|
Читайте также: |
Обираючи підручник як засіб навчання, слід перш за все звернути увагу на те, чи рекомендовано даний підручник Міністерством освіти і науки України, чи дотримано загальнодидактичних і методичних вимог, а саме наскільки повно реалізовані такі компоненти:
· основна стратегія підручника (комунікативна методика, що дає можливість реалізувати потребу учнів у спілкуванні);
· форми та способи презентації мети і завдань навчання іноземної мови, їх співвідношення з вимогами програми (чи всі розділи програми достатньо розкриті у підручнику, чи рівномірно розподілений матеріал між розділами, чи існує послідовність викладу матеріалу, наскільки чітко сформульовані завдання, чи легко звертатися до матеріалу, вивченого раніше);
· мотивація навчальних дій учнів: форми та способи стимулювання до виконання передбачених у підручнику вправ і завдань (чи є можливість спланувати роботу у необхідних взаємозв’язаних аспектах для вивчення і закріплення матеріалу, повторення, систематизації, самостійної роботи під керівництвом вчителя, використовувати фронтальну (фонетичні вправи) та групову форми роботи, роботу у парах.
· індивідуалізація навчання: форми, способи і засоби, що забезпечують виконання мети і завдань навчання за умов участі у навчальному процесі різних індивідуально-особистісних типів учнів (чи передбачено використання різних каналів - слухового, зорового, мовленнєво-моторного, рухового - у процесі презентації нового навчального матеріалу відповідно до різних типів сприймання);
· способи семантизації нового навчального матеріалу (коментар, переклад, контекст, демонстрація, унаочнення) у відповідності до різних типів пам'яті учнів;
· рівень актуальності, науковості, адекватності та інформаційної достатності навчальних матеріалів, уміщених у підручнику; дидактична та методична доцільність ілюстрацій, таблиць, схем, довідників, таблиць, їх достатність і доцільність;
· наявність у підручнику матеріалів, які сприяють реалізації виховної, освітньої та розвивальної мети навчання (чи передбачає підручник систему диференційованих вправ і завдань, які враховують різний рівень розумової діяльності учнів, різний рівень зацікавленості учнів у тому чи іншому виді навчальної діяльності;
· здатність підручника до використання в умовах самостійної діяльності учнів;
· відповідність підручника віковим особливостям учнів, їхнім інтересам і схильностям (чи у ньому реалізується особистісно-орієнтований підхід до учня, чи запропоновані вправи підручника дають можливість учням оволодівати мовним та мовленнєвим матеріалом через особисту діяльність, через виконання різних видів ігрових і комунікативно-спрямовуючих вправ);
· структура підручника: чіткість, доступність, прозорість, завершеність компонентів, їх взаємозв'язок, організація тематичних циклів підручника: спів-відношення всіх компонентів, взаємозв'язок, логічність, способи досягнення мети і завдань навчання і функціональність усіх видів діяльності;
· автентичність навчальних матеріалів підручника, відповідність його мови сучасним нормам, прийнятим у країні, мова якої вивчається;
· наявність у змісті підручника засобів, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції (чи запропонований мовний та мовленнєвий матеріал дає можливість сформувати в учнів необхідні види компетенцій, закласти основу формування соціокультурної компетенції);
· функціональне навантаження змісту окремого уроку (параграфа) підручника, його цільове спрямування, логічна завершеність уроку (чи вказані завдання дають можливість розвивати та формувати у учнів вміння аналізу та синтезу, спонукають до логічного мислення, сприяють самостійному мисленню, чи змодельоване реальне спілкування, якою мірою уроки орієнтують учня та вчителя на спілкування, роблять їх партнерами, дають можливість використовувати мовні зразки;
· форми і способи здійснення контролю над рівнем оволодіння учнями іноземною мовою; види і об'єкти контролю, їх доцільність і ефективність;
· доцільність та якість навчального комплексу (книги для учня - власне підручник, книги для вчителя, робочі зошити, книги для самостійного читання, посібники для навчання аудіюванню, граматичний довідник, тести для визначення рівнів оволодіння мовою і мовленням, аудіо- й відеоматеріали, словники тощо), його доступність для розв'язання мети і завдань навчання;
· якісне поліграфічне виконання.
Проте це не означає, що вчитель має виконувати на уроці лише види діяльності, запропоновані підручником. Підручник не може на 100% забезпечити навчальний процес вправами і завданнями. Частину їх повинен добирати вчитель або робити це відповідно до умов навчання на уроці.
Учитель має адаптувати свою мовленнєву діяльність іноземною мовою до можливостей розуміння її учнями різних рівнів навченості, передбачаючи поступове розширення кола цих можливостей, скеровувати процес оволодіння учнями іноземною мовою як засобом міжкультурної комунікації, забезпечувати їх раціональними видами діяльності, що сприяють формуванню відповідних умінь.
Отже, професійно важливими для вчителя іноземної мови є вміння педагогічно, психологічно і методично доцільно організовувати свою професійну діяльність, спрямовану на формування в учнів навичок міжкультурного спілкування іноземною мовою.
Ці вміння умовно можна диференціювати на чотири групи:
1) уміння пізнавати особливості особистості учня, враховувати їх у процесі навчання і співвідносити з умовами, у яких відбувається оволодіння іноземною мовою;
2) уміння, пов'язані з плануванням мовленнєвого спілкування у навчальних умовах, що передбачає здатність учителя раціонально використовувати на уроці не тільки підручник як основний засіб навчання, але й інші засоби, які сприяють ефективній організації навчального спілкування, активно впроваджувати творчі, інтерактивні види діяльності, що активізують процес навчання;
3) уміння виконувати обсяг спланованої діяльності у навчальному процесі, чому сприяє не тільки раціонально розподілений час уроку, але й створений учителем відповідний психологічний клімат, який дозволяє учням розкривати свої індивідуальні можливості, розвивати власну емоційну сферу, творчість, когнітивні здібності, уміння соціальне взаємодіяти з іншими у процесі навчання;
4) уміння критично оцінювати та аналізувати результати власної педагогічної діяльності, робити відповідні висновки та знаходити шляхи і способи її вдосконалення.
Відомо, що процес навчання іноземній мові, як, зазвичай, й інших предметів, передбачає взаємну діяльність учителя й учнів, а також учнів між собою. Уміння вчителя раціонально організовувати педагогічне спілкування з учнями значною мірою визначає ефективність навчального процесу.
Важливо у цьому процесі спільної діяльності визначити місце підручника: він повинен не тільки виконувати функції засобу навчання, але й засобу управління процесом співпраці, надаючи йому форми якомога близької до процесу реального спілкування.
На кожному уроці дії вчителя та учнів мають бути адекватними меті навчання іноземній мові у середній школі. Не зовсім методично виправданими форми організації уроку, коли щоразу (або у переважній більшості) він розпочинається з фонетичної зарядки (на початковому етапі), або з мовленнєвої зарядки на подальших етапах вивчення мови. Ці види діяльності будуть ефективними на уроці, якщо вони виконують комунікативну функцію і, логічно, як компонент доповнюють усю структуру уроку.
На початковому етапі вивчення мови (особливо у перший рік навчання) одне з пріоритетних завдань - сформувати в учнів фонетичні навички, використання відповідних видів діяльності є цілком виправданим, проте вони не обов'язково мають проводитися лише на початковому уроці і не бути автономними у його структурі.
Весь процес навчання іноземній мові - це процес, пов'язаний із навчанням як вимови, так і мовлення, і протягом цього процесу постійно має місце як фонетична, так і мовленнєва зарядка під педагогічно доцільним керівництвом учителя. То ж чи доцільно штучно виокремлювати ці види діяльності, надаючи їм статусу окремого автономного компоненту уроку? Усі компоненти уроку повинні бути взаємопов'язані і проводитись у контексті комунікативної діяльності. Для того, щоб дії, які виконують учні на уроці, не сприймалися ними як формальна процедура, вони мають бути вмотивованими, а дії вчителя мають забезпечувати ситуативну обумовленість і комунікативну цінність усіх висловлювань учнів. А відтак, учні повинні знати, у яких ситуаціях реального іншомовного спілкування їм знадобиться той чи інший вид діяльності, що засвоюється на уроці. Лише за таких умов організація навчання іноземній мові у школі сприймається не як формальний процес, а як продуктивна і цілеспрямована діяльність з метою оволодіння важливим засобом міжкультурного спілкування, а підручник відіграє роль ефективного механізму реалізації такої діяльності.
Література:
1. Бим И.Л., Биболетова М.З. Возможные формы и содержание курсов обучения иностранным языкам в начальной школе. Иностранные языки в школе.- 1991.- № 2.
2. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. К. Ленвіт, 2003р. – 261с.
3. Леонтьев А.А. Психологические предпосылки раннего овладения иностранным языком. Иностранные изыки вшколе. – 1985.- № 5
4. Коростелев В.С. Обучение иноязычному общению на начальном этапе. Иностранные языки в школе.- 1992.- № 1
5. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В. Навчання творчого письма іноземною мовою у старших класах середньої школи. Іноземні мови. - 1996.- №3-4.- с.118-123.
6. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови. Перекл. та адаптація Л.В.Биркун.- Oxford University Press, 1998.- 48 с.
7. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Київ: Ленвіт, 2001.- 326с.
8. Науково-методичний журнал “Іноземні мови”.- К.Ленвіт (усі номери).
9. Науково-методичний вісник Чернівецького ОІППО, випуск №2 Іноземні мови.- “Черемош”, 2004. – 233с.
10. Редько В.Г. Об’єкти експертної оцінки шкільного підручника іноземної мови.
11. Редько В. Г. “Hola” розпочинає та перемагає (Концепція підручника для оволодіння іспанською мовою у середніх навчальних закладах)- Іноземні мови у навчальних закладах. 2002. № 1-2
12. Modern Languages: Learning, Teaching, Assessment. A Common European Framework of Reference. Council of Europe, Education Committee. – Strasbourg. 1998. – 224p
13. Bleyl Werner- Fremdsprachen in der Grundschule. Grundlagen und Praxisbeispiele. Hannover: Schroedel, 2000
ВВЕДЕНИЕ
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |