Читайте также:
|
Павло Скоропадський прийшов до влади завдяки підтримці німецької влади й був змушений прийняти їхні умови. Згідно із цими умовами Центральна Рада розпускалася, вибори в законодавчі органи повинні були відбутися при обліку умов німецької влади. Була встановлена заборона на антинімецькі виступи, відновлялася власність на землю, відсторонення від влади деяких членів уряду.
29 квітня 1918 року, на з'їзді Земельних Власників України генерал Павло Скоропадський був оголошений гетьманом України. Він відразу видав Грамоту до всього українського народу. У той же день були проголошені Закони про тимчасовий державний устрій України, згідно яким у руках гетьмана зосереджувала виконавча й законодавча влада. Він був також головнокомандуючим армії й флоту й тільки контроль над судами був покладений на Генеральний Суд. Було змінено й назви держави, замість УНР воно стало називатися Українську державу (Українська Держава). Новий пристрій держави більше нагадувало колишній царський пристрій, було ліквідовано місцеве самоврядування. ДО 10 травня був сформований новий уряд.
У середині травня відбувалися таємні з'їзди українських соціалістів, які засудили політику гетьмана й виступили проти неї. 12 червня більшовицька делегація під керівництвом Християна Раковського й Дмитра Мануільського підписала тимчасовий мир, відповідно до якого Україна була визнана незалежною державою.
Улітку й восени 1918 року на Україні проводилися широкі просвітні акції. Були відкриті - Український Державний театр, Національна Галерея, Національний музей, Український Державний архів. 14 листопада була відкрита Українська Академія Наук, першим президентом якої став відомий учений Володимир Вернадський.
Німецька окупаційна влада, а з нею й гетьманський уряд, підтримуючи великих землевласників, початок вилучення в селян захопленої тими поміщицької землі. Була розгорнута політика репресій, що викликало протидію з боку селян, які почали вести збройну боротьбу проти німців і гетьмана. Викликало також збурювання дія німецьких військ, які реквізували в селян продукти й фураж.
Очутившись у політичній ізоляції, гетьман спробував знайти підтримку серед українських соціалістів. 24 жовтня до складу українського уряду ввійшли чотири соціалісти, однак це вже не допомогло. німці терпіли поразки, і 14 листопада Павло Скоропадських, під тиском проросійськи настроєних членів уряду видав указ про федерацію з майбутньою небільшовистською Росією. У відповідь на це українські опозиційні партій почали підготовку повстання проти гетьмана. Для керівництва був створений керуючий орган – Директорія.
30.. Директория Украинской Народной Республики — орган государственной власти на Украине, образованный в ночь на 14 ноября 1918 года в Белой Церкви Главной социальной базой Директории были кулачество и городская буржуазия.
Первым председателем Директории в составе 5 членов стал В. В. Винниченко, уже возглавлявший правительство Украинской Народной Республики (УНР) в конце 1917 — начале 1918 годов. Н в силу обстоятельств уже в феврале её фактически возглавил главнокомандующий войск УНР Симон Петлюра, установив военную диктатуру (чтобы не подчиниться решению ЦК, он объявил о выходе из партии).
Выступив из Белой Церкви 18 ноября 1918 года, войска Директории 14 декабря захватили Киев. 16 января 1919 года Директория объявила войну Советской России. 22 января Директория УНР подписала с правительством Западной Украины (ЗУНР) «Акт соединения» (Акт Злуки). Этот день отмечается в наши дни как День соборности Украины.
В январе — апреле 1919 года основные вооружённые силы Директории были разгромлены украинскими советскими войсками и повстанцами. Воспользовавшись переходом войск Западно-Украинской народной республики на территорию УНР, а также начавшимся наступлением войск Деникина на Украину, войска Директории совместно с Галицкой армией перешли в контрнаступление и 30 августа 1919 года (одновременно с белыми) заняли Киев, но уже на следующий день были изгнаны оттуда белогвардейцами. Петлюра в Варшаве от имени Директории 21 апреля 1920 года заключил договор с польским правительством о совместной войне против Советской России. После завершения польско-советской войны и подписания мирного договора режим Директории прекратил свое фактическое существование.
Руководящий состав Директории
Председатели Директории:
Владимир Винниченко (14 декабря 1918 — 13 февраля 1919),Симон Петлюра (13 февраля 1919 — 10 ноября 1920)
Председатели Совета министров:Владимир Чеховский,Сергей Остапенко,Борис МаСтановлення західноукраїнської республіки відбувалось одночасно з відродженням Польщі, яка претендувала не тільки на свої етнічні землі, а й на українські, зокрема на Східну Галичину. Тому Українська Національна Рада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте, австрійський намісник в краї відмовив українцям. У відповідь на це українські національно-демократичні сили вирішили взяти владу у Львові збройним шляхом. У ніч на 1 листопада 1918 р. частини легіону українських січових стрільців на чолі зі сотником Д.Вітовським зайняли у Львові всі урядові установи та стратегічні пункти. Австрійський намісник, перелякавшись, передав усі владні адміністративні повноваження заступнику, а той, у свою чергу, – Українській Національній Раді.Вищим законодавчим органом ЗУНР стала Українська Національна рада. Вона утворила Державний секретаріат – виконавчий орган влади республіки. Його очолив лідер впливової Національно-демократичної партії К.Левицький, відомий громадськості як досвідчений юрист. Більшість депутатів стояли на національно-ліберальних позиціях і надавали перевагу розбудові держави шляхом реформ, а не революційної боротьби. На відміну від лідерів УНР, політичні діячі ЗУНР не захоплювались популізмом і декларативними заявами, а діяли професійно, спираючись на закони і не обминали соціальних та економічних проблем. У перші дні після проголошення ЗУНР було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на становлення державно-політичного і економічного життя республіки. Серед них: закон про організацію війська, закон про адміністрацію, закон про судочинство. Згодом були прийняті закони про громадянство, про земельну реформу та ін.На початку січня 1919 р. було проведено реорганізацію збройних сил ЗУНР у регулярну армію. Усі військові формування були зведені до трьох корпусів. Кожний з них мав по чотири бригади, що складались з піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні, сотні зв’язку, технічної сотні і допоміжних одиниць. 21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку до Тернополя, а через місяць до Станіслава.22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – Українську Народну республіку. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто оприлюднений акт Злуки, що здійснював мрію багатьох поколінь українців про створення суверенної Соборної України.
31. Становлення західноукраїнської республіки відбувалось одночасно з відродженням Польщі, яка претендувала не тільки на свої етнічні землі, а й на українські, зокрема на Східну Галичину. Тому Українська Національна Рада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте, австрійський намісник в краї відмовив українцям. У відповідь на це українські національно-демократичні сили вирішили взяти владу у Львові збройним шляхом. У ніч на 1 листопада 1918 р. частини легіону українських січових стрільців на чолі зі сотником Д.Вітовським зайняли у Львові всі урядові установи та стратегічні пункти. Австрійський намісник, перелякавшись, передав усі владні адміністративні повноваження заступнику, а той, у свою чергу, – Українській Національній Раді.Вищим законодавчим органом ЗУНР стала Українська Національна рада. Вона утворила Державний секретаріат – виконавчий орган влади республіки. Його очолив лідер впливової Національно-демократичної партії К.Левицький, відомий громадськості як досвідчений юрист. Більшість депутатів стояли на національно-ліберальних позиціях і надавали перевагу розбудові держави шляхом реформ, а не революційної боротьби. На відміну від лідерів УНР, політичні діячі ЗУНР не захоплювались популізмом і декларативними заявами, а діяли професійно, спираючись на закони і не обминали соціальних та економічних проблем. У перші дні після проголошення ЗУНР було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на становлення державно-політичного і економічного життя республіки. Серед них: закон про організацію війська, закон про адміністрацію, закон про судочинство. Згодом були прийняті закони про громадянство, про земельну реформу та ін.На початку січня 1919 р. було проведено реорганізацію збройних сил ЗУНР у регулярну армію. Усі військові формування були зведені до трьох корпусів. Кожний з них мав по чотири бригади, що складались з піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні, сотні зв’язку, технічної сотні і допоміжних одиниць. 21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку до Тернополя, а через місяць до Станіслава.22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – Українську Народну республіку. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто оприлюднений акт Злуки, що здійснював мрію багатьох поколінь українців про створення суверенної Соборної України.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 114 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |