Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Статті" 1654 р. Боротьба за вплив на Україну в 1654-1657рр.

1 жовтня 1653р-Земський собор, що приймає рішення про прийняття козаків під свою опіку. В грудні до України вирушає російське посольство на чолі з боярином Бутурліном. 8 січня 1654р в Переяславі відбулася генеральна військова рада, на якій козацтво приймає визнання протекторату Москви. 8 січня 1654р прийняті Березневі статті:

1)гетьманщина переходить під протекторат Москви; 2) гетьман — глава Української держави і отримує повну владу над військом запорізьким; 3)гетьман обирається самостійно на козацьких радах, складає присягу царським посланцям і сповіщає Москву; 4)збільшується реєстр до 60тис чоловік; 5)підтверджуються права та обов’язки Війська Запорізького;

6)На території Гетьманщини діють литовські статути, магдебурзьке право, гетьманські універсали, козацьке звичаєве право: 7)гетьманський уряд контролював збирання та витрати податків; 8)обмежувались дипломатичні відносини Гетьманщини з Польщею та Угорщиною; 9)Москва зобов’язувалась почати війну з Польщею, в разі нападу татар – спільні військові дії.

Укладення Переяславсько-московського договору кардиналь­но змінило геополітичну ситуацію в регіоні. У відповідь на появу українсько-російськрго союзу влітку 1654 р. Річ Посполита та Кримське ханство підписують "Вічний договір" про взаємодопо­могу. Вже у жовтні цього ж року кримський хан в ультимативній формі вимагає від гетьмана розриву угоди з царем. Протягом кіль­кох місяців Б. Хмельницький добивався від Москви обіцяної у договорі допомоги. Коли вона надійшла, час було вже втрачено. Внаслідок вторгнення польсько-татарських військ Брацлавщину було перетворено на пустелю (зруйновано 270 поселень, убито майже 10 тис.немовлят і взято у неволю 200 тис. осіб). Отже, і промосковська орієнтація не зміцнила української державності. А на гетьмана чекав ще один важкий удар у зовнішньополітичній сфері. Побоюючись шведської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступного року було укладено московсько-польське Вільненське перемир'я. Українських деле­гатів на переговори у Вільно не допустили, хоча там і ставилося питання про повернення України під владу короля. Укладене пе­ремир'я Москви з Варшавою ставило хрест на російсько-україн­ському військовому союзі й розв'язувало гетьманові руки. Тепер зовнішньополітичний курс Б. Хмельницького був спрямований на пом'якшення політичного тиску Росії; повернення західно­українських земель, що не увійшли до складу Війська Запорозь­кого; убезпечення України від татарської загрози; міжнародне визнання своїх династичних замірів — приєднання до титулу гетьмана титулу суверенного князя і забезпечення спадковості верховної влади у новій Українській державі. Щоб здійснити ці задуми, гетьман активно почав створювати коаліцію в складі Швеції, Семигороду, Бранденбургу, України, Молдавії, Воло­щини та Литви. Все чіткіше у цей час почав виявляти себе швед­ський вектор у зовнішній політиці війська Запорозького. У чер­вні 1657 р. до Чигирина прибуло шведське посольство з підтвер­дженням готовності до

спільної боротьби проти Речі Посполи­тої. Проте трагічне закінчення об'єднаного українськосько-семигородського походу на Польщу внесло свої корективи у хід подій. Звістка про поразку призвела до того, що Б.Хмельницького роз­бив апоплексичний удар, і він у вересні 1657 р. Помирає так і не здійснивши своїх задумів.