Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Нормативно–правове регулювання охорони праці

Прагнення України вступити до Світової організації торгівлі потре­бує адаптації нормативно–правової бази з питань промислової безпеки до вимог стандартів та директив Європейського Союзу.

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Со­юзу», прийнятого Верховною Радою 18.03.2004 року, на першому ета­пі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства України, є сфери, визначені статтею 51 УПС. До цих сфер віднесено і охорону праці.

На першому етапі виконання Програми було:

– забезпечено розробку глосарію термінів acquis communautaire для адекватності їх розуміння та уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також розробити і запровадити єдині вимоги до перекладів актів acquis communautaire на українську мову, створити централізовану систему перекладів (Аcquis communautaire (acquis) – правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейською Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ);

– проведено порівняльно–правове дослідження відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах;

– здійснено переклад на українську мову актів acquis communautaire у цих сферах;

- на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав
Центральної та Східної Європи створено ефективний загальнодержав­ний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів України та інших нормативно–правових актів на пред­мет їх відповідності acquis Європейського Союзу;

- створено загальнодержавну інформаційну мережу з питань євро­пейського права, забезпечено вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;

- створено систему навчання та підвищення кваліфікації держав­них службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм.

Джерелами acquis communautaire є:

1. Первинне законодавство:

• Договір про заснування Європейського економічного співтова­риства 1957 року (з 1993 року – Договір про заснування Європей­ського співтовариства). Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 року (далі – установчі договори) з наступними змінами, внесеними Маастрихтським договором (Договір про утворення Європейського Союзу 1992 року). Амстердамським доктором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року, а також актами
про приєднання.

• Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року, а також договорами про приєднання.

• Договір про злиття 1965 року.

• Акти про приєднання нових держав–членів.

2. Вторинне законодавство:

• директива;

• регламент;

• рішення;

• рекомендація або висновок;

• джерело права у формі міжнародної угоди;

• запільний принцип праці Європейського співтовариства;

• рішення Європейського суду;

• спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики
безпеки, як не визначено статтею 13 Договору про Європейський Союз;

• спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики
безпеки:

• спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

• рамкове рішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);

• спільна позиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);

• рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальній справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);

• загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

• Офіційні видання Європейського Союзу;

• Офіційний вісник Європейських співтовариств (Official Journal of European Communities);

» Вісник Європейського Суду (European court Reports).

У програмі інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента від 14.09.2000 року № 1072/2000 відзначено що:

1. Законодавство України про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та комплексу нормативно–правових актів про охорону праці, що становить понад 2000 державних міжгалузевих і галузевих правил, положень, інструкцій, переліків, стандартів, санітарних норм, будівельних норм і правил тощо.

2. В ЄС питання охорони праці регулюються понад 220 директивами (за станом на кінець 1998 року), з яких більша частина спрямована на забезпечення передумов для вільного переміщення товарів у межах ЄС; решта директив спрямована на сприяння вільному переміщенні робочої сили у межах ЄС.

Директиви, умовно віднесені до першої частини, мають характер технічних вимог до промислової продукції та порядку її сертифікації; директиви, віднесені до другої частини, містять вимоги до роботодав­ців щодо забезпечення охорони праці на робочих місцях, вимоги щодо соціального захисту працівників, зокрема жінок, підлітків, осіб з фізич­ними вадами,

3. Як показав попередній вибірковий аналіз вимоги, викладені у
директивах ЄС, мають відмінності під вимог, викладених у діючих на Україні нормативно–правових актах як технічного. так і соціального характеру. Тому першочергове значення має адаптація до вимог ЄС, насамперед, актів вітчизняного законодавства, які регулюють відносини між роботодавцем і працівниками, забезпечуючи їм належний рі­вень соціального захисту. Ці адаптовані акти законодавства мають стати основою для розроблення системи адаптованих до вимог відповідних директив ЄС нормативно–правових актів, які повинні визначити від­
повідний до європейських вимог рівень охорони праці у разі виконані
конкретних технологічних процесів і видів робіт.

Одночасно має бути розроблений комплекс нормативних актів технічного характеру, гармонізованих з вимогами європейських докумен­тів (правил будови і безпечної експлуатації, стандартів безпеки праці тощо), а також актів, що регулюють питання сертифікації продукції. Адаптація нормативних актів до вимог ЄС повинна створити передумови для виходу українських товарів на загальноєвропейський ринок, їх вільного обігу в межах держав ЄС.

Ця програма визначила такі періоди адаптації:

1. Короткострокові пріоритети (2000–2001 роки).

Врахування положення відповідних директив ЄС у законопроектах, що розробляються:

– про охорону праці (нова редакція);

– про безпечність промислової продукції,

– про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства
про працю та охорону праці. (Два останніх законопроекти так і не були подані до Верховної Ради).

Організація виконання української частини проекту Tacis «Сприяння у забезпеченні безпеки і гігієни праці», що передбачає реалізацію ряду важливих заходів, включаючи поглиблення процесів гармонізації законодавства про охорону праці.

2. Середньострокові пріоритети (2002–2003 роки)

Здійснення перекладу, порівняльного аналізу і розробленим рекомендаціям щодо адаптації нормативних актів України до нормативних актів ЄС, що стосуються:

— вимог до роботодавців щодо забезпечення охорони праці працівників на робочих місцях;

— вимог безпеки до машин;

— вимог безпеки до електрообладнання;

— вимог безпеки до посудин, що працюють під піском;

— засобів індивідуального захисту.

3. Довгострокові пріоритети (2004–2007 роки)

Здійснення на основі результатів порівняльного аналізу перегляду відповідних нормативних актів України з метою їх адаптації до вимог актів ЄС, що стосуються вищезазначених сфер.

Для вирішення цих питань вже зроблено низку кроків щодо реформування законодавчої бази.

У 2001 році в Україні було прийнято закони «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», які дозволяють в подальшому перейти на регулювання промислової безпеки на базі законів та технічних регламентів, то є обов'язковими для застосування, і стандартів та інших нормативних документів, що застосовуються на добровільна засадах, як це здійснюється у західних країнах.