Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РАБОЧАЯ УЧЕБНАЯ ПРОГРАММА ДИСЦИПЛИНЫ

Читайте также:
  1. D) программа
  2. I Цели и задачи изучения дисциплины
  3. I. Рабочая программа дисциплины
  4. I. Цели и задачи изучения дисциплины
  5. I. ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ ОСВОЕНИЯ ДИСЦИПЛИНЫ
  6. II. Компетенции, формируемые в результате освоения учебной дисциплины
  7. II. МЕСТО ДИСЦИПЛИНЫ В СТРУКТУРЕ ООП БАКАЛАВРИАТА ВПО
  8. II. Программа курса
  9. II. Программа по юридической психологии
  10. II. Результаты учебной дисциплины, подлежащие оценке

Основні проблеми економіки та їх ринкове розв’язання

Економіка як сфера життя суспільства, де здійснюється виробництво товарів і послуг, обмін ними, розподіл та споживання, завжди передбачує можливість вибору для її суб’єктів. Скорочувати чи збільшувати обсяг виробництва, скорочувати чи заощаджувати, купувати чи утримуватися, збільшувати робочий час або робити вибір на користь вільного часу — це лише незначна частина проблем. Серед них виділяють три головні, або фундаментальні: що виробляти? як виробляти? для чого виробляти?

Ці проблеми є основними тому, що вони стосуються всіх економічних систем різних країн і в різні часи, стосуються мети виробництва та засобів її досягнення, і нарешті, ці проблеми постають і перед усією економікою, і перед кожним виробником зокрема. Усі інші проблеми, до певної міри, є похідними від них.

З’ясування цих проблем тісно пов’язане з вибором альтернативних варіантів використання ресурсів. Саме проблема «безмежність потреб — обмеженість (рідкісність) ресурсів» змушує суспільство шукати найефективніші варіанти організації виробництва і розподілу матеріальних благ.

 

1.1 Проблема «Що виробляти?»

За командної економіки питання, які товари виробляти і скільки їх потрібно, вирішували центральні органи управління, які «спускали» основні виробничі показники для підприємств.

За ринкової економіки це питання розв’язує сам ринок, створюючи необхідну інформацію в процесі безлічі контактів виробників (продавців) і споживачів (покупців). Створюється оригінальний ринковий механізм урахування потреб покупців, їхні «голоси» фіксуються у вигляді грошових витрат на купівлю того чи іншого товару, тобто через «голосування» грошима. Якщо потреба в якомусь товарі зростає, то це проявиться в зростанні маси покупок, збільшенні суми грошових витрат на придбання цього товару. Щоб задовольнити потреби покупців, які зростають, необхідно збільшити виробництво даного товару, що підвищить попит і ціну на відповідні ресурси. Зовсім іншою буде ситуація, коли з певних причин попит на цей товар знизиться. «Голосування» грошима зорієнтує виробників на те, щоб виробництво цього товару зменшити, а ресурси використати в іншій сфері, для виробництва інших продуктів.

Ринок створює досить надійний механізм виробничої орієнтації підприємств, оскільки в його основу покладені потреби людей, скореговані на їхні доходи. Єдиною перешкодою на шляху орієнтації виробників на потреби споживачів може стати лише обмеженість виробничих ресурсів.

Вправа 1. За даними таблиці визначте дохід продавців і зробіть висновок про реакцію ринку на обсяги виробництва.

 

Продавці Кількість виробленого товару (шт.) Витрати на одиницю товару (гр. од.) Продано товарів (шт.) Ринкова ціна (гр. од.) Дохід (гр. од.) Реакція на ринкову ситуацію
І         (10 х 15) - (10 х 10) = 50  
II         (5 х 20) - (5 х 20) = 0  
III         (15 х 4) - (20 х 5) = -40  

 

Висновок: ринок засвідчив необхідність розширення обсягів виробництва першого товару та скорочення обсягів третього і зорієнтував виробників на перерозподіл виробничих ресурсів на користь першого вибору.

 

1.2. Проблема «Як виробляти?»

Ця проблема пов’язана з організацією виробництва, способом поєднання ресурсів, технологією виробництва. В її розв’язанні важливим пунктом також є «голосування» грошима. Проте відповідь на запитання, як виробляти, у ринковій економіці можлива лише з урахуванням такого явища, як конкуренція між виробниками. Саме конкуренція виявляє, які фірми можуть забезпечити виробництво даного товару і якої якості, залежно від застосовуваних технологій і фірм організації праці. Завдяки цьому виконується важлива умова ефективності — забезпечення найменших витрат виробництва, зростання його прибутковості.

Технологія — це сполучення різних факторів виробництва для забезпечення випуску певного блага; кількісно характеризується сукупністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.

Вправа 2. За даними таблиці про витрати землі, праці і капіталу на одиницю новоствореного продукту зробіть висновок, які технологія й організація виробництва повинні домінувати на ринку.

 

Технологія виробництва Витрати землі на одиницю новоствореного продукту (гр. од.) Витрати праці на одиницю новоствореного продукту (гр. од.) Витрати капіталу на одиницю новоствореного продукту (гр. од.) Ринкова ціна (гр. од.) Дохід (гр. од.) Реакція на ринкову ситуацію
А         105 - (20+30+50) = 5  
В         105 - (10+20+50) = 25  
С         105 - (30+30+50) = -15  

 

Висновок: використовуючи технологію С, виробник не відшкодує своїх витрат і матиме збитки; технологія А принесе виробнику низький прибуток — 5 гр. од.; лише за технології В виробник, відшкодувавши втрати, матиме достатній прибуток.

Таким чином, ринок засвідчив, які технології і організація виробництва мають бути взірцем, як потрібно виробляти, щоб залишитись на ринку.

 

1.3. Проблема «Для кого виробляти?»

Розв’язання проблеми залежить від орієнтирів самих споживачів, їхніх бажань і можливостей купити той чи інший товар.

В основі лежать грошові доходи споживачів. У свою чергу, рівень доходів споживачів визначається ринковими цінами на ресурси, що надаються споживачам. Більш кваліфіковані власники рідкісних ресурсів зазвичай отримують і вищі доходи.

Вправа 3. Проаналізуйте дані таблиці і зробіть висновок про вплив зміни ринкової ціни на рішення споживачів.

 

Споживачі Кількість грошей (гр. од) Ринкова ціна продукту Рх (гр. од.) Ринкова ціна продукту Р2 (гр. од) Реакція на ринкову ситуацію
І        
II        
III        

 

Висновок: у результаті подорожчання ресурсів і зростання ринкової ціни з 100 до 150 гр. од. перший споживач вибуде з кола покупців товару; другий і третій зберігатимуть обсяги споживання.

На запитання «Для кого виробляти?» ринок відреагував скороченням кола споживачів.

Три основні економічні питання — що, як і для кого — можна замінити єдиним запитанням — ким приймається рішення про розподіл ресурсів. Однак різні економічні системи по-різному відповідають на питання «Що виробляти, як і для кого?».

 

Економічні системи Як розв’язуються головні економічні питання
Традиційна Економічні рішення про використання ресурсів визначаються звичаями й традиціями
Командна Рішення приймають центральні органи управління, які визначають основні виробничі показники для підприємств
Ринкова Рішення приймаються через взаємодію виробників і споживачів (продавців і покупців). Роль економічних орієнтирів виконують ціни, витрати виробництва, розміри доходів і прибутків

 

Сутність ринкового саморегулювання, принцип «прихованої руки» ринку

Оскільки при розв’язуванні головних економічних проблем рішення приймаються як виробником, так і споживачем самостійно, то, на перший погляд, це повинно було б привести до хаосу, анархії, диспропорції, втрати ресурсів. Проте, як свідчить історичний досвід, цього не буває. Незважаючи на певні недоліки, розвинута ринкова система загалом забезпечує внутрішній порядок.

Здатність ринку поєднувати особисті й суспільні інтереси вперше обґрунтував Адам Сміт (1723-1790) у відомій праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 p.). Його суть полягає в тому, що кожен індивід, укладаючи свій капітал з метою одержання максимального прибутку, переслідує власний інтерес, але при цьому він направляється «прихованою рукою» на досягнення спільного блага.

У «Багатстві народів» Адам Сміт писав: «Ми сподіваємось отримати свій обід не тому, що продавці та виробники м’яса, пива і хліба схильні до нас, а тому, що вони дбають про власну вигоду... Кожен індивід постійно докладає зусиль для того, щоб відшукати найвигідніше застосування своєму капіталу...

Намагаючись отримати з цього виробника продукт найбільшої вартості, він переслідує свою власну мету, і в цьому випадку, як і в багатьох інших, його спрямовує невидима рука до результату, який не має нічого спільного з його наміром».

Відкриття Адама Сміта мало великий вплив на подальший розвиток економічної думки. І хоча з часом історичний досвід довів недоліки ринку, пов’язані з монополією та іншими чинниками, які зумовлюють утручання держави в економіку, значення відкриття не зменшується. Воно входить до арсеналу тих доктрин, які і сьогодні враховують держави з ринковою економікою у своїй економічній політиці і, насамперед, у створенні ефективного ринкового механізму.

Доктрина «невидимої руки» прийнятна для економіки, у якій усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійснюватимуть ефективний розподіл ресурсів таким чином, що економіка перебуватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ринок працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефективність через недосконалу конкуренцію й забруднення навколишнього середовища, інфляцію і безробіття, несправедливий розподіл доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму країни запроваджують державне регулювання поруч із «невидимою рукою» ринку.

Основні функції держави зводяться до забезпечення ефективності, справедливості та сприяння економічному зростанню і стабільності.

 

Кожна людина приймає рішення на підставі доступної їй інформації. Завдяки цьому вона пристосовується до зовнішніх умов, координує свої дії з діями багатьох інших людей. Можна стверджувати, що в економічній системі загалом існує особливий спосіб координації дій усіх суб’єктів. Цей спосіб — ринкова конкуренція.

Конкуренція — невід’ємна ознака ринкової економіки, що відіграє роль у механізмі ринкового регулювання. Економічною причиною виникнення конкуренції є обмеженість ресурсів, що створює суперництво за право їх використання для підвищення власного добробуту.

Конкуренція (від лат. concurrere — зіткнення, боротьба) — це суперництво між учасниками ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг, за отримання найбільших прибутків.

Конкуренція — це природна властивість ринку та сила, яка допомагає економіці розвиватися, це рушій економічного прогресу.

У ринковій економіці конкуренція виконує низку функцій: розподіляє ресурси, зрівнює попит і пропозицію, формує ринкові ціни, стимулює зниження витрат виробництва і запровадження нових видів продукції, забезпечує суверенітет споживача, гарантуючи захист від диктату виробників.

Погано чи добре, що, реалізуючи власні інтереси, люди стають конкурентами? Над цим запитанням людство замислювалось не одне століття. Знаходилися аргументи і за, і проти конкуренції.

Основні форми організації ринку (ринкові структури) Виробники товарів та послуг пропонують свою продукцію на відповідних ринках, де вони взаємодіють з іншими виробниками аналогічної продукції та споживачами. На ринках завжди присутня також держава, яка може виступати в ролі регулятора державних підприємств або як споживач певної продукції.

Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від форми організації ринку (ринкової структури).

Розрізняють основні ринкові структури — повна, або досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція (монопсонія, олігопсонія, монопсонічна конкуренція).

1. Повна, або досконала, конкуренція — це такий тип ринкової структури, за якого:

· дуже багато виробників і споживачів, їх частка в загальному обсязі ринкової продукції незначна, ніхто не домінує на ринку;

· продукція однорідна;

· учасники можуть вільно входити на ринок та виходити з нього;

· виробники не взаємодіють один з одним, так само як і споживачі;

· усі учасники повністю поінформовані для визначення своєї поведінки на ринку.

Реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Йдеться про певну ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть вести до певних втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов повної конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.

Порушення хоча б однієї з умов досконалої конкуренції веде до виникнення неповної (недосконалої) конкуренції — це сукупність типів ринкових структур, у яких не діють умови повної конкуренції. Найсуттєвіша відмінність неповністю конкурентних ринків від повністю конкурентних полягає у здатності окремих учасників конкурентних ринків тією або іншою мірою впливати на ринкові ціни.

2. Монополія — це такий тип ринкової структури, за якого:

· весь галузевий випуск постачає одна фірма, частка кожного споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна;

· продукція однорідна і не має близьких замінників;

· входження на ринок нових фірм блоковано;

· споживачі не взаємодіють між собою;

· існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Монопсонія — наявність лише одного покупця і багатьох продавців. Ринок, на якому суворо виконуються всі умови даної ринкової структури називається чистою монополією. Чиста монополія — теж ідеальна модель ринку, як і досконала конкуренція.

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Форми бар’єрів:

• бар’єри, створені економією від масштабу;

• абсолютна перевага у вартості продукції;

• розмір ринку;

• бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії, товарні знаки, авторські права, сама держава);

• власність на важливі види сировини;

• «нечесна конкуренція».

Ринки, закриті для входження конкурентів юридичними бар’єрами, називаються закритими монополіями. Монополія, яка існує за рахунок економії на масштабі, — це природна монополія.

Існування різноманітних вхідних бар’єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає в здатності фірми впливати на ринкову ціну.

3. Олігополія — це такий тип ринкової структури, за якого:

· на ринку діє декілька продавців;

· продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою;

· існують певні бар’єри для входження на ринок; виробники мусять ураховувати поведінку конкурентів;

· існує повна поінформованість щодо ринкових цін і обсягів.

Олігопсонія — наявність невеликої групи покупців певного товару чи послуги.

Найважливіша риса олігополії — це стратегічна поведінка продавців: фірма-олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій конкурентів.

Існують дві класичні моделі для випадку двох продавців, коли конкуренція ведеться за цінами (модель Бертрана) та обсягами випуску (модель Курно).

Для олігополістичного ринку можливі два типові варіанти поведінки:

• одна з фірм є лідером, що контролює значну частину ринку, визначає ціну, а інші змушені сприймати цю ціну як задану;

• компанії мають приблизно однакову вагу в галузі й жодна з них не може ігнорувати реакцію інших.

Другий варіант покладено в основу моделі, розробленої французьким математиком Огюстеном Курно в 1838 році. Попри те, що модель існує вже майже 170 років, вона й досі є найбільш вдалою для пояснення дій виробників за умови олігополії.

4. Монополістична конкуренція — це такий тип ринкової структури, за якого:

· на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів є незначною;

· продукція різних виробників не однорідна (диференційована);

· вхід на ринок і вихід із нього є вільним;

· виробники не взаємодіють між собою;

· існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Суттєвою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціація продукції за досить значної кількості виробників і майже необмежених можливостей входження у галузь нових фірм.

Ступінь диференціації продукції невисока і досягається за рахунок торгових марок, тобто дещо відмінної якості продукції, та реклами.

Типовим прикладом монополістичної конкуренції є ринки безалкогольних напоїв, ліків.

Монополізація ринків у більшості випадків не відповідає інтересам суспільства з економічних і соціальних міркувань. За наявності монопольної влади фірми завищують ціну порівняно з ефективною ціною, скорочують обсяги виробництва порівняно з ефективним обсягом, тому що в монополістів відсутній конкурентний стимул для виробничої ефективності.

На монополізованих ринках зменшується суспільний добробут, зростає нерівність доходів за рахунок монополістичного прибутку.

Монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства, коли здійснюють надмірний тиск на уряд у пошуках пільг і привілеїв.

Не всі аргументи в критиці монополій є однозначними.

Деякі великі корпорації досягли панівного становища на ринках завдяки продукції високої якості, яка користується значним попитом споживачів.

На думку багатьох економістів, монополії сприяють науково- технічному прогресу завдяки великим масштабам виробництва, значним прибуткам.

Окремі аргументи на користь монополій не знімають у цілому проблеми обмеження конкуренції з боку монопольних утворень. Усе це є причиною проведення в більшості країн світу антимоно- польної політики державної влади — утручання в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції. Державне втручання, як засіб антимонопольної політики, може бути у формі регулювання та антимонопольних законів:

 

 

Типи ринкових структур

 

Характерні ознаки Досконала конкуренція Недосконала конкуренція
Монополістична конкуренція Олігополія Монополія
Кількість виробників Дуже велика кількість незалежних фірм Багато фірм Декілька фірм Одна фірма
Тип продукту Стандартний; однорідні товари Диференційований залежно від ринків Стандартизований або диференційований Унікальний, не має близьких замінників
Умови входження на ринок Дуже легкі, відсутні перешкоди Відносно легкі Обмежені, вимагають великих інвестицій Блоковані
Контроль за цінами Відсутній; ціни визначає ринок Обмежений Обмежений взаємною залежністю; значний у разі таємної змови Значний, інколи повний контроль
Не цінова конкуренція Відсутня Наголос на рекламу, торгові знаки, марки Типова, особливо за диференціації продукту Реклама
Приклади Деякі ринки сільськогосподарської продукції, ринок цінних паперів Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття, послуги перукарень, кафе, ринки безалкогольних напоїв, виробів побутової хімії, ліків Виробництво сталі, автомобілів, побутової техніки, ОПЕК Місцеві підприємства комунальних послуг, пошта, метро, електроенергетичні, газо-, водопровідні, телефонні компанії



 

 

РАБОЧАЯ УЧЕБНАЯ ПРОГРАММА ДИСЦИПЛИНЫ

 

ОПД.Р.01 «ОРГАНИЗАЦИЯ ЛЕТНЕГО ОТДЫХА ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ»

федерального компонента цикла

общепрофесиональных дисциплин

государственного образовательного стандарта

высшего профессионального образования

второго поколения по направлению

050300.62 – филологическое образование

Составитель:

Линкер Г.Р., к.п.н., доцент кафедры

общей и социальной педагогики НГГУ

Нижневартовск


 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 37 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав