Читайте также:
|
Спираючись на літературознавчі дослідження, ми виокремили шість періодів поетичної творчості неокласиків та проаналізували частотність виникнення АЛН упродовж кожного хронологічного зрізу.
І період (1910–1918 рр.) – початок творчого шляху М.Рильського та
М. Зерова. У зазначені роки М. Рильський опублікував збірки «На білих островах» (1910р.), «Під осінніми зорями» (1918 р.) та поеми «На узліссі» (1917 р.), «Бенкет» (1918 р.), «Царівна» (1918 р.). Цей період був одним із найпродуктивніших у словотворчій практиці поета – створено 86 АЛН, серед яких багато назв явищ природи (крило–хмара, острів–хмара, хмари–шати, блискавка–порив, надія–веселка) та епітетів, які їх характеризують. На відміну від М. Рильського. М. Зеров розпочинав поетичну діяльність поодинокими віршами та перекладами, у яких виявлено АЛН – буйно–важкий.
ІІ період (1919–1922 рр.) – творча та наукова діяльність майбутніх київських неокласиків у повоєнні роки, здебільшого поза межами Києва. У цей період активізував поетичну діяльність М. Зеров: опублікував «Антологію римської поезії» (1920 р.) – переклади з Катулла, Вергілія, Горація, Пропорція, Овідія й Марціала; через кризу в поліграфічній галузі виготовив рукописну збірку оригінальних поезій «Сонети і елегії» (1922 р.). У творчості зазначеного періоду М. Зерова нараховується близько 40 АЛН – перекладчик, місяць - білоріг, перетопчений, трьох темний, та ін..М.Рильський у повоєнні роки видав лише одну збірку «Синя далечінь» (1922 р.), у якій засвідчено 15 АЛН – надвесняний, зворушливо - білий, шовково - білий, радісно - печальний та ін.
У 1919 р. почали писати вірші українською мовою М. Драй–Хмара та П. Филипович. І хоча П. Филипович розпочав поетичну діяльність активніше (опублікував збірку «Земля і вітер» (1922 р.), у доробку обох поетів виявлено майже однакову кількість АЛН: у ГГ. Филиповича – 10 (надум, вітер–сторож, місяць–гостонько, надсніжний, огненноокий та ін.), у М. Драй–Хмари – 9.
ІІІ період (1923–1927 рр.) – період творчого розквіту неокласиків. В аспекті індивідуально–авторської номінації цей період був найпродуктивнішим у творчості М.Рильського. Поет упродовж 1923–1927 років опублікував збірки «Крізь бурю й сніг» (1925 р.), «Тринадцята весна» (1926 р.), переклади поезій О. Пушкіна, поеми А. Міцкевича «Пан Тадеуш» (1927 р.). У цих творах виявлено 100 АЛН – нахаба - вітер, місяць - повновид, місяць - срібноріг, звіроокий, зореокий, золотоокий, прозоро - крилатий, прозоро - тьмянй та ін.
Плідним був цей період також у словотворчій практиці М. Зерова (54 АЛН), М. Драй–Хмари (24 АЛН) та П. Филиповича (19 АЛН). У середині 20–х років М. Зеров активно займався перекладами російських та давньоримських авторів, зокрема поеми Тіта Лукреція Кара «Про природу речей» та ін., опублікував збірку «Камсна» (1924). М. Драй–Хмара у 1926 р. видав, на жаль, єдину прижиттєву збірку поезій «Проростень», а в 1927 р. завершив поему «Поворот». П. Филипович у 1925 р. опублікував збірку «Простір» та переклади поезій В. Брюсова.
Ю. Клен довго не наважувався писати оригінальні твори, критично оцінюючи свої поетичні здібності порівняно з талантом М. Рильського, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй–Хмари. У середині 20-х років він опублікував поодинокі оригінальні поезії, більше уваги приділяючи художньому перекладу. В аналізований період у творчості поета виявлено 13 АЛН – білозоряний, розкішно - пурпуровий, рясно - видзвонистий, яснозбройний та ін.
IV період (1928–1930 рр.) – публічні звинувачення поетів у ворожості до радянської влади, посилення морального тиску на них. Такі умови не сприяли творчій праці, чим пояснюється спад словотворчої активності неокласиків наприкінці 20–х років: у доробку Ю. Клена засвідчено 1 АЛН (радісно–чужий), М. Зерова – 7 (спочиванець, перлисто та ін.), П. Филиповича – 9 (вістяр, напівосінній, спогад–лист та ін.), М. Рильського – 19 (вселюдскість,, безсяйний та ін.). І лише у творчості М. Драй–Хмари цей хронологічний проміжок виявився найпліднішим (24 АЛН). У 1929–1930 роках поет перекладав поему
М. Лєрмонтова «Демон», у якій засвідчено більшість АЛН цього періоду – 15 (весновій, війниця, ютиця, звіздознавець, всевладницький та ін.).
V період (30–і роки) – пора постійного ідеологічного тиску на неокласиків, їхньої духовної та фізичної ізоляції від навколишнього світу. Украй несприятливі суспільні обставини 30 - х років по - різному позначилися на результатах словотворчої практики поетів. Зменшення кількості авторських новотворів порівняно з двома попередніми періодами спостерігається у творчості П. Филиповича (1 АЛН) та М. Драй–Хмари (10 АЛН).
Найпродуктивнішим був цей період у творчості М. Зерова – 80 АЛН. Для поета 30–і роки видалися чи не найтяжчими в його житті. До душевних переживань через несправедливі звинувачення додався біль від утрати сина. У тяжкі хвилини відчаю і зневіри поет шукав розради в улюбленій перекладацькій праці, якої не полишав навіть на засланні. Упродовж 1931–1937 років М. Зеров переклав «Енеїду» Вергілія, драму «Борис Тодунов»
О. Пушкіна, вибрані поезії давньоримських, російських, білоруських, італійських, англійських, французьких авторів. Захопленням античною літературою зумовлена поява більшості новотворів цього періоду, які позначають античних богів: Зевса – громовпадець; Нептуна – моревладця; Аполлона (Феба) – віщувальник, бог–коханець; Тіберіна (бога річки Тібр) – водовладика, та інших персонажів античної міфології: Пеана (лікаря олімпійських богів) – лікувальник, Ікара – літун - крилоробець. Окрім того, саме в 30-х роках написано більшість оригінальних сонетів (46 з 86 із загальної кількості творів цього жанру).
Ю. Клен у цей період перебував у Німеччині. Творча діяльність поета активізувалася наприкінці 30-х років. Трагічні події в Україні за часів сталінського режиму спонукали його до написання у 1937 р. поеми «Прокляті роки». Загалом у творчості Ю. Клена 30–х років виявлено 33 АЛН – притьма, тисячогромий, шовкоперий та ін.
Словотворчий доробок М. Рильського, починаючи з 30–х років, не аналізувався, оскільки після арешту й психологічного зламу поет відступив від одного з основних ідейно - естетичних принципів неокласиків – об'єктивного світовідтворення та незалежності мистецтва.
VI період (40–і роки) – творчість Ю. Клена в еміграції. На ці роки припадає пік словотворчої активності поета – 153 АЛН. У 1943–1947 рр. Ю. Клен працював над поемою «Попіл імперій», сповненою душевного болю за тисячі невинно загиблих людей, які стали жертвами двох репресивних режимів – сталінського та гітлерівського. Одним зі специфічних репрезентантів авторської оцінки тогочасних реалій (насамперед тоталітарної системи) стали індивідуально–авторські новотвори. Наприклад, із кореневою морфемою жер– (від дієслова з негативною конотацією жерти) утворено сім лексичних інновацій: хмарожер, травожер, жеркий, зісеручгш, ненажерливо - неситий, пажерливо - сумний.
Варто зауважити, що точна фіксація дати створення індивідуально–авторських слів – справа надзвичайно трудомістка й часто вимагає цілеспрямованої роботи і зусиль не одного укладача, а колективу фахівців [2, с. 67].
Труднощі в дослідженні АЛН у хронологічному аспекті пов'язані насамперед із тим, що автори не завжди фіксували дату написання своїх поезій, особливо перекладних творів. У таких випадках для встановлення часу виникнення АЛН доводилося звертатися до спеціальних історико–літературних джерел, але навіть ретельний пошук не завжди був успішним. У доробку М. Рильського нам удалося встановити дату створення – точну, а в деяких випадках приблизну (тобто за часом виходу збірки поезій) 220 АЛН із 221 зафіксованих, М. Зерова – 182 з 208, Ю. Клена 200 – з 258, М. Драй–Хмари 76 – з 82, П. Филиповича 39 - з 39. Наявність недатованих АЛН частково впливає на об'єктивність одержаних результатів статистичних обрахунків, проте не заперечує виявлених загальних тенденцій у галузі індивідуально–авторської номінації.
Отже, найпродуктивнішим у словотворчій практиці поетів–нсокласиків був період 1923–1927 рр., коли вони ще мали можливість у порівняно спокійній атмосфері творити згідно зі своїми ідейно–естетичними переконаннями. Усього у творчості поетів цього періоду засвідчено 230 АЛН. Наприкінці 20–х та у 30–і роки спостережено загальний спад словотворчої активності неокласиків, що вважаємо закономірним через частковий вплив зазначених вище чинників позамовного характеру. Усього впродовж 1928–1930 рр. поети створили 69 АЛН, а в 30-х – 124 АЛН.
Подальше комплексне вивчення словотворчості неокласиків сприятиме поглибленому дослідженню актуальних проблем теорії лексикографії, теорії оказіональної номінації, визначенню місця й ролі індивідуально–авторської неології в історії української літературної мови
РОЗДІЛ ІІ. ВЖИВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ НОМІНАЦІЙ РІЗНИХ ФОРМ ТА КАТЕГОРІЙ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ НЕОКЛАСИКІВ
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 72 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |