Читайте также:
|
|
Одним із елементів культури читання є вивчення напам'ять, збагачення словникового запасу фразеологічними зворотами, "крилатими" виразами, уривками з художніх творів тощо. Відомий методист В.П.Острогорський вважав, що, закінчуючи середню школу, учні повинні знати напам'ять біля двохсот творів. Однак до цих пір читання напам'ять одне із слабких місць. Про це свідчить анкетне опитування та вивчення якості знань учнів. З анкет видно, що учні читають у більшості випадків без конкретного плану і перспективи, хоч розуміють, що це неправильно. Лише окремі читають книжки в якійсь системі, добираючи їх на певну тему, яка їх цікавить. Безсистемність читання, пошуки книжок навмання - наслідок низької бібліографічної грамотності учнів. Відсутність у більшості учнів бібліографічних знань і навичок призводить до того, що школярі в основному користуються читальними залами, а ще менше тих, які звертаються за допомогою до бібліографічного відділу. І, нарешті, питання про створення особистих бібліотек, нехай спочатку невеликих. Треба обов'язково знати, якими книгами поповнюють свої бібліотеки учні, порадити їм, щоб там обов'язково була науково-популярна, наукова, критична, публіцистична література, різні довідники, словники. Добрим консультантом тут стане бібліотекар. Висока культура читання -запорука патріотичного, морального і естетичного впливу мистецтва слова на читачів.
На сучасному етапі культура читання стає необхідною умовою дальшого вдосконалення якості навчання і виховання школярів. Термін "культура читання" - дуже широкий. Людина, яка володіє культурою читання, повинна розуміти значення книжки в житті народу, уміти користуватися книжкою, бібліотекою, самостійно вибирати книжки. У такої людини повинна бути виховна любов до читання, радість пізнання творчості письменника.
Дуже важливо уже в молодших школярів розвивати творче, емоційне ставлення до книжки, співпереживання, бо без цього неможливо сприймати літературу як вид мистецтва. Для учнів 3-4 класів бажано в бібліотеках організовувати читання творів, об'єднаних спільною темою: про козаччину, про українських гетьманів, про те як живуть народи у різних країнах. Тут діти ознайомлюються з новими відомостями про авторів книжок, одержують пораду щодо самостійного читання. Практикується проведення ранків, присвячених творчості улюблених письменників. Перед цим учні перечитують уже знайомі їм книжки, твори, збірники віршів, пробують визначити, чому той чи інший твір їм подобається, а потім обмінюються думками. Таким чином, для одних учнів участь у таких ранках є початковим етапом формування їхнього ставлення до книжки, оцінних суджень, в інших - бажання прочитати ту чи іншу книжку, твір.
У роботі з молодшими школярами бібліотекарі часто використовують лялькові театри. Улюблені герої розповідають дітям казки, у формі гри навчають, як треба користуватись бібліотекою, закликають бережливо ставитись до книжки.
Знання, які учні одержують колективно, закріплюються під час індивідуальної роботи бібліотекаря і вчителя з дітьми. Так, кожному учневі вручається пам'ятка "Умій читати книжку".
Такі заняття передбачаються і у п'ятому класі, коли учні переходять на предметне навчання і залучаються до читання журналів, газет, науково-популярної літератури.
Працюючи з учнями старших класів, бібліотекарі мають показати їм, що книга - джерело знань, надійний друг і порадник. Зважаючи на запити учнів, бібліотекар порадить, що їм прочитати.
У бібліотеках організовуються спеціальні добірки книг на теми: "За сторінками ваших підручників". Учнів ознайомлюють з каталогами, в яких книжки розташовані у відповідності з системою наук, і вчать самостійно добирати потрібну літературу. Значно збільшується для цього віку кількість рекомендованих бібліографічних посібників. Більші вимоги до індивідуальної роботи з учнями. Бібліотекар у співдружності з учителем допомагає учням скласти план читання, в якому книжки рекомендуються у певній системі: від простого до складного і від часткового до загального.
Учителі-словесники разом з бібліотекарями організовують читацькі конференції на такі теми: "Мої улюблені книжки", "Найдавніші українські книжки", "Чому я люблю читати" та інші.
У мовно-літературному кабінеті або бібліотеці готується спеціальна виставка методичних посібників, унаочнення на допомогу учням. Красиво оформлені стенди, у яких висвітлюються поради учням, орієнтація на самостійну творчу роботу.
Учням заздалегідь дається завдання: підготувати відгук про книжку, прочитану самостійно, розповісти про найцікавіший епізод, у якому відображено героя; записати у читацький щоденник висловлювання про щастя, добро, милосердя; підібрати матеріали про автора книги, які найбільше сподобались; скласти план свого виступу під час обговорення книжки.
Керувати позакласним читанням повинен не лише учитель-словесник і бібліотекар, але й класний керівник. Роботу з питань виховання читача необхідно вести систематично, а не зводити лише до окремих заходів.
Під час обговорення художніх книжок формуються навички аналізу твору. Учні люблять дискутувати на морально-етичні теми, відображені у художніх творах. Вони висловлюють свої враження від вчинків героїв, думки про твір взагалі, про автора, про стиль і художню своєрідність твору. Учитель чи бібліотекар, який веде обговорення, висловлює свої думки про твір. Він може сперечатися з одними і погоджуватися з іншими, обґрунтовуючи свої погляди і спрямовуючи диспут у правильне русло. На диспут, конференцію можна запросити автора /якщо є така можливість/, який у своєму виступі пояснить учням те, що в них викликало сумніви.
Вихованню художніх смаків і уподобань служать твори на тему: "Мій улюблений герой", "Моя улюблена книжка", "Подорож з улюбленими героями в майбутнє".
Учням пропонується ознайомитись з основними типами бібліотек (масові, наукові, спеціальні), з основними відділами масових бібліотек: абонемент, читальний зал, довідково-бібліографічний відділ та інші. Щодо принципу добору книг до особистої бібліотеки, то рекомендуються такі: навчальні книжки, книжки з спеціальностей, твори улюблених письменників, улюблені жанри.
Дома учні складуть список книжок для читання, підготуються до бесіди про те, чим обумовлена добірка книжок у домашній бібліотеці, що ще хотів би придбати, як розташувати книжки.
Необхідно проводити і практичні заняття. Можна запропонувати учням дати характеристику одного із розділів книжкового фонду, який відкритий для читачів. Знайти на полицях відкритого доступу до книжок твори, вказані вчителем чи бібліотекарем. Або ще таке практичне заняття: дати характеристику різних бібліографічних покажчиків, запропонованих учителем, виявити їх особливості, розповісти, в яких випадках ними потрібно користуватися. Зіставити заповнення покажчика і наявність книжок на полицях відкритого доступу в каталогах.
Написати відгук на науково-популярний нарис, статтю, оповідання, або вірш. Дати аналіз декількох статей критиків на один той же твір. Висловити свої думки, судження про книжку, дати в творі явища зі схожим життєвими фактами та ін. У масовій практиці ця важлива робота набирає все більшого розповсюдження.
3. Робота учнів з довідниковою літературою
Сучасна школа покликана формувати в учнів уміння і навички самостійно навчатися, здобувати знання. Для цього дуже важливо прищепити школярам уміння користуватися різноманітною довідниковою літературою. На перше місце тут слід поставити знайомство зі словниками. Це забезпечує знайомство нашої юні зі станом науково-технічного і культурного розвитку нашої країни, рівнем знань, яким володіє суспільство в окремих галузях науки і мистецтва, сприяє виробленню унормованих, уніфікованих форм спілкування в найрізноманітніших сферах людської діяльності, багато дає для піднесення культури мовлення, відіграє важливу роль у становленні духовного світу нашої молоді.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 152 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |