Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вплив ЕМП на організм людини

ЕМП негативно впливають на людей, внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, пору­шення в системах і органах, функціональні зміни в діяльності нерво­во-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної системи зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, як правило, зменшуються та зникають при усуненні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стій­ких порушень і захворювань.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та УВЧ діапазонів (діапазони 30 кГц — 300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця. З'являються роздратування, втрата уваги, продовжується три­валість мовно-рухової та зорово-моторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окре­мих органів — шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічу­ються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.

У цьому діапазоні працюють радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, у місцях великої концентрації населення.

Активність впливу ЕМП різних діапазонів частот значно зростає зі збільшен­ням частоти і дуже серйозно впливає у НВЧ діапазоні.

Вплив НВЧ на біологічні об'єкти залежить від інтенсивності опро­мінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням темпе­ратури тіла або локалізованим нагрівом тканини. Впливаючи на живу тканину організму, ЕМП викликає зміну поляризації молекул і атомів, які складають клітини, внаслідок чого відбувається небезпечне нагріван­ня. Надмірне тепло може завдати шкоду окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливе перегрівання таких органів, як очі, мозок, нирки тощо. Зростання інтенсивності впливає на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, на клітини печінки, підвищує тиск, приводить до змін у корі головного мозку, до втрати зору.

ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової частоти 50 Гц) викликають у людей порушення функціонального стану цент­ральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.

Для запобігання професійних захворювань, викликаних впливом ЕМП, встановлені припустимі норми опромінення. Засоби боротьби: • часом • відстанню • екранізацією джерел випромінювання • зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання • екранування робочих місць • засоби індивідуального захисту • виділення зон випромінювання.

Інфрачервоне (ІЧ) випромінювання - частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм — 1000 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. До природних джерел інфрачервоного випромінювання належать природна інфрачервона радіація Сонця. Штучними джерелами інфрачервоного випромінювання є будь-які поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, яка підля­гає опроміненню (для людини всі поверхні з температурою вищою від температури тіла людини: 36—37 °С.

Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. Дія інфрачервоних випромінювань зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності централь­ної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення. При інтенсивній дії на непокриту голову може виникнути так званий сонячний удар - головний біль, запаморочення, прискорення дихання, втрата свідомості, порушення координації рухів, тяжкі ураження мозкових тка­нин аж до вираженого мінінгіту та енцефаліту.

Засоби захисту від дії ІЧ випромінювання такі: теплоізоляція гарячих поверхонь, охолодження тепловипромінюючих поверхонь, екранування джерел випромінювання, застосування засобів інди­відуального захисту, організація раціонального режиму праці і відпо­чинку.

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання — спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 — 400 нм. Особливістю ультрафіолето­вого випромінюваня є висока сорбційність — їх поглинає більшість тіл.

Ультрафіолетове випромінювання, яке становить близько 5% щільності потоку сонячного випромінювання, є життєво необхідним фактором; оптимальні дози ультрафіо­летового випромінювання активізують дію серця, обмін речовин, поліпшують кровотворення, чинять бактерицидну дію.

Ультрафіолетове випроміню­вання довжиною хвилі 10 — 20 нм (дальній діапазон) має дуже вели­ку енергію і є згубним для люди­ни, але у природних умовах хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони відсутні.

Зниження інтенсивності опромінення УФ випромінюванням і захист від його впливу досягаються відстанню, екрануванням джерел випромінювання, екрануван­ням робочих місць, засобами індивідуального захисту, спеціальним фарбуванням приміщень і раціональним розташуванням робочих місць.

Одним з найбільш фундаментальних наукових досягнень XX ст. є лазер. Висока потужність лазерного випромінювання в поєднанні з високою направленістю дозволяє одержати за допомогою фокусу­вання світлові потоки величезної потужності. Водночас лазерне випромінювання може негативно впливати на живий організм. Найбільш чутливими до лазерного випромінювання є очі, шкіра. Їх пошкодження мають характер опіків. Опромінення шкіри лазер­ною енергією може також призвести до утворення пухлин. Під впли­вом лазерного випромінювання в організмі людини відчувають­ся функціональні зміни центральної нервової, і серцево-судинної систем, ендокринних залоз, зростає фізична втомлюваність, коли­вається тиск, з'являється головний біль, роздратованість, збуд­женість, порушується сон.

Для захисту від лазерного випромінювання застосовують: телевізійні системи спостереження за ходом процесу, захисні екрани (кожухи), огородження лазерної зони, засоби індивідуального захисту — спеціальні протилазерні окуляри, щітки, маски, халати, рукавиці.

Небезпека електричного струму

Загальна характеристика електричної енергії

Електрична енергія широко використовується в промисловості, на транс­порті, в сільському господарстві, побуті.

Електрика — сукупність явищ, зумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрична заряджених тіл або часток.

Електричний струм — це упорядкований (спрямований) рух елек­трично заряджених часток.

Наявність електричного струму в провідниках призводить до їх на­грівання, зміни хімічного складу, створення магнітного поля.

Захисна реакція організму вияв­ляється тільки після безпосереднього потрапляння під дію електричного струму. Другою особливістю дії електричного струму на організм людини є те, що струм, проходячи через людину, діє не тільки в місцях контактів і на шляху протікання через організм, а й викликає рефлекторні порушення нормальної діяльності окремих органів (серцево-судинної системи, системи дихання). Третя особливість — це мож­ливість одержання електротравм без безпосереднього контакту із струмопровідними частинами — при переміщенні по землі поблизу ушкодженої електроустановки (у випадку замикання на землю), ураження через електричну дугу.

Особливості впливу електричного струму на організм людини

Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює пере­творення поглинутої організмом електричної енергії в інші види і спри­чиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Найбільш складною є біологічна дія, яка притаманна тільки жи­вим організмам. Термічний і електролітичний вплив властиві будь-яким провідникам.

Термічний вплив електричного струму характеризується нагріванням тканин аж до опіків.

Статистика свідчить, що більше половини всіх електротравм станов­лять опіки. Вони важко піддаються лікуванню, тому що глибоко про­никають у тканини організму. В електроустановках напругою до 1 кВ найчастіше спостерігаються опіки контактного виду при дотиканні тіла до струмопровідних частин. При проходженні через тіло людини елек­тричного струму в тканинах виділяється тепло (Дж) в кількості:

Q = I_л²R_лt

де I_л — струм, який проходить через тіло людини, А; R_л— опір тіла людини, Ом; t — час проходження струму, с.

Опіки можливі при проходженні через тіло людини струму більше 1 А. Тільки при великому струмі тканини, які уражаються, нагріва­ються до температури 60—70°С і вище, при Якій згортається білок і з'являються опіки.

Електролітична дія струму виявляється-у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється через подразнення і збудження живих тканин організму, а також порушення внутрішніх біологіч­них процесів.

Механічна дія струму призводить до розриву тканин організму внас­лідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподі­бного утворення пари з тканинної рідини і крові.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає елек-тротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також електроофтальмія (запалення очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).

Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):

> відчутний струм — початок болісних відчуттів (до 0—1,5 мА);

> невідпускний струм — судоми і біль, важке дихання (10—15мА);

> фібриляційний струм — фібриляція серця при тривалості дії струму 2—Зс, параліч дихання (90-100мА).

Ураження струмом залежить від: сили струму, часу проходження через організм; характер струму (змінний або постійний) напруги, частоти опору тіла людини, шляху протікання в тілі людини, фізичного стану людини, умов навколишнього середовища

Має значення шлях струму через тіло і особливо місця входу і виходу стру­му. Із можливих шляхів проходження струму через тіло людини найбільш не­безпечним є той, при якому вражається головний мозок (голова — руки, голо­ва — ноги), серце і легені (руки — ноги).

Хімічні і біологічні фактори небезпеки

Хімічні фактори небезпеки

Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які за­лежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинни­ки, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

і • хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поді­ляються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, нарко­тичні, задушливі, ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенси­білізатори.

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського орга­нізму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).

Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполу­ки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів,аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо. Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутво­рення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглеця, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжуваль-ну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.

Дуже негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, грунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призво­дять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей, на їх майбутнє покоління.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсич­ності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних власти­востей.

Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речо­вин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).

Гранична допустимі концентрації шкідливих речовин

Вважається, що ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у при­родному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту, а та­кож не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Найновіші дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що переви­щують звичайний природний фон, є шкідливими.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів односпрямова-ної дії повинна виконуватись така умова:

С,/ГДК, + С./ГДК, 4-... + С/ГДК = 1,

де С,, Су..., С — фактичні концентрації забруднювачів, мг/м³; ГДКр ГДК;,..., ГДК — ГДК забруднювачів, мг/м³.

Якщо зазначена умова не виконується, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.

Дуже шкідливою є сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, аерозолі, сірчана (Н₂SO₄) та фтористоводнева (НF) кислоти.

Для визначення максимальної разової ГДК використовуються ви­сокочутливі тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на здоров'я людини у разі короткочасних контактів (ви­міри біопотенціалів головного мозку, реакція ока тощо).

Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речо­вин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).