Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

II. Види законів про кримінальну відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Читайте также:
  1. I. Поняття зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.
  2. III. Закони про кримінальну відповідальність, не мають зворотну дію в часі.
  3. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
  4. Визначте пункти, ЩО НЕ мають відношення до завдання.
  5. Визначте пункти, які НЕ мають відношення до завдання
  6. Визначте пункти, які НЕ мають відношення до завдання.
  7. Визначте пункти, які НЕ мають відношення до завдання.
  8. Визначте пункти, які НЕ мають відношення до завдання.
  9. Г) кримінальну та адміністративну.
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Всі нормативно-правові акти діють у рамках, окреслених у часі, у просторі і по колу охоплених цими актами осіб. Встановлення цих рамок-кордонів має надзвичайно важливе значення, оскільки з ними пов'язана і ними ж обумовлена ​​можливість, а в належних випадках і необхідність застосування містяться в цих актах загальнообов'язкових норм.

У минулому порушувалися загальноприйняті принципи дії кримінальних законів у часі. Це призводило до того, що ті чи інші діяння оголошувалися тяжкими злочинами і їм ще надавалася зворотна сила.

Так, наприклад, було з постановою Президії ЦВК СРСР від 21 листопада 1929 р. "Про оголошення поза законом посадових осіб-громадян Союзу РСР за кордоном, перебігти до табору ворогів робітничого класу і селянства і відмовляються повернутися в Союз РСР". Цей Закон, відомий як "Закон про неповерненців", розглядав осіб, які відмовилися повернутися до СРСР, як перебіжчиків у табір ворогів, кваліфікував їхні дії як зраду, захопливу оголошення поза законом, наслідком чого були конфіскація всього майна засудженого і розстріл його через 24 години після посвідчення особи. У ст. 6 постанови було сказано: "Цей закон має зворотну силу".

У вітчизняному кримінальному законодавстві неодноразово змінювалися підходи до проблеми регулювання дії кримінального закону в часі. Проте вже на початку століття професор М. С. Таганцев писав, що всі найголовніші теорії щодо зворотної дії кримінальних законів можуть бути зведені до наступних груп:

1. До злочинного діяння може бути застосовуємо тільки закон, що діяв у момент його вчинення.

2. До злочинного діяння може бути застосовуємо тільки закон, чинний під час його вчинення, але закони більш м'які, або більш поблажливі до злочинця завжди отримують зворотну силу. При цьому більш м'якими визнаються: а) оголошують некарано діяння, до того моменту обкладене покаранням; б) скасовують рід покарання або без заміни його новим, або із заміною новим, але більш м'яким для злочинця, і в) зменшують міру відповідальності без зміни роду.

3. Завжди застосовується новий закон, але закон новий, більш

суворий, не поширюється на колишні діяння.

4. Новий закон застосовується до всіх діянь, що визнаються злочинними до його видання, але таким, що підлягає розгляду і покаранню після його видання "[7].

Чинний КК України у ч. 2 ст. 4 велить визначати злочинність і караність діяння законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Норми Кримінального кодексу України 2001 року в цілому можна класифікувати на три групи (по дії їх у часі).

До першої належать норми негайної дії; це та категорія норм, яка є чинною на момент винесення рішення по кримінальній справі і тому до нього застосовується. До них можуть належати будь-які норми КК у тих випадках, коли одна і та ж норма була діючою і під час вчинення злочину, і під час розгляду справи в суді.

У другу групу входять норми, яким не може бути надано зворотну силу - тобто ті, якими встановлюється злочинність діяння, посилюється покарання або іншим чином погіршується становище особи (обвинувачуваного, підсудного, засудженого, який відбув покарання). Ці та інші норми, які посилюють відповідальність і караність, не поширюються на діяння, вчинені до набрання чинності нового Кримінального кодексу України, тобто до 1 вересня 2001

До третьої групи належать норми, які мають зворотної сили. Як зазначалося, до них можуть бути зараховані не тільки ті з них, які усувають злочинність діяння, пом'якшують покарання, але також і норми, іншим чином поліпшують становище особи, яка вчинила злочин. Ця остання категорія включає значне число норм Загальної частини ККУ.

Ретельний аналіз і правильне застосування на практиці норм нового ККУ про дію кримінального закону в часі працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури і особливо судів має принципове значення для забезпечення законності. Такий аналіз норм вже чинного Кримінального кодексу мають практичну цінність, так як процес доповнення та декриміналізації кримінального кодексу перманент, тобто постійно розвивається.

Розглянута проблема призвела до постановки вкрай важливого питання з теоретичної і в більшій мірі з практичної (правозастосовчої) точок зору. Чи є суспільна небезпека в діяннях, визнаних законодавцем з певного моменту незлочинним? У нашому прикладі УКУ був прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України до 5 квітня 2001 Тобто на момент прийняття нового КК законодавцем дана остаточна правова оцінка, які діяння є злочинними, а які не є такими.

Стаття 58 Конституції України чітко врегулювала застосування зворотної сили кримінального закону, тому законодавець сформулював цю норму в самостійній статті. В Основному законі вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення ч. 1 ст. 5 КК майже повністю отоюражает відповідне положення. Принцип ретроактивності є абсолютно правовим і традиційним у міжнародному праві: згідно з міжнародними конвенціями не може бути призначено покарання більш тяжке, ніж таке, яке могло бути застосоване під час вчинення злочину, а якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш легке покарання, дія цього закону поширюється на цю особу. [8] Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність є винятком з правил, яке було прийнято усіма цивілізованим державами і закріплено в ст. 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., укладеного під егідою ООН.

Hужно сpазу помітити, що стандартам про дію кримінального закону в часі (ст.ст. 4 і 5) в сучасному КК подвеpглісь опpеделенному оновленню з часів існування Радянського держави. КК значно pасшиpена содеpжанием пpинцип обpатной сили кримінального закону.

Ось ті саме виключення з правила про дію кримінального закону в часі: ч. 1 ст. 5 ККУ допускає, щоб закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, мав зворотну дію у часі, тобто передбачаються випадки застосування нового КК до діянь, учинених до його вступу в силу. Ці виключення, засновані на принципах справедливості та гуманізму, стосуються трьох випадків.

Два з них відомі і раніше законодавству: закон має зворотну силу, якщо він декриминализирует будь-яке діяння або якщо він пом'якшує покарання за його вчинення. Новий Кримінальний кодекс декриміналізувати десятки складів злочинів КК УРСР (як і нові КК інших республік колишнього Союзу РСР [9])

Усунення злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову). Тобто тепер кримінальний закон не визнає злочином діяння, раніше, до його вступу в силу, яке вважалося злочинним. Декриміналізація може бути досягнута шляхом:

1) скасування норм Особливої ​​частини КК (наприклад, КК 2001 р. декріміналізовано недонесення про злочин);

2) внесення змін до норм Особливої ​​частини КК - включення до диспозиції додаткових ознак або виключення ознак, які були в попередній редакції норми;

3) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння, або включення до КК положення про те, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність);

4) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону). Згідно зі ст. 147 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.

З моменту вступу в силу закону, що скасовує караність діяння, кримінальні справи про таке діяння, знаходяться в судах або органах розслідування, підлягають припиненню за відсутністю в діянні складу злочину (ч. 2 ст. 6 КПКУ), а особи, засуджені за їх вчинення, - звільнення від покарання.

Під пом'якшенням кримінальної відповідальності слід розуміти зміну в бік пом'якшення санкції тієї чи іншої норми Особливої ​​частини КК, а також виключення з санкції додаткової міри покарання або включення в неї такий альтернативної заходи, що дає суду можливість призначити винній особі більш м'яку міру покарання.

Hужно помітити, що в доктpіне кримінальної пpава висловлювалися думки, що більш м'який закон - це закон з більш низьким мінімальним сpоком покарання (М. І. Блум) і, наобоpот, зіставляти стpогость законів слід з вищої, а не за нижчим пpедел їх санкції ( І. І. Солодкин). Остання позиція пpедставляется пpедпочтітельной, оскільки в необхідних випадках суд може призначити покарання нижче нижчої пpеделах санкції чи навіть призначити більш м'яке покарання, ніж пpедусмотpен законом. Hазначіть ж покарання більш стpогом, ніж встановлено законом, суд не може ні при яких обставинах.

Пpи оцінці стpогості або м'якості кримінального закону тpебуется враховувати не тільки його санкцію, а й інші обставини, що впливають на посилення або пом'якшення кримінальної відповідальності і покарання.

Для пом'якшення санкції норми Особливої ​​частини КК новий закон може:

1) встановлювати інший, менш тяжкі вид основного покарання (одне із альтернативних основних покарань на рівні інших основних покарань);

2) скасовувати найбільш тяжке серед альтернативних основних покарань;

3) встановлювати максимальну межу основного покарання того ж виду (одного з альтернативних основних покарань) меншої;

4) встановлювати мінімальну межу основного покарання того ж виду (одного з альтернативних основних покарань) меншої;

5) не передбачати додаткове покарання;

6) встановлювати інший, менш тяжкий вид додаткового покарання (одне із альтернативних додаткових покарань);

7) скасовувати найбільш тяжке серед альтернативних додаткових покарань;

8) встановлювати максимальну межу додаткового покарання того ж виду (одного з альтернативних додаткових покарань) меншої;

9) встановлювати мінімальну межу додаткового покарання того ж виду (одного з альтернативних додаткових покарань) меншої;

10) встановлювати додаткове покарання (одне із альтернативних додаткових покарань) факультативним, а не обов'язковим;

11) передбачати меншу кількість додаткових обов'язкових покарань;

+12) Встановлювати додаткове покарання (одне з альтернативних додаткових покарань) таким, яке може можливо долучено лише до окремих, а не до кожного з основних покарань, та ін

Пом'якшення кримінальної відповідальності особи, що здійснюється іншим способом (без зміни санкції відповідної норми Особливої ​​частини КК) відбувається шляхом:

1) зменшення (зниження) тимчасової, грошовій чи іншій верхньої або нижньої межі того чи іншого виду покарання, зазначеного в розділі X Загальної частини КК;

2) встановлення можливості застосування при вчиненні того чи іншого злочину умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або зменшення терміну, який необхідно відбути для такого звільнення;

3) зміни або виключення обставин, які обтяжують покарання;

4) зменшення терміну погашення судимості та ін [10]

Можна навести кілька прикладів зі світової судової практики. Наприклад, кримінальний закон має зворотної силою, коли зняті обмеження в застосуванні умовно-дострокового звільнення, скорочені строки давності, встановлено обов'язкове пом'якшення покарання за незакінчені злочини, передбачені нові види звільнення від кримінальної відповідальності для осіб, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості і т. д .

Деякі норми можна віднести до числа поліпшують становище винного. Так, наприклад, норма статті з одного боку подовжує терміни давності звільнення від кримінальної відповідальності для деяких складів злочинів, а з іншого боку - на рік скорочує ці терміни щодо інших злочинів, за вчинення яких може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років. Таким чином, один і той же пункт не буде мати зворотної сили для деяких злочинів і в той же час буде поширювати свою дію на всі інші злочини невеликої тяжкості. Отже, особи, котрі здійснили, повинні будуть звільнятися від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням дворічного терміну давності, незалежно від того, що не закінчився ще трирічний давностний термін, встановлений законом, який діяв на час вчинення цього злочину.

Поліпшує становище винного можна вважати і норму, скоротила на півроку мінімальна межа випробувального терміну.

Зворотною силою будуть володіти і норми, що містять нові (крім необхідної оборони і крайньої необхідності) обставини, що виключають злочинність діяння. Це фізичний або психічний примус, обгрунтований ризик, виконання наказу чи розпорядження, заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин і інше. При перегляді вироків з метою приведення їх у відповідність з КК особи, які вчинили злочини за наявності вищевказаних обставин до введення нового КК в дію, повинні бути звільнені від кримінальної відповідальності і вважатися несудженими.

Зворотна дія кримінального закону може бути передана як нормам Загальної, так і Особливої ​​частини кримінального закону. Нові закони Загальної частини КК про погашення і зняття судимості, про умовно-дострокове звільнення від покарання, збільшують вік кримінальної відповідальності, встановлюють нові пом'якшувальні обставини, у всіх випадках мають зворотну дію, оскільки вони не стосуються встановлення злочинності і посилення караності.

Підводячи підсумки вищесказаного, необхідно згадати, що діючі положення Конституції Крайни і Кримінального Кодексу щодо зворотної дії кримінального закону в часі підкріплено додатковим нормативно-правовим актом. На пленарному засіданні Конституційного Суду України 19 квітня 2000 розглянуто справу про Офіційні тлумачення положень статті 58 Конституції України, а також статей 5, 81 Кримінального Кодексу України. Практична необхідність офіційного тлумачення зазначених норм обгрунтована тим, що суди загальної юрисдикції помилково не застосовують принцип зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду у даній справі говорить:

«Положення статті 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи ».

У п. 2. вже знаходить своє відображення норма УКУ: «Положення частини другої статті 5 Кримінального Кодексу України треба розуміти так, що зворотну дію в часі мають лише закони, які усувають або пом'якшують кримінальну відповідальність особи». [11]

Слід також зазначити, що законодавець у ч. 1 ст. 5 ККУ уточнює коло осіб, на яких поширюється зворотна сила нового кримінального закону. Крім осіб, справи яких за скоєні ними злочини не були розглянуті до 1 вересня 2001 р., зворотна сила нового КК поширюється також на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість за злочини, вчинені до 1 вересня 2001

Отже, відповідно до закону, ними є такі, які:

1) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушено у зв'язку з відсутністю події злочину - п. 1 ч. 1 ст. 6 КПКУ);

2) яким пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину);

3) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання (відповідно до ст. 405-1 КПКУ звільнення від покарання і пом'якшення покарання цьому випадку проводиться судом за заявою засудженого або за проханням прокурора чи органу, який відає виконанням покарання) ;

4) відбули покарання, але мають непогашену чи не зняту судимість.

Питання про застосування старого чи нового закону про кримінальну відповідальність у випадках вчинення дій організатором, підбурювачем або посібником злочину, тобто дій, норми про відповідальність за які не мають власних санкцій, вирішується так само, як і у випадку вчинення закінченого злочину його виконавцем, з урахуванням положень ст. ст. 29 - 31.

 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 14 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав