Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначте причини прийняття християнства.

Читайте также:
  1. Берестейська унія, її причини та наслідки
  2. Введення християнства.
  3. Введення християнства.
  4. Визначити причини та наслiдки радянiзацii Зах.Укр у 1939-1941
  5. Визначте галузь права, яка належить до комплексних галузей.
  6. Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку України в перше десятиліття після проголошення державної незалежності України
  7. Визначте моду
  8. Визначте найбільш адекватне визначення документа
  9. Визначте поняття держави. Проаналізуйте класифікацію держави за формою правління та устрою, за політичними режимами.

 

Больной 30 лет находится в стационаре с 21 августа с диагнозом:

Сахарный диабет 1 типа, впервые выявлен; кетоацидоз.

Диагноз сахарного диабета основывается на данных анамнеза о впервые воз-

никших жалобах на жажду до 3х литров, сухость во рту, полиурию, похудание на 25 кг за полгода, данных анализа крови на сахар натощак - 13.6 мг%, положительного эффекта от лечения инсулином.

Наличие диабета 1 типа подтверждается данными анамнеза о внезапном возник-

новении заболевания в возрасте 30 лет, отсутствии ожирения у больного, остром развитии заболевания с формированием тяжелого кетоацидотического состояния (3 стадии).

Стадия декомпенсации обменных процессов подтверждается данными анамнеза об

участившихся до 2-3 в неделю в последние 2 месяца гипогликемических состо-

яниях, данных анализа крови на сахар натощак - 13.6 ммоль/л, необходимы

данные о состоянии белкового и жирового обмена (биохимическое исследование

крови), которых на данный момент нет.

С учетом гликемического профиля больному назначена инсулинотерапия по схе-

ме:

8-30 - 10 ЕD "Humulin R"

11-00 - 6 ED "Humulin R"

15-30 - 12 ED "Humulin R"

17-30 - 8 ED "Humulin R"

14 ED "Monotard"

Всего: 50 ED

Прогноз относительно жизни благоприятный, так как больной на данный момент

находится в неугрожающем жизни состоянии, прогноз относительно выздоровле-

ния неблагоприятный, так как сахарный диабет – хроническое заболевание,неподдающееся радикальному лечению, к тому же больной не отказался от вредных привычек. Прогноз относительно работоспособности сомнительный из-за

развития поздних осложнений сахарного диабета.

Больному рекомендована диета по следующей схеме:

Питание 5-6 разовое, небольшими порциями. Общая калорийность пищи в сутки

2500 Ккал с соблюдением соотношения:

Белков - 125 гр

Жиров - 56 гр

Углеводов - 375 гр (31 хлебная единица).

Расчет потребления углеводов проводить в хлебных единицах с учетом:

завтрак } 1 ХЕ на

2-й завтрак } 2 ЕД инсулина

 

обед } 1 ХЕ на

полдник } 1.5 ЕД инсулина

 

ужин } 1 ХЕ на

2-й ужин } 1 ЕД инсулина

Ежедневно должно быть употреблено одинаковое количество хлебных единиц.

Больному рекомендовано отказаться от вредных привычек (курения и злоупот-

ребления алкоглем).

Рекомендовано 4 раза в день производить контроль гликемии экспресс-методом

Инсулинотерапия по следующей схеме:

8-30 - 10 ЕD "Humulin R"

11-00 - 6 ED "Humulin R"

15-30 - 12 ED "Humulin R"

17-30 - 8 ED "Humulin R"

14 ED "Monotard"

Всего: 50 ED

Также по возможности санаторно-курортное лечение.

.Обоснование клинического диагноза.

Клинический диагноз: Сахарный диабет I типа, средней степени тяжести, в фазе декомпенсации. Осложнения: кетоз 1, диабетическая нефропатия III стадии.

 

Диагноз поставлен на основании:

1)Жалоб: на головные боли в лобно-теменной области, головокружение, выраженную общую слабость, жажду, частое мочеиспускание, сухость и зуд кожи.

 

2)Данных анамнеза: Начало заболевания больной связывает со службой в армии (Военно Воздушные Силы, служил под Чернобылем, предполагает воздействие на себя ионизирующего излучения.). Заболевание началось с прогрессирующего характера, появились острые, жгучие боли в области сердца, покалывания, приступы одышки, общая слабость. С подозрением на ИБС был направлен в РКД .После купирования болей и нормализации состояния был направлен на консультацию к эндокринологу. Больной считает себя больным с 1994 года, выставлен диагноз сахарный диабет I типа, находится на учете у эндокринолога с 1996 года.

 

3)Данных лабораторных исследований:

Сахарная кривая(3.02.04):

Натощак 14,0 ммоль/л

Сахарная нагрузка

1000 20,2 ммоль/л

1200 19,7 ммоль/л

1500 23,4 ммоль/л

 

Сахарная кривая(09.02.04):

Натощак 17,7 ммоль/л

Сахарная нагрузка

1000 15,4 ммоль/л

1200 14,0 ммоль/л

1500 17,9 ммоль/л

 

8.Этиология и патогенез заболевания.

 

Аутоиммунное заболевание, которое может быть индуцировано вирусной инфекцией, а также рядом других острых и хронических факторов окружающей среды. В ответ на изменение структуры поверхностных антигенов β -клеток развивается аутоиммунный процесс. Он проявляется в воспалительной инфильтрации панкреатических островков иммунокомпетентными клетками (инсулит)и приводит к деструкции измененных β-клеток. Нарушениям гуморального иммунитета в патогенезе СД I придается меньшее значение. Гибель примерно 75% клеток приводит к снижению толерантности к глюкозе. В стрессовой ситуации(оперативное вмешательство, инфекция) это приводит к появлению первых симптомов СД. Разрушение 80-90% функционально способных β–клеток приводит к абсолютной недостаточности инсулина, проявляющейся в манифестации СД I.

 

9.Дифференциальный диагноз.

 

Наличие таких проявлений заболевания как, повышенный уровень глюкозы в крови и моче, полиурия, сахарный диабет I типа требует проведения диффдиагноза с такими патологическими состояниями как, несахарный диабет, почечная глюкозурия, глюкозурия при болезни Иценко-Кушинга, сахарный диабет II типа.

Несахарный диабет. Характерны жажда и полиурия, не сочетающиеся с глюкозурией, гипергликемией. Это болезнь недостатка АДГ, вырабатываемого гипоталамусом. Функции АДГ - резервация жидкости в организме. При сахарном диабете мочи много и плотность ее высокая. При несахарном диабете удельный вес мочи менее 1005.

Почечная глюкозурия. Связана со снижением клубочкового порога для глюкозы. Она умеренная и непостоянная, не зависит от количества вводимых углеводов, не сопровождается гипергликемией и НТГ. Отсутствует ангионейропатия.

Глюкозурия при болезни Иценко-Кушинга. Гипергликемия носит эпизодический характер, сочетается с симптомами гиперфункции коры надпочечников, нормализация углеводного обмена происходит при излечении основного заболевания.

 

 

сравнительная характеристика

ИЗСД (I тип) и ИНЗСД (II тип)

I тип II тип

1. Клинические проявления Обычно острое начало. Классические симптомы: жажда, полиурия, слабость, уменьшение массы тела. Постепенное развитие, часто асимптоматическое течение.

2. Ожирение. Не характерно Часто (70 - 80% больных)

3. Кетоацидоз Часто Редко

4. Течение Часто лабильное при неправильном лечении Стабильное

5. Необходимость лечения инсулином Обязательно Для большинства больных не требуется.

II. Эпидемиология

1. Частота 15 - 20% 80 - 85%

2. Пол Одинаково, и женщины и мужчины. Чаще женщины

3. Возраст начала сахарного диабета Большинство ранее 40 лет (диабет ювенильного типа). Большинство после 40 лет.

III. Патанатомические изменения

1. Масса островков Менее 10% Умеренно уменьшена

2. Масса бета - клеток Менее 10% Умеренно уменьшена

IV. Иммунологические изменения

1. Нарушение клеточного иммунитета У 35 - 40% в начале заболевания Менее 5%

2.Антипанкреатические антитела У 60 - 85% больных в начале заболевания До 55% больных

3. Наличие других иммунных нарушений Часто Не характерно

4. Генетические изменения Налицо Отсутствуют

 

 

10.План лечения.

 

10.1.Инсулинотерапия:

Сут.потребность=0.5*65=32ЕД

ИСД=32/3=11ЕД, ИКД=21ЕД

8утра=5ЕД ИСД+5ЕД ИКД

14часов=6ЕД ИКД

18часов=5ЕД ИКД

23часа=6ЕД ИСД+5ИКД

Хумулин Р-ИКД, Хумулин Н-ИСД

 

10.2.Аналгетики для снятия болевого синдрома:

Rp.: Sol.Analgini 50% - 2ml

Dtd № 5 in amp

S. внутримышечно.

 

10.3.Повышение метаболических процессов в миокарде:

Препарат калия:

Rp.: Sol. Kalii chloridi 4% - 50ml

Dtd № 5 in amp

S. растворить содержимое амп. в 500 мл

изотонич.р-ра , внутривенно капельно 25 капель в минуту.

Производное пурина:

Rp.: Riboxini 0,2

Dtd № 50 in tab obd

S. по 1 таб. 4р. в день.

 

11.4.Улучшение мозгового, периферического, коронарного кровообращения:

Rp.: Cinnarizini 0,025

Dtd № 50 in tab

S. по 1 таб. 3р. в день.

 

Rp.: Sol. Acidi nicotinici 1% - 1ml

Dtd № 10 in amp

S. 1амп. в/м 1р. в день.

 

10.5.Гепатопротекторные средства:

Rp: «Legalon» 0,02

D.t.d. № 100 in caps.

S. по 1 капсуле 3 раза в день после еды.

 

10.6.Гомеопатическое средство:

«Галстена» , Биттнер, Швеция. Раствор для приёма внутрь:

Принимать внутрь в чистом виде или развести в 1 столовой ложке воды,

за 30 минут до, или, спустя 1 час после еды, курс 2-3 месяца, при необходимости

повторить через 1 месяц.

 

10.7.Инфузионная терапия

Rp.: Sol. Natrii chloridi 0,9% - 200ml

Dtd № 1

S. инфузионно, капельно

 

10.8.Витаминотерапия

Rp.: Sol. Retinoli acetatis 5000 ME

Dtd № 20 in dragee

S. по 1 драже 2 раза в день.

 

Rp.: Sol. Pyridoxini 5% - 1ml

Dtd № 10 in amp

S. 1амп. в/м 2р. в день.

 

Rp.: Sol. Cyanocobalamini 0,01% - 1ml

Dtd № 10 in amp

S. 1амп. в/м 1р. в день.

 

Rp.: Acidi ascorbinici 0,05

Dtd № 50 in tab

S. по 2 таб. 3раза в день после еды

 

 

10.9. Лечебное питание:

На основании антропометрии и необходимых расчётов составлен индивидуальный суточный рацион:

Рост:157 см., вес: 65кг.

М(норм)=(рост-100)-15%=48,45

Разница М(норм)-М(факт)= 16,55№,что соответствует Iстепени ожирения(дневное потребление 17 ккал на кг веса)

М(факт)*17=1105ккал

Больная относится к первой группе по тяжести труда:Аполная=А+1/6*А=1289ккал

Учитывая возраст: А=А-10%=1276ккал

Белок=157-100=57(грамм)

57*4=228ккал в сутки

Углеводы=1276*60/100/4=192(грамм)

192*4=768 ккал

жиры=1276-(192+228)=286 ккал

286/9=31 (грамм)

 

 

Меню Содержание хлебных единиц

1 завтрак

4,0 ХЕ 1 тарелка овсянки (4 ст. ложки)

1 кусок ржаного хлеба

салат из свеклы 100гр.

1 сосиска

1 ч. ложка сливочного масла

несладкий чай 2

0,5

0,5

-

-

2 завтрак

1,5 ХЕ 0,5 кусок хлеба

1 фрукта 0,5

Обед

4 ХЕ Щи 1 тарелка (400 г)

1 кусок хлеба

1 картошки

100 г мяса 2

-

Полдник

1,5 ХЕ 2 крекера

1 фрукта 0,5

1 ужин

4 ХЕ 1 кусок хлеба

1 тарелка гречневой каши

овощной салат

полстакана сока

1 ч.л. растительного масла 1

0,5

0,5

-

2 ужин

1 ХЕ Творог (50 г)

полкуска хлеба 0,5

0,5

 

Суточное количество ХЕ в рационе не более 16

Количество потребляемых белков за сутки 57 г (228 ккал)

Количество потребляемых жиров за сутки 31 г (286 ккал)

Количество потребляемых углеводов за сутки 192 г (768 ккал)

Общая энергетическая ценность рациона 1276 ккал

 

11.Дневник истории болезни.

 

Состояние удовлетворительное, положение активное, диспепсии нет. Кожные покровы естественного цвета, видимые слизистые сухие, без высыпаний, язык сухой, обложен белым налётом. Живот незначительно вздут, при глубокой пальпации умеренно болезненный в правом подреберье, в точке желчного пузыря, мягкий, симптом Щёткина-Блюмберга отрицательный. Печень выступает на 1 см из-под края рёберной дуги, край печени мягкий, закруглённый, безболезненный, желчный пузырь не пальпируется. Симптомы Ортнера-Грекова, Кера, Мерфи, Мюсси-Георгиевского отрицательны. Поджелудочная железа, селезёнка не пальпируются. Склонность к запору, диурез повышен. АД 100/80 мм рт.ст., ЧСС 80 в минуту, Ттела 36,70.

 

12. Прогноз для жизни.

 

Прогноз при эффективности лечения и при условии соблюдения больным всех рекомендаций не отягощен.

 

13.Этапный эпикриз.

 

Больной с жалобами на жгучие, колющие боли в области сердца головные боли в лобно-теменной области, головокружение, выраженную общую слабость, жажду, частое мочеиспускание, сухость и зуд кожи, На основании жалоб, анамнеза, лабораторных данных подтвержден диагноз сахарный диабет I типа, средней степени тяжести, в фазе декомпенсации. Осложнения: кетоз 1, диабетическая нефропатия III стадии. При назначенной интенсивной инсулинтерапии отмечено улучшение состояния со снижением уровня кетоза и гликемии. Лечение продолжается.

 

Список использованных источников:

 

1.И.И.Дедов, Г.А.Мельниченко, В.В.Фадеев,

Эндокринология,

Москва, Медицина, 2000.

 

2.В.Х.Василенко, А.Л. Гребенёва,

Пропедевтика внутренних болезней, издание 2-е

Москва, Медицина, 1983.

 

3.А.И.Воробьёв, Справочник практикующего врача,

издание 7-е, Москва, Оникс,2000.

 

4.М.Д.Машковский, Лекарственные средства,

издание 13-е, Москва, Медицина, 1999.

Визначте причини прийняття християнства.

Прийнято вважати, що початок процесу обігу Русі в християнство відноситься до кінця X століття.
Як традиційно описують, в 988 році (хоча деякі джерела говорять про 990 і 991 роках) відбулася подія, назване в «Повісті временних літ» Хрещенням Русі. Причини прийняття християнства потрібно шукати в особистісних характеристиках і політичних поглядах Володимира Великого. Причини християнства на Русі можуть бути пов’язані з бажанням князя об’єднати всі околиці своєї держави єдиною релігією. У язичницької Русі різні міста поклонялися різним богам. Щоб підвищити лояльність решти міст по відношенню до столиці, князь провів першу релігійну реформу, якої намагався закріпити свій пантеон. Пантеон Володимира складався з усіх богів Київської Русі, при цьому Перун (покровитель Києва) оголошувався верховним богом. Ідея не отримала очікуваної підтримки з боку підданих, і князь почав замислюватися про монотеїзмі в якості єдиної державної релігії. Однак більш імовірно, що причини прийняття християнства в якості єдиної релігії Русі були продиктовані політичними міркуваннями, а не гастрономічними пристрастями русичів. У 987 році Володимир допомагав Візантії побороти бунтівні війська Варди Фоки. Після придушення бунту Володимир зажадав у якості винагороди руки візантійської царівни Анни. Враховуючи, що у князя вже було безліч дружин і сотні наложниць по всій Русі, ця пропозиція була принизливою для братів Ганни – імператорів Костянтина і Василя. Після відмови Володимир штурмом взяв Корсунь. Правителі Візантії переглянули своє рішення щодо відмови у видачі заміж своєї сестри. При цьому вони виставили свою вимогу – Володимир повинен прийняти християнство. Князь прийняв це зустрічну пропозицію, хрестився і повінчався з Ганною.

Тому причини християнства на Русі, швидше за все, пов’язані з характером дипломатичних відносин між Києвом і Константинополем.

2. Причини падіння УНР та перемоги радянської влади.

Падіння Української Центральної Ради спричинили:

— розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;

— політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;

— утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;

— відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів;

— однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією;

— невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 pp.;

— запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;

— анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя; вірус деморалізації та апатії, що охопив значну частину суспільства, політична культура якого була розвинута надто слабко, залишаючись глибоко патріархальною;

— небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі:

— ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних сил до побудови основ державності; орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя, що плодило охлократичні тенденції в суспільстві;

— незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.

Установлення радянської влади в 1919 р. На початку 1919 р. радянські війська здобули вирішальну перемогу в боротьбі з Директорією. 3 січня 1919 р. Червона армія зайняла Харків, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. 6 січня була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) (з 1936 р.- Українська Радянська Соціалістична Республіка - УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії. III Всеукраїнський з'їзд Рад (6-10 березня 1919 р.) обрав радянську форму державності. В Україні вдруге (вперше - 25 грудня 1917 р.) була встановлена радянська влада.

3. Про розселення давніх слов'ян у VIII-IX ст. містяться відомості у: б)

Проблемна ситуація: зробіть порівняльну характеристику становища українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

Поширення влади польського короля на Галичину, а Великого князівства Литовського — на інші українські землі. Суспільно-політичний устрій Великого князівства Литовського. Кревська унія.
Поширення влади польського короля на Галичину, а Великого князівства Литовського — на інші українські землі. Суспільно-політичний устрій Великого князівства Литовського. Кревська унія.
Політика великого князя литовського Вітовта щодо українських земель. Виступ литовсько-руської знаті на чолі з князем Свидригайлом. Відновлення та остаточна ліквідація Київського і Волинського удільних князівств. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст. Освіта. Юрій із Дрогобича. Початок українського книговидання. Швайпольт Фіоль. Архiтектура й містобудування. Малярство та книжкова мініатюра.


Особливості розвитку культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст. Освіта. Юрій із Дрогобича. Початок українського книговидання. Швайпольт Фіоль. Архiтектура й містобудування. Малярство та книжкова мініатюра.

Прийняття Люблінської унії мало для українців фатальні наслідки. Якщо до 1569 р. становище українських і білоруських земель у складі Литви було стерпним, то тепер ситуація докорінно змінилася: розпочався повсюдний наступ польсько-литовської адміністрації на права українського населення. Він охоплював насамперед економічну сферу, де уряд новоствореної Речі Посполитої всіляко підтримував магнатство, в руках якого навіть король зоставався маріонеткою. Різко посилився національний, релігійний і культурний гніт. Як свідчила доля Галичини, із переходом українських земель від Литви до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої етнічної спільноти. Нелегко жилося в Польській державі й українському міщанству. Незважаючи на надання містам магдебурзького права, з нього користалися майже виключно поляки і німці, тоді як самоврядування українських міщан було значно обмежене. У XV —XVII ст. їх витіснили до окремих кварталів, забороняли купувати чи будувати будинки в центрі міста, належати до ремісничих цехів. Українці не могли бути обрані чи призначені бургомістрами, здійснювати християнські процесії, навіть дзвонити на похоронах. Між українськими і латинськими ремісниками точилася затяжна боротьба, що не раз переростала у криваві бійки. Українці добивалися рівноправної участі в ремісничих цехах.

Отже, з утворенням Речі Посполитої та переходом українських земель під владу Польщі їхнє становище значно погіршується: посилюються економічні утиски, обмежується політичне життя, занепадають національні традиції та культура.

Варіант №5

1. Особливості соціально-економічного устрою Київської Русі.

Могутня держава створила сприятливі умови для швидкого розвитку продуктивних сил. Господарський прогрес виявився у значному поширенні знарядь праці їх заліза, витісненні примітивних систем землеробства, розвитку ремесел, торгівлі і міст.
Київська Русь ІХ-Х ст. ще не знала класового устрою. Тому східнослов'янська державність народилася в суспільстві, що залишалося родоплемінним. Можна назвати першу руську державу надплемінною, бо в ній влада не лише відокремилася від маси народу, а й піднялася над самою племінною верхівкою, набула індивідуального характеру й стала успадковуватись. Давньоруська держава була організована за територіальною ознакою, чим принципово відрізнялася від передуючих їй племінних княжінь.
Для державно-адміністративного устрою Київської Русі була характерною така риса, як федеративний устрій. Великокнязівська влада мало втручалася у внутрішнє життя приєднаних земель. Їх обов'язок обмежувався сплатою данини, а також участю у військових походах київського князя.
Літописці зображують давньоруських володарів кінця ІХ-Х ст., як типових дружинних князів. Певна річ радниками князя були лише старші дружинники: вони утворювали й апарат управління, судочинства та збирання данини.

2. Які обставини та наслідки підписання Гадяцького трактату 1658р.?

Га́дяцький до́говір (також трапляється застаріле іменування «Гадяцькі статті»; пол. ugoda hadziacka) — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. Після військових успіхів Швеції склалася реальна загроза розпаду та розділу Речі Посполитої. Наслідком могло стати зміцнення Швеції. Щоб цього не допустити Московське Царство згорнуло військові дії проти Польщі і підписало перемир'я, а потім влітку 1656 почало війну зі Швецією. Угода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами. Найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Руського, Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Царством.

Росія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною.

гетьман Виговський у жовтні 1659 р. склав повноваження та виїхав до Польщі.

Для поляків війна складалася значно успішніше і у 1660 році вони завдали суттєвих поразок Росії та звільнили Вільно.

В підсумку Московія і Польща уклали Андрусівське перемир'я 1667 року, а згодом Угоду про Вічний мир 1686 року. Лівобережна Україна перейшла під контроль Москви. Козацтво отримало ще менше привілеїв, ніж передбачав Гадяцький договір, і на кінець XVIII ст. практично втратило політичний вплив.

3. "Матір'ю міст руських" називають місто: в)

Проблемна ситуація: Які були об’єктивні та суб’єктивні причини поділу козаціької держави на дві частини на початку 60-х рр. XVII ст.

Поняттям "Руїна" історіографія позначає трагічний період в історії України, пов’язаний з третьою чвертю XVII ст. Смерть Б.Хмельницького ослабила українську державу. Цим скористалася Росія, Польща та Туреччина. Після смерті Б. Хмельницького гетьманом України обрали його сподвижника писаря Івана Виговського. Виговський повністю став на бік старшини та шляхти і взяв курс на закріпачення селян. Після падіння І. Виговського гетьманом проголосили сина Б. Хмельницького Юрія (1659-1663 pp.). Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, російські і польські війська, татарські орди безперешкодно грабували Україну. Внаслідок цього в 1663 р. Хмельницький втратив гетьманську булаву, а українські землі фактично розкололись на дві частини -на Лівобережжі наказним гетьманом став Я. Сомко, а на Правобережжі старшина обрала гетьманом П. Тетерю, де той правив до 1665 p., стоячи на пропольських позиціях.

Варіант №6

1. Вкажіть причини "оксамитового" входження українських земель до складу Литви.

(1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінальне вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів. Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Литовська влада була м’якішою, толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.

2. Становище України в роки повоєнного сталінського режиму. Голодомор 1946-1947 рр.

Після завершення Другої світової війни Радянський Союз постав перед проблемою відбудови значною мірою зруйнованої економіки. Особливо постраждала Україна: зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, з яких 250 були спалені до-щенту. Демографічні втрати становили майже чверть загальної чисельності населення. Близько 10 млн осіб залишилися без житла. Збитки, завдані війною, складали астрономічну в тодішніх під-рахунках суму – 286 млрд крб. СРСР надавав широку підтримку країнам Східної Європи, котрі під тиском Москви стали на шлях «соціалістичного будівниц-тва». В 1946 р. СРСР експортував 1,7 млн тонн зерна. В цей же час сотні тисяч селян України, інших республік вмирали від голоду. Міжнародна спільнота запропонувала свою допомогу в подоланні наслідків Другої світової війни та голоду 1946-1947 рр., Голодомор в Україні 1946–1947 — масовий голод (третій голодомор), який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба[1]. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України стрімко поширювався голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства[2]. Стан сільського господарства після закінчення Другої світової війни був дуже складний. Було пограбовано і зруйновано близько 30 тисяч колгоспів, радгоспів і МТС, тисячі сіл, з яких понад 250 розділили долю Хатині. Різко скоротилося поголів'я худоби. Коней залишилося 30 % довоєнної кількості, великої рогатої худоби — 43 %, овець і кіз — 26 %, свиней — 11 %. Значно постраждали тракторний і комбайновий парки.

Розорене війною сільське господарство, яке потребувало допомоги, аби стати на ноги, ще більше було підірване засухою.

3. Хто з київських князів хотів перенести столицю своєї держави в місто Переяславець на Дунаї? Б)

Проблемна ситуація: зробіть порівняльну характеристику становища українців в складі Російської і Австрійської імперій на середину ХІХ ст.

На початок ХІХ ст., внаслідок трьох поділів Польщі, російсько-турецьких війн, ліквідації Гетьманщини і Запорозької Січі українські землі опинилися під владою Російської та Австрійської імперій.

Росія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. У складі Австрійської імперії знаходилося, приблизно, 15% українських земель, а саме, Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Території, що перебували під владою Російської імперії, прийнято називати Наддніпрянською Україною, у складі Австрійської імперії – західноукраїнські землі.

Після приєднання українських земель до Російської імперії, на них було поширено загальноімперський адміністративний устрій. На середину ХІХ ст. з 10 генерал-губернаторство Росії три розташовувалися у Наддніпрянщині. Генерал-губернаторство – велика територіально-адміністративна одиниця, до складу якої входило декілька губерній. Генерал-губернаторів призначав і звільняв лише імператор, він мав практично необмежену владу (військову, адміністративну, судову, фінансову). Адміністративно-територіальний поділ не враховував етнічного складу населення. На Лівобережжі українці складали 95% населення, Слобожанщині – 86%, Правобережжі – 85%, Півдні – 74%. Чимало українців заселяло Кубань, Дон, частини Воронезької, Курської, Гродненської, Могилівської і Бессарабської губерній. У складі Австрійської імперії землі, заселені українцями, належали до різних адміністративних одиниць імперії. Власті Австрії так само не звертали уваги на етнічний склад населення, коли проводили адміністративно-територіальне розмежування. Так, східногалицькі землі (де більшість становили українці) і західногалицькі землі (де більшість становили поляки) потрапили в одну адміністративно-територіальну одиницю, названу “Королівством Галичини і Ладомерії” зі столицею у місті Львові. У представницькому органі краю надійно заправляла польська шляхта, хоча й вона не була вирішальною силою місцевого самоврядування. Повнота всієї адміністративної влади зосереджувалася в руках губернатора, згодом намісника, якого призначав сам імператор. “Королівство” поділялося на 18 округів (дистриктів), з яких 12 складали українську частину краю. Окремим округом до 1861 р. входила Буковина (також без етнічного поділу, хоча у Північній Буковині переважало українське населення, а Південній – румунське). Отже, на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. українські землі у складі Російської та Австрійської імперій опинилися в різних умовах, що зумовлювало і відмінності в їх розвитку. Провідною ідеєю, яка в ХІХ ст. надихала українських патріотів, стало усвідомлення належності до єдиного народу, хоч і розірваного навпіл і поневоленого двома імперіями.

Білет 7

Козаки́ (давньорус. козакъ[1], пол. kozak, рос. казак) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці[2]. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течійДніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Термін "козак" вперше згаданий у «Таємній історії монголів» 1240р. і означав людину самотню, не пов'язану з домом і сім'єю[3]. Основним заняттям козаків була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів,піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

У своєму І Універсалі (10 червня 1917 р.) УЦР проголосила автономію України у складі оновленої Росії. Однак під тиском Тимчасового уряду УЦР змушена була прийняти II Універсал (3 липня 1917 р.), де відмовлялася від автономії до скликання Всеросійських Установчих Зборів.

Після повалення більшовиками Тимчасового уряду та утворення Раднаркому на чолі з В. І. Леніним (25—26 жовтня 1917 р.) Центральна Рада проголосила себе вищою владою в Україні, зайняла антибільшовицьку позицію і прийняла ІІІ Універсал (7 листопада 1917 р.). У цьому документі говорилося про: утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Республіки; передачу землі селянам; введення 8-годинного робочого дня; державний контроль над виробництвом; демократичні свободи тощо. Однак у здійсненні своїх рішень УЦР проявила повільність та непослідовність, що зменшило її авторитет і призвело до зростання більшовицького впливу в Україні.

3. а) перемога над печенігами у 1037 p.;

4. Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й.В. Сталіна, фактичного диктатора Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), НКВС, розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».

Всього у 1921 - 1953 роках (роки правління І.В.Сталіна) у СРСР, за підрахунками історика В.Земскова, було засуджено 3,77 млн. осіб, з них до вищої міри покарання - 643 тисячі осіб, на заслання - 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н.С.Хрущова). Найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за "політичними" статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році - 2,56 млн. осіб.[1]

Білет 9

1. Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта[1].

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення наПоділлі та Волині[2]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

Для боротьби з конфедератами російський уряд послав в Україну військо. Серед українського населення поширилася чутка, що нібито цариця Катерина ІІ видала «Золоту грамоту» із закликом знищувати польську шляхту. Все це стало безпосереднім приводом до розгортання гайдамацького повстання на Правобережжі

26 червня (7 липня) 1768 р. російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Ґонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Решту гайдамацьких загонів було розбито в боях. Остаточно повстання було придушено тільки у квітні-травні 1769 р.

2. Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу [1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.


Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 10 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.036 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав