Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Податково-процесуальні режими

Читайте также:
  1. Варіант 9 (Ф,Х,Ц,Ч,Ш,) Спеціальні режими господарювання
  2. Модуль 1 - Структура та режими роботи РІС мікроконтролерів, технологія розробки робочих програм
  3. Модуль 1 - Структура та режими роботи РІС мікроконтролерів, технологія розробки робочих програм
  4. Норми і режими харчування
  5. РЕЖИМИ ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ МАС
  6. Режими праці та відпочинку працюючих
  7. Тема 5. Політичні режими і громадянське суспільство
  8. Тема 9. Режими ґрунту
  9. Тема №16: Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальні режими господарювання

Податково-процесуальний режим – це структурний компонент подат-кового процесу, що відбиває специфіку процедурних питань статусу його участників й особливості реалізації галузевого фінансово-правового методу правового регулювання та повною мірою впливає на якість податкового процесуально-правового середовища.

Податковий кодекс використовує цілий ряд понять, які пов’язані з поняттям „податковий режим”, серед яких: „режим оподаткування”, „загальний режим оподаткування”, „спеціальний податковий режим”, „спеціальний режим оподаткування”, „режим податкової застави”, „режими розстрочення і відстрочення сплати податкових платежів”, „спеціальний режим оподаткування”. Проте саме визначення поняття „податковий режим” не закріплене у нормах податкового законодавства, у зв’язку з чим виникають закономірні питання про його тлумачення та склад

Податково-правовий режим відображає нерозривний зв’язок правової форми та фактичного змісту регульованих відносин у сфері оподатковування і характеризується певною стабільністю, стійкістю.

Податково-правовий режим характеризується орієнтованістю на суб’єктивні права. І в цьому випадку, якщо навіть допускати конструкції “податковий режим майна”, “податковий режим об’єкта оподатковування” і т.п., мова буде йти в кінцевому рахунку про характер та обсяг прав та обов’язків учасників відносин у зв’язку з об’єктом. Окрім цього, податково-правовий режим відображає певний ступінь жорсткості правового регулювання суб’єктивних прав та обов’язків, можливість застосування, та і взагалі наявності, податкових пільг або звільнень, допустимі межі активності суб’єктів податкових правовідносин, межі їх самостійності.

податково-правові режими можна розділити на два види: первинні та вторинні. Очевидно, в умовах такого розподілу податково-правових режимів необхідно виходити з деякої похідності, залежності їх від фінансово-правового режиму в цілому. Однак, те загальне, що характерно для інституційно однорідних податково-правових відносин, закріплюється саме первинним податково-правовим режимом. Останній містить у собі сукупність правових засобів, що виражають вихідні засади способів правового регулювання в сфері оподатковування, тоді як вторинні податково-правові режими являють собою первинні, скоректовані з урахуванням пільг, звільнень у сфері оподатковування, що формуються з урахуванням додаткових прав або обов’язків. Якщо за допомогою первинних податково-правових режимів формується загальна схема оподатковування, задається принциповий підхід у правовому регулюванні податкових відносин, то вторинні податково-правові режими уточнюють їх згідно певному виду платника (юридичні та фізичні особи і т.д.) і конкретному типу податків (непрямі, прибуткові, майнові і т.д.), та вже на рівні вторинних податкових режимів певні законодавчі приписи, що стосуються конкретних платників, здобувають характер додаткових суб’єктивних прав або обов’язків. В основі первинного податково-правового режиму лежить імперативний спосіб правового регулювання, що у системі заборон, дозволів і зобов’язань основний акцент робить на останні. У той же час у межах вторинних податково-правових режимів ці заборони трансформуються вже у відповідні права та обов’язки уповноважених і зобов’язаних суб’єктів.

Податково-правові режими, являючи собою різновид юридичних режимів, заснованих на позитивних зобов’язаннях, передбачають закріплення особливої волі держави. Суть цього режиму виражається в закріпленні законодавцем системно жорстких і однозначних позитивних зобов’язань у сфері оподатковування, що поширюються на всіх зобов’язаних учасників податкових відносин. На цій основі формуються однаковий для всіх порядок, правила поведінки, що визначаються найчастіше в безумовній формі, для забезпечення високої організованості та керованості в сфері формування бюджетних доходів.
46.Характеристика видів податково-процесуальних проваджень

Види податково-процесуальних проваджень:

1. Провадження з податкової реєстрації

2. Провадження з ведення податкового обліку

3. Провадження зі сплати податкових платежів

4. Провадження з податкової звітності

5. Провадження з податкового контролю

6. Провадження з позасудового розв’язання податкових спорів

Реєстрація й облік в податковому праві є самостійними, структурно завершеними податково-процесуальними провадженнями, що входять до складу попередньої стадії податкового процесу й спрямовані на збір та фіксацію спеціальної інформації, з’ясування та констатацію правового ста-тусу, моніторинг ситуації, передбачають здійснення певної аналітичної діяльності.

Податковий облік являє собою безперервне відображення в хронологічному порядку: а) факторів господарської діяльності, які впливають чи можуть вплинути на визначення податкової бази; б) інформації, яка відбиває фактичний стан платника податкових платежів. Специфіка податкового обліку може суттєво відрізнятися. На особливість правової регламентації впливають: а) специфічні риси платника (характер його діяльності; правовий статус); б) конкретний різновид податкового платежу (застосування спеціальних податково-правових режимів тощо); в) модифікація податково-процесуальної діяльності (наприклад, відмінності можуть залежати від того, хто виступає ініціатором податково-процесуального провадження).

Виконання обов’язку зі сплати податкового платежу характеризується багатоаспектністю та різноманіттям. Диференціацію існуючих різновидів провадження зі сплати податкових платежів можна здійснювати грунтуючись на наступних критеріях: 1) залежно від вольової ознаки, спря-мованості поведінки платника податкових платежів; 2) виходячи з того, на кого із учасників податкового процесу покладено безпосереднє виконання обов’язку зі сплати податкового платежу; 3) залежно від застосування конкретної форми сплати податкових платежів. Належне виконання податкового обов’язку передбачає застосування спеціальних засобів (прийомів) зі сплати податкових платежів. При здійсненні сплати податкового платежу платник повинен достеменно знати: напрямок платежу (до Державного або місцевого бюджету, конкретного фонду); ставки та валюту сплати податку (як правило, у гривнях); механізм здійснення платежу (у безготівковому або готівковому порядку, натуральній формі, у будь-якому їх поєднанні); підстави внесення платежу (сплата податкового платежу); особливості звітності та контролю за сплатою податку (збору, плати, мита). Окремо необхідно звернути увагу на існування спеціальних способів забезпечення (гарантування) виконання обов’язку зі сплати податкових пла-тежів: податкової застави; поручительства; обмеження операцій по рахунках платника податків у банках; адміністративного арешту активів платника податкових платежів.

Податкова звітність характеризується певними рисами: а) як правило, вона складається у письмовій формі; б) подається в чітко визначені законодавством строки; в) може подаватися одним з трьох порядків (особисто, пересиланням поштою, передачею в електронному виді); г) має нормативно затверджену уніфіковану форму, повинна містити певну обов’язкову податкову інформацію та заповнюватися відповідно до передбаченого порядку.

Стосовно податкового контролю більш доречно вести мову не просто про правову форму, а про конкретну предметно визначену інституційну процесуальну правову форму. Саме вона служить зовнішньому вираженню перевірочної спрямованості податкового процесу, адекватно відбиває внутрішню сутність контрольного сегмента податково-процесуальної діяльності.

Право на оскарження актів-документів і дій (бездіяльності) посадових осіб, на вирішення правової суперечки таким чином виступає необхідним атрибутом демократичної правової держави. Особа, права якої в галузі оподаткування негативно деформовані, на іншому, вищому за ієрархією (компетенцією) рівні. Держава приводить сторони не просто до порозуміння, а до компетентного рішення, заснованого на чинному законодавстві.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав