Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Автобусні подорожі

Читайте также:
  1. Подорожі на особистому транспорті
  2. Тема 3. Подорожі в епоху Середньовіччя

Автобусні подорожі є порівняно "молодим" видом туризму, який виник як масовий напрям у 70-х роках XX ст. До цього часу його, здебільшого, застосовували в трансферах, для екскурсій та місцевих поїздок. У 1986 р. створили організацію автобусних перевізників "Рада Євроліній", яка об'єднала 33 європейські автобусні компанії. Вони стали функціонувати під однією торговою маркою, розробили спільну систему автобусного сполучення з наскрізними квитками, загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. Нині "Євролінії" - провідна компанія на ринку, вона має 250 маршрутів по всій Європі, включає 35 автобусних компаній, а з 1992 р. почала працювати у Східній Європі. Підписання Шенгенської угоди дало додатковий поштовх у розвитку автобусних перевезень у Європі, оскільки спростило митні та інші формальності.

Автобусний туризм дуже динамічний і популярний напрям туризму, який щорічно збільшується на 1,5 %. Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ) визначає три види автобусного туризму:

1) поїздки на рейсових автобусах;

2) поїздки на човникових автобусах;

3) спеціальні чартерні рейси.

До окремої групи належать внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії, човникове обслуговування аеропортів, готелів тощо). Оскільки автобусний туризм не надто дорогий, то він доступний широким верствам населення і швидко розвивається. Особливо популярні автобусні тури вихідного дня (дво-, триденні поїздки містами Європи з пізнавально-екскурсійною метою). Друге місце посідають маршрутні тури (один - два тижні містами Європи з такими самими цілями). Важливою ознакою таких турів є їх несезонний характер, тобто їх можна здійснювати практично протягом усього року.

Правове забезпечення міжнародного автобусного туризму регламентується двосторонніми урядовими угодами, при цьому транзит через треті країни потребує дозволу Комітету з транспорту при Європейській комісії ООН. У 1973 р. у межах Женевської конвенції прийнято Конвенцію про договір з міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажу.

Подальше спрощення правил міжнародних автоперевезень зафіксовано в Гаагській декларації з туризму (1989 р.) та Шенгенській угоді для країн ЄС (1995 р.).

Шенгенська угода ґрунтується на документі "Про скасування паспортного митного контролю між низкою країн Європейського Союзу", який підписаний 14 червня 1985 р. сімома європейськими державами (Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Німеччиною, Португалією та Іспанією). Він набув чинності 26 березня 1995 р. Договір був підписаний у м. Шенген (Люксембург). За станом на 2007 р. Шенгенська угода діяла в 15 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії та Швеції. Ще десять країн Євросоюзу з числа нових членів фактично стали членами Шенгенської угоди з 1 січня 2008 р. На референдумі, що відбувся 5 червня 2005 р., за вступ до Шенгенської зони проголосували громадяни Швейцарії. Також про своє бажання приєднатися до країн Шенгенської зони заявив Ватикан.

У країнах СНД туристичні автоперевезення регулюються Постановою Міжпарламентської асамблеї країн-учасниць "Про основні принципи співробітництва держав-учасниць СНД у галузі туризму" (1994 р.). У 1992 р. в Дубліні (Ірландія) ухвалили Європейську угоду з нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів автобусом, яка визначає документ, що має бути в кожному автобусі, - "Лист поїздки". Стосовно цього є відповідне рішення Міністерства транспорту та зв'язку України. Під час автобусних перевезень туристів використовують і виконують суворі вимоги безпеки. У процесі організації автобусних турів діє проект обмеження швидкості автобуса до 100 км/год. Це добре вплине на екологію навколишнього середовища, але може знизити конкурентоспроможність автотранспорту. Такі обмеження вже чинні у більшості західноєвропейських країн, тому українським туроператорам, які організовують автобусні тури до країн Європи, варто враховувати ці та інші обмеження. Наприклад, окрім медичної, потрібна ще транспортна страховка (страхування транспортного засобу) - так звана зелена картка. В Європі також звертають увагу на вік та технічний стан автобусів. Приміром, заборонено експлуатувати автобуси, які використовували понад 8 років, а технічний огляд передбачено кожних півроку. Ще одна обов'язкова вимога стосується обладнання всіх автобусів з кількістю місць більше дев'яти спеціальним приладом - тахографом, який показує й автоматично записує швидкість руху, пробіг, періоди роботи та відпочинку водія. Записи виконують на іменних діаграмних дисках - тахограмах, з яких видно картину робочого дня водія.

Права й обов'язки компанії перевізників щодо турфірм регламентуються такими документами, як договір про перевезення, договір про туристичне обслуговування, туристичний ваучер.

Автобусні подорожі організовують як на власному автобусі турфірми, так і на орендованому. Визначити доцільність оренди автобуса можна за допомогою графічного методу, відомого в логістиці із задачі МОВ ("Make or Buy" - "Зробити або купити") (рис. 11.4). Отже, слід порівняти вартість оренди автобуса та сумарні витрати на власний автобус турфірми (до їх складу входять постійні витрати (наприклад, адміністративним) та змінні (приміром, на пальне). Як видно із рис. 11.4, проекція на горизонтальну вісь (точка К) точки перетину лінії вартості оренди з лінією сумарних витрат на власний транспорт (точка Т) визначить межу доцільності оренди автобуса. Отже, загальний висновок такий: за невеликих обсягів перевезень туристів або транспортної роботи (туристо-кілометрів), тобто для невеликих турфірм, доцільніше орендувати автобус;

Рис. 11.4. Графічний метод визначення доцільності перевезень туристів власним автобусом турфірми чи орендованим

якщо обсяги перевезень туристів і транспортної роботи збільшуються (у великих туроператорів), вигідніше мати власний автобус (автопарк).

Більшість українських турфірм нині орендують автобуси: турфірма має укласти з автотранспортним підприємством (АТП) спеціальний договір про оренду автобуса для перевезень туристів. Автобусні подорожі можуть бути частиною комбінованих, наприклад, туристи з Києва їдуть поїздом до Чопа або Варшави чи Берліна, де їх чекає автобус. Під час придбання путівок важливо з'ясувати інформацію про автобус (марка, клас, рік випуску, країна-виробник тощо). Марка автобуса не така важлива, але в Україні добре відомі туристичні автобуси "Мерседес", "Неоплан", "Сетра", "Ман", "Вольво" та ін. Працівники турфірм вважають, що вони майже нічим не відрізняються один від одного, хіба що дизайном. За роками випуску автобуси поділяють на: а) нові - до 5 років; б) середні - 5- 9 років; в) старі - понад 10 років. Це свідчить і про їх технічний стан.

Практично всі українські туроператори за кордоном орендують автобуси в компаній та приватних осіб. Частіше користуються послугами угорських або словацьких автовласників, які мають якісну техніку і порівняно дешевий сервіс. Якщо в Україні він коштує приблизно 0,8-1,2 дол. США за км, то угорські та словацькі перевізники беруть 0,75 дол. США за км, або 200-250 дол. США за добу залежно від сезону.

Автобусні тури "Україна - Європа" чітко поділяють за ціною на недорогі, середні та дорогі. При цьому вартість туру залежить від таких чинників, як: тривалість; спосіб доставки в Європу або за кордон; категорія готелю; кількість екскурсійних програм; кількість нічних переїздів. Зокрема, стандартний недорогий тур із Києва в Західну Європу тривалістю 10 діб коштує 420-450 євро. У цей тариф включено: сніданок; розміщення у дво- або тризіркових готелях; мінімальну екскурсійну програму; візу. Окрім цього передбачено 2-3, максимум 4 нічних переїзди.

Середній за ціною автобусний тур має початкову ціну 500 євро. У цьому разі збільшується тривалість поїздки, поліпшується клас готелю, розширюється екскурсійна програма. Такі, на перший погляд, невеликі зміни одразу істотно підвищують комфортність поїздки. Дорогий тур (від 700 євро) витримує залежність "ціна - якість". Наприклад, у рекламі повідомляють про таку програму поїздки тривалістю 10 діб і вартістю 750 євро: Відень - Мюнхен - Ліон - Париж - Брюссель - Амстердам - Берлін - Варшава. Враховуючи обмеження швидкості руху автобусів на європейських дорогах 80 км для автобанів та 60 км для інших доріг, до Відня з Києва можна доїхати за 28-32 годин, а на повернення з круїзу потрібна ще одна доба. Залишається вісім днів на вісім міст. Таким чином екскурсійна програма зводиться до мінімуму, а вільного часу майже немає. Отже, у туриста виникає дилема: чи спати в автобусі за 450 євро, чи в готелі за 750 євро.

Автобус як туристичний транспортний засіб найвигідніший під час короткочасних туристичних поїздок, міських оглядових екскурсій, поїздок пам'ятними місцями, групових туристичних подорожей з різною метою, подорожей для участі у спеціальних заходах. Туристичні фірми використовують автобуси для відвідування туристами концертів, спортивних та культурних заходів, обслуговування конгресів, ярмарків, виставок. Фактично це - єдиний транспортний засіб для виконання так званих трансфер-перевезень туристів на відрізках маршруту: летовище - готель - летовище, вокзал - готель - вокзал.

Позитивне уявлення про автобус як туристичний транспортний засіб містить такі характеристики, які вирізняють його серед туристичної клієнтури:

- зручний, доступний;

- практичний, не потребує особистої ініціативи для резервування місць, використання додаткових транспортних засобів;

- комфортний для сидіння, огляду довкілля, обладнаний відповідно до вимог частини клієнтури;

- транспортно добре пристосовується - не пов'язаний з певними лініями руху, створює умови для контакту з довкіллям;

- досить дешевий.

Для туристів, які мають позитивне уявлення про автобус, він є головним транспортним засобом навіть тоді, коли подорож поїздом або літаком буде для них дешевшою і швидшою.

Негативне уявлення про автобус конкретизується такими характеристиками:

- транспортний засіб для коротких відстаней;

- небезпечний транспортний засіб;

- транспортний засіб для пенсіонерів;

- низький рівень комфорту, відсутність належних вигод. Автобусний транспорт поділяють за класами розміщення.

Швидкісні автобуси-експреси високого класу мають спальні місця, туалети, барні стійки, аудіо-відеотехніку та інше. Найбільша у Скандинавії туристична фірма "HAGA Reнse!"", яка займається організацією автобусних турів, має власний парк зі 100 туристських автобусів категорії "люкс" з кількістю місць від 10 до 80. Автобуси обладнані:

- широкими тонованими панорамними вікнами;

- системами кондиціонування повітря;

- стереомагнітолами з виведенням на систему салонного повідомлення;

- мобільними телефонами в салоні, що уможливлюють вихідні й вхідні міжнародні дзвінки;

- відкидними сидіннями з підставками для ніг;

- індивідуальним освітленням для читання;

- системами салонного повідомлення;

- холодильниками;

- туалетами;

- місткими багажними відділеннями.

Автобуси категорії "люкс" мають бари, столи для переговорів на 26 пасажирів, кожний стіл обладнаний мікрофоном. В автобусі є відеосистема (VHS), епідіаскоп і телефакс.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав