчасовий воєнний альянс. Згідно з цим (подібним до пункту 3) поглядом Переяславська угода була лише тимчасовим, по суті рівноправним альянсом, покликаним розв'язати спільними зусиллями актуальні суспільно-політичні проблеми. Проте його реальним наслідком стало порушення Росією існуючих міждержавних домовленостей і поступова політична, економічна та духовно-культурна інкорпорація українських земель.Позиція Національного інституту стратегічних досліджень полягає у тім, що найбільше наукових підстав має остання (з поправкою на те, що відповідний альянс фактично не був рівноправним) оцінка сутності Переяславської угоди, її визначення як ситуативного воєнно-політичного та релігійного союзу між Московською та Українською Козацькою державами. Березневі статті. Згідно з цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами, правда, з дозволу царського уряду і не мав права на зносини з Польщею та Туреччиною. Гетьман обирався на козацькій раді пожиттєво, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину. При виборах наступних гетьманів приймалися договірні статті, в яких ряд пунктів Березневих статей скорочувався, вводилися нові статті. Угода розірвана у 30.1.(9.2.) 1667 року Московською державою, що підписала сепаратне Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою. Серед істориків є певна дискусія чим були Березневі статті — військовим союзом між двома державами Україною та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави. Проте, серед 11 пунктів Березневих статей нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз'єднання.
45.Політичні планиБ. Хмельницьког. Союз із Швецією і Трансільванією
Влітку зі вступом Швеції у війну проти Польщі виникли сприятливі умови для наступу українсько-російської армії. Б. Хмельницький отримав згоду швецького короля на перехід західноукраїнського регіону до складу козацької держави і вирушив до Львова та взяв місто в облогу. А в кінці вересня відправив підрозділи до західних кордонів галичини щоб взяти її територію під контроль. Однак через пред*явлення швецією претензій на галичину, а також через втручання кримської орди, Хмельницький був змушений відмовитись від галичини і відступив від Львова. Потім Польща звернулась до Москви з пропозицією про перемир*я. В жовтні 1656 р було підписано перемир*я, на якому втановлювались і кордони України: Поділля та Волинський кордон мав проходити по річці Буг. Фактично це були ті ж вимоги, що висував Б. Хмельницбкий. Уряди домовились припинити воєнні дії та не вступати в переговори зі Швецією, що передбачало спільні воєнні дії проти Швеції. За таких обставин Хмельницький дещо змінює зовішню політику: посилює зв*язки з Туреччиною. Польщею, Швецією та Кримським ханством. Хмельницький утворив коаліцію між державами – Швеція, Семігород, Бранденьург, Молдовія. Волощина та Литва. Союзники вирішили розділити Польщу. Україні мали дістатись усі етнічні землі а також протекторат над Литвою. Цю коаліцію розбила Данія, напавши на Швецію. І Швеції довелось вивести війська з польщі. В Польщі залишились війська Д. Ракоці ти А. Ждановича. Які опинились в тяжкому становищі. 27 липня 1657 р. Хмельницький помирає.
46. Політика геттьмана І. Виговського. Руїна (1657-1674)
Після смерті Б. Хмельницького гетьманом став його син – Юрій Хмельницький, але йому було лише 16 років і він не зміг керувати державою. Тоді на Корсунській раді 1657 р. Гетманом було обрано головного писаря – Івана Виговського. Внутрішня політика гетмана полягала у підтримці інтересів старшин і шляхти, що сприяло поглибленню прірви між старшиною та черню. В цей час активно проходили процеси закріпачення селян. Це стало однією із причин катастрофічних наслідків для України. Проти Виговського почали виступати запорізькі козаки і він звернувся до москви з проханням допомогти розв*язати конфлікт. Подібно вчинив і опозиціонер кошовий отаман Я. Барабаш і послав посольство до царя з обвинуваченями на адресу гетмана. Все це обумовило вибух громадянської війни в Україні. Якою скористався уряд Росії, Речі Посполитої, Криму для послаблення козацької держави. В лютому 1658 р. Москва скликала в Переяславі козацьку раду для остаточного вирішення питання про владу. Рада підтвердила владу гетмана, але йому довелось піти на нові поступки царю:московські воєводи з*явились в Переяславі, Ніжині та Чернігові, їм була надана адміністративна влада, до царя мала відійти Південна Білорусь, гетьман погодився припинити зносини зі Швецією. Опозиції вдалося розбити частину гетьманських військ. Тоді Виговский уклав договір з ханом для боротьби з опозицією і повсталим народом.. З ордою він 31 грудня розгромив військо М. Пушкаря, а 1 червня спалив Полтаву. Було страчено частину полковників і старшин. Територія полтавського полку була розграбована татарами і козаками Виговського. Зовнішня політика. У жовтні 1657 р. Виговський уклав союз із Швецією, за яким козацька держава визнавалася вільною. Був відновлений союз із кримом, почалися переговори з поляками. На перших порах гетьман не знав куди повернути, не довіряючи полякам. Він втрачав надію на Москву. Трагедія Виговського як державного діяча полягала не в тому, що він став жертвою «нездоланних обставин», а в тому, що своїми політичними прорахунками він створював ситуації, з яких не міг знайти виходу.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 172 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |