Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Система управління охороною праці на державному рівні

Відповідно до статті 31 Закону України «Про охорону праці» в Ук­раїні встановлено складну чотириступеневу систему управління охоро­ною праці на державному рівні.

До органів державного управління охороною праці віднесено:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні ад­міністрації та органи місцевого самоврядування.

Розподіл функцій між ними визначається статтями 32–35 цього За­кону. Ці функції розподілені таким чином:

1) Кабінет Міністрів України:

• забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

• подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержав­ну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

• встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охо­роною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце–прем'єр–міністр України.

2) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

• проводять єдину науково–технічну політику в галузі охорони праці;

• розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану без
пеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

• здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі
з охорони праці;

• укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

• беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно–правових актів з охорони праці;

• організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

• створюють у разі потреби аварійно–рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

• здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

3) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державно­му рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці мініс­терствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними ад­міністраціями та органами місцевого самоврядування;

• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержав­ну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

• здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує пра­вила, норми, положення, інструкції та інші нормативно–правові акти з охорони праці або зміни до них;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрації, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхід­ні для виконання покладених на нього завдань.

4) Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні
адміністрації:

• забезпечують виконання законів та реалізацію державної політи­ки в галузі охорони праці;

• формують за участю представників профспілок, Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання ці­льових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально–економічного і культурного розвитку регіонів;

• забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема
зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці,
вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповід­ність нормативно–правовим актам з охорони праці;

• вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних)
аварійно–рятувальних служб для обслуговування відповідних території
та об'єктів комунальної власності;

• здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємниць­кої діяльності нормативно–правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються струк­турні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах – ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

5) Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

• затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпе­ки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці
у складі програм соціально–економічного і культурного розвитку регіонів;

• приймають рішення щодо створення комунальних аварійно–рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів жит­лово–комунального господарства, побутового, торговельного обслуго­вування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого ор­гану відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.

Стаття 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відносить:

• підготовку і подання па затвердження ради цільових місцевих про­
грам поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища,
територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захище­ності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання;

• участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення
стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, зайнятості насе­лення, що затверджуються відповідно районними, обласними радами;

• здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціаль­ного захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно–правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компен­сацій за роботу в шкідливих умовах.

Аналізуючи ці функції, можна відзначити:

1.Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації за­безпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці.

2.Спеціально уповноваженні центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз це Міністерство з надзвичайних ситуацій – МНС) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі.

3.Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади прово­дять єдину науково–технічну політику в галузі охорони праці.

Складність багатоступеневої системи управління охороною пра­ці на державному рівні призводить до того, що відповідно до чинного законодавства повинні існувати положення про управління охороною праці на галузевому та регіональному рівнях, що фактично і зроблено. При цьому галузеві підприємства повинні користуватись цими обома положеннями, які часто не узгоджені між собою. Керівництво по системах управління безпекою та охороною праці МОП – СУОП 2001 (ILO–OSH 2001) передбачає елементи національ­них основ систем управління охороною праці, наведені на рис. 1.

Воно передбачає такі елементи національної політики:

Рис. 1. Елементи національних основ систем управління охороною праці

1. Національна політика в галузі систем управління охороною праці повинна визначати загальні принципи та процедури, а саме сприяти:

• впровадженню систем управління охороною праці та їх інтеграції у загальну систему управління підприємством;

• полегшенню та удосконаленню добровільних заходів щодо систематичного визначення, планування, впровадження та удосконалення діяльності з охорони праці на національному рівні та на рівні підприємства;

• участі працівників та їх представників на рівні підприємства;

• впровадженню необхідних удосконалень без зайвого бюрократизму, адміністрування та витрат;

• здійсненню інспекціями праці, службами безпеки та гігієни праці та іншими службами додаткових та підтримуючих заходів для систем управління охороною праці на рівні підприємства та включенню цих заходів у стабільні рамки управління охороною праці;

• періодичним оцінкам та публікаціям даних про ефективність національної політики та структурних рамок систем управління охороною праці;

• застосуванню до підрядних організацій та їх працівників того ж рівня вимог до безпеки праці, які застосовуються до працівників, в тому числі тимчасових, безпосередньо найнятих підприємством.

Для забезпечення дії СУОП на підприємстві повинно бути розроблено керівництво щодо добровільного впровадження та систематичного використання систем управління охороною праці.

Спеціальні керівництва, відображаючи загальні цілі Керівництва розробленого МОП, повинні містити основоположні елементи національного керівництва та відображати специфічні умови та потреби підприємства, які повинні враховувати такі основні моменти:

– їх розмір (великі, середні, малі) та інфраструктуру;

– типи небезпечних та шкідливих виробничих Факторів та рівень ризиків.

Керівництво, розроблене МОП, національне керівництво та спеціальні керівництва повинні бути ув’язані між собою, представляючи достатню гнучкість для безпосередньою впровадження або прив'язки на рівні підприємства.

Що є в Україні зараз? Національного керівництва немає, спеціальні керівництва, розроблені як галузеві рекомендації щодо побудови СУОП на підприємствах є недосконалі і не відображають усіх вимог, передбачених цими рекомендаціями.

В основному, обов'язковість впровадження СУОП на підприємстві регламентується статтею 13 закону України «Про охорону праці».