Читайте также:
|
Важливими були соціальні програми М.С.Хрущова:
- пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, по інвалідності – у 1,5 рази. Виплачувались пенсії колгоспникам;
- зросли асигнування(АСИГНУВАННЯ - ЄТО КОГДА ДЕНЬГИ С БЮДЖЕТА СТРАНЫ ВЫДЕЛЯЮТ) на охорону здоров’я, скасовувалася плата за навчання;
- збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося небаченими темпами;
- тривалість робочого дня скоротилась до 7 год., запроваджувався п’ятиденний робочий тиждень.
Час правління Хрущова стало переломним у розвитку соціальної сфери країни. Досягненням післясталінські керівництва в 50-і роки було масштабне підвищення рівня життя населення, порівнянне хіба що з періодом непу.(нова економічна політика)
1. Широко розгорнулося житлове будівництво. За 1956-1960 рр.. новосілля справляють майже чверть населення країни (54 млн. чоловік). При цьому сім'ї все частіше отримують не кімнати, а, хоча і малогабаритні, але окремі квартири. Міський житловий фонд збільшився на 80%, що дозволило в короткі терміни сильно просунутися у вирішенні житлової проблеми. Правда, подолати житлова криза не вдалося через переїзду в міста мільйонів селян.
2. Введені паспорти і пенсійне забезпечення для селян, що вирівняло їх у правах з іншими працівниками. Пенсії були збільшені удвічі.
3. Регулярно підвищується зарплата, у т.ч. низькооплачуваним категоріям працівників, зайнятим у просвітництві, охороні здоров'я і т.д. Значно зросли доходи населення і споживання населенням промислових та продовольчих товарів. Припиняється випуск обов'язкових облігацій держпозик, що практикувався при Сталіні, кіт. становили не менше місячної зарплати працівника.
4. Реформаторські віяння торкнулися також вищу і середню школу. Скасовуються всі види плати за навчання. Зростання потреб у фахівцях стимулював збільшення числа вузів - насамперед у галузі знань, безпосередньо пов'язаних з передовими галузями науки і виробництва. При цьому на перший план вийшло вечірній і заочну освіту для людей, зайнятих на виробництві. У 1959 р. 39% робітників і 21% колгоспників мали середню (іноді навіть вищу) освіту, тоді як в 1939 р. таку освіту мало лише 4,3% зайнятих фізичною працею. У 1957 р. були введені нові правила прийому до вишів: переваги при вступі отримували особи, які мали стаж роботи не менше двох років або демобілізовані з Радянської Армії. Незважаючи на позитивні моменти у зв'язку з цим знизився рівень підготовки вступників на перший курс, успішність студентів і якість їх знань. Ще більш суперечливою була реформа загальної середньої освіти, розпочата в 1958 р. Замість семирічного вводилося обов'язкове восьмирічне навчання, засноване на поєднанні навчання в школі з продуктивною працею. Термін навчання збільшувався з 10 до 11 років, а випускники крім атестата зрілості отримували свідоцтво про спеціальності. Однак профпідготовка часто носила формальний характер (у шкіл немає матеріальної бази, а підприємства-шефи рідко були зацікавлені в праці школярів). Лише невеликий відсоток випускників працював за спеціальностями, отриманими в школі. У той же час погіршилася загальноосвітня підготовка учнів. У середині 60-х років "політехнічна" частину шкільної реформи була скасована.
5. У 1956 - 1960 рр.. завершився переведення робітників і службовців на 7-годинний, а на підземних роботах - на 6-годинний робочий день. Введена 5-денний робочий тиждень з двома вихідними. І хоча мізерних зарплат часто не вистачало на життя, а мільйони сімей продовжували тулитися в комуналках, все ж держава щось давало не тільки одним обраним, але і простим людям, в тому числі селянам.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 282 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |