|
Читайте также: |
Ще починаючи з 1648 p., Б. Хмельницький неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. Навіть загрожував війною, якщо не буде надано цієї допомоги. Проте Москва не хотіла розривати миру з Польщею і зайняла вичікувальну позицію. Та все ж бажання розширити сферу свого впливу, використати Україну як буфер проти Туреччини, залучити українські козацькі збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій сприяли тому, що російський цар після деяких вагань «в ім'я спасіння віри православної» погодився взяти Військо Запорозьке під свою опіку. Відповідну ухвалу про це прийняв 1 жовтня 1653 р. Земський собор. Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні—березні 1654 р. У Переяславі було узгоджено принципові засади майбутнього договору (антипольський військовий союз України та Росії, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького) і здійснено усний акт присяги. Оскільки усі переяславські рішення були усними, кожна із сторін могла трактувати їх довільно.
Кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів: Москва хотіла часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності; Чигирин же прагнув, використовуючи Росію як важіль, нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудовувати власну незалежну державу. Укладення Переяславсько-Московського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні
отже,Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.
19. Березневі статті 1654р
Перебіг війни із Польщею усе більше переконував Б. Хмельницького в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування. На середину 50х років виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини безперервними війнами спричинили до вироблення політ елітою стійкого курсу на пошук зовн підтримки, як необхідної умови збереження козацької державності. На роль протекторату Гетьманщини претендували Османська імперія та Московська держава. Росія мала ту перевагу, що її з Україною об'єднували слов'янське етнічне походження та єдина православна віра Саме з нею в березні 1654р було укладено воєнно-політ договір, згідно з яким Гетьманщина переходила під протекцію і оборону московського царя. Відбулася присяга на вірність царю.Присяги з боку царя не відбулося,але він дав домовленість.Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України,згідно цих статей Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо.Була встановлена платня реєстровим козакам. Вводилися москов воєводи до України. Здійснювалося укріплення київськой фортеці.В пункті про міжн відносини,укр. сторні заборонялося самостійно вести переговори з Польщею та Туреччиною. Березневі статті були так неясно сформульовані, що обидві сторони вкладали в нього різний зміст й кожна підходила до нього з урахуванням лише власних інтересів. Так чи інакше, цей договір 1)констатував відокремлення України від Речі Посполитої 2)означав міжнародно-правове визнання Укр держави 3)засвідчив внутріполіт суверенітет Укр. Держави, зберігав її основні політ інститути 4) суттєво змінював геополіт ситуацію у Сх Європі, посилював позиції У в боротьбі з Польщею.
20. Політ діяльність гетьмана І.Виговського
Після смерті Б.Хмельницького, влада переходила до його сина - Ю.Хмельницького. Але Юрій через кілька місяців правління складає булаву та іде навчатись, а замість нього до влади приходить І. Виговський. Він розгорнув активну держ діяльність. У зовн політиці І. Виговський укладає союз зі Швецією, поновлює союзницькі відносини з Кримом, йде на порозуміння з Оттоманською Портою. У відносинах з Польщею та Росією гетьман намагається шляхом балансування між Варшавою та Москвою зберегти бодай автономію Української держави, а головне втриматися при владі. У внутр. Політиці. І. Виговський відкинув ідею монархічної моделі управління. В основу свого державотворчого курсу він поклав принципи олігархічної республіки. Він забороняв козакам роздавати землі на рангові маєтності, також забороняв деякі вольності(вільно варити горілку, вести лови і рибальство, вільно переходити на Запорожжя і т.д.). Взагалі, внутрішня політика гетьмана вела до послаблення центральної влади, посилення позиції козацької старшини та шляхти, порушення соціальної рівноваги в суспільстві, зростання масового невдоволення і до вибуху соціальної боротьби. Наприкінці 1657 р. проти політики І. Виговського активно виступили народні маси. Боротьба поступово переросла в громадянську війну. І. Виговський зумів перемогти військо повстанців Проте це була надзвичайно дорога перемога, бо у цій боротьбі загинуло 50тис укр. Чудово розуміючи, що за умов, які склалися, початок війни з Росією є лише питанням часу, І. Виговський йде на рішуче зближення з Польщею. 16 вересня 1658 р. Він уклав з польським урядом Гадяцький договір. За ним, Україна розривала відносини з Москвою і поверталась до складу Польщі. Три воєводства — Київське, Чернігівське і Брацлавське — мали утворити Велике князівство Руське, яке повинне було об*єднатися з Польщею і Литвою на рівних правах у триєдину державу. Законодавча влада мала належати Раді у складі послів з усієї України, виконавча — довічно обраному гетьману. Передбачалося створення свого уряду, суду, скарбниці, грошей, війська в 40 тис. чол. Привілеї надавали старшині, яка могла отримувати шляхетство (по 100 козаків з кожного полку щорічно). У проекті йшлося про ліквідацію унії, зрівняння православної церкви з католицькою, право вищим ієрархам українського православ'я засідати в сенаті. Усі найвищі урядовці мали бути з українців. Водночас Гадяцький договір передбачав повернення польським магнатам і шляхті маєтків в українських землях; відновлення повинностей українського селянства. Крім того, українська держава позбавлялася права на міжнародні відносини. Московський уряд, стурбований Гадяцькою угодою, направляє в Україну 150-тисячну армію. У результаті битви, московське військо було повністю розгромлене. Але Виговському не вдалося скористатись плодами своєї перемоги. Опозиція проти нього все більше зростала. У жовтні 1659 Виговський відмовився від Геьманства. Намагаючись пом'якшити соціальну напругу старшина знову проголошує гетьманом Ю. Хмельницького.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |