Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВВЕДЕНИЕ. Під час вивчення теми необхідно визначити поняття дисципліни «Судові і правоохоронні органи», окреслити рамки її предмета та проаналізувати методи

Читайте также:
  1. I Введение
  2. I. ВВЕДЕНИЕ
  3. I. ВВЕДЕНИЕ
  4. I. Введение
  5. I. ВВЕДЕНИЕ
  6. I. ВВЕДЕНИЕ
  7. I. ВВЕДЕНИЕ
  8. I. ВВЕДЕНИЕ
  9. I. Введение
  10. I. Введение

Під час вивчення теми необхідно визначити поняття дисципліни «Судові і правоохоронні органи», окреслити рамки її предмета та проаналізувати методи, якими вона оперує. Слід звернути увагу на такі категорії, як «правоохоронна діяльність», «правоохоронні органи», «судова влада», «демократичні принципи (засади) судової влади» тощо. В результаті опанування матеріалу, студенти повинні чітко розрізняти поняття «судова влада», «правосуддя» та судочинство».

Вивчаючи систему засад (принципів) здійснення судочинства, студенти повинні достеменно проаналізувати Конституцію України (ст. 129), ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та ряд галузевих процесуальних нормативно-правових актів.

В процесі вивчення становлення судової влади як однієї із гілок державної влади студенти повинні чітко усвідомлювати, у чому полягає суть системи стримувань та противаг та чим обумовлюється незалежність та самостійність судової гілки влади. Особливу увагу необхідно приділити таким принципам судочинства як законність, відкритість, гласність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність, обов’язковість судових рішень тощо.

Питання до обговорення:

1. «Судові та правоохоронні органи України» як навчальна дисципліна, її предмет та значення для вивчення інших юридичних дисциплін.

2. Загальна характеристика видів правоохоронної діяльності держави та види правоохоронних органів.

3. Законодавство, що регулює засади організації та функціонування судових та інших правоохоронних органів.

4. Судова влада як одна з гілок державної влади. Суть, ознаки, функції і значення судової влади. Її співвідношення з іншими гілками влади.

5. Поняття, система та значення засад (принципів) судочинства.

6. Характеристика засад (принципів) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», та галузевих процесуальних законах.

Термінологічне завдання:

Судові органи; правоохоронні органи; система правоохоронних органів; правоохоронна діяльність; принцип законності; принцип гласності; принцип відкритості; принцип колегіальності;.

 

Контрольні запитання:

1. В чому суть та призначення судової влади?

2. Дайте визначення поняття «судова влада».

3. Які функції судової влади?

4. Які основні напрями співпраці судової влади з іншими гілками державної влади?

5. Назвіть ознаки правоохоронної діяльності.

6. Які органи належать до правоохоронних у вузькому розумінні цього поняття?

7. Чи належить до правоохоронних органів суд?

8. Які принципи судочинства закріплені в Конституції України?

Методичне завдання:

1. Зобразіть схематично систему основних засад судочинства, які закріплені в ст. 129 Конституції України.

2. Зобразіть схематично систему принципів судочинства.

Практичне завдання:

Задача 1.

До Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні крадіжки, передбаченої ч.1 ст. 185 КК України. Суддя Петренко відмовився розглядати дану кримінальну справу, мотивуючи це тим, що громадянин К. є поляком за національністю, а тому кримінальна справа повинна розглядатись у судах Республіки Польща. Громадянин К. не заперечував проти такого рішення судді, оскільки вважав, що там він зможе краще захистити свої права та законні інтереси.

1. Чи правомірні дії судді Петренка?

2. Оцініть ситуацію з точки зору дії принципів судочинства.

Задача 2.

Справа про обвинувачення Клименка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, була призначена до розгляду на 10 год. 10 березня. У цей день у судове засідання був доставлений обвинувачений, з’явились потерпілий, його представник, свідки та інші учасники судового розгляду. Прокурор у судове засідання з’явитись не зміг, мотивуючи це надмірною зайнятістю. Натомість у судове засідання з’явився слідчий Воробей, який здійснював досудове розслідування щодо цього злочину, був обізнаний з усіма його деталями і заявив, що готовий підтримувати державне обвинувачення в суді. Крім того, він повідомив, що прокурор не проти його участі у судовому засіданні. Суддя Макарик не заперечував проти такого рішення слідчого.

1. Чи допущені порушення закону в даній ситуації?

2. Обґрунтуйте свою позицію принципами кримінального судочинства.

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // М-во юстиції України. – К.: Логос, 1998.

3. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. (із змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 р. (в ред. Закону від 16 жовтня 2012 р.

6. Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р. (із змінами і доповненнями).

7. Закон України «Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (із змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. (із змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р. (із змінами і доповненнями).

10. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції Закону від 16 жовтня 2012 р.

11. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993(із змінами і доповненнями).

12. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

13. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

14. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 2 квітня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

15. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (із змінами і доповненнями).

16. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 р.

17. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. (із змінами і доповненнями). Ст.ст. 4, 54, 56,69.

18. Цивільний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3-7, 10-14.

19. Господарський процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3, 4, 4-2, 4-3, 4=4, 4-5, 4-6.

20. Кодекс адміністративного судочинства України. Ст.ст. 7-16.

21. Кримінальний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 7-29.

22. Положення про державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

23. Положення про Державну податкову службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

24. Положення про Державну виконавчу службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

25. Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

26. Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 р.

27. Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 р.

 

· Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р., № 13-рп /2000 у справі за конституційним зверненням Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) Справа № 1-17/ 2000.

· Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. у справі за поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст.10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України // Право України. – 2001. – № 1. – С. 140-141.

· Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. – № 10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист // Додаток до журналу "Право України". – 1996. – № 1.

Спеціальна література:

1. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. – 2005. – № 7. – С. 53-56.

2. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-5.

3. Євграфова Є. Базова дисципліна з організації та функціонування системи судових та правоохоронних органів України / Є. Євграфова // Юридична Україна. – 2009. – № 8. – С. 120-124.

4. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України / С. О. Іваницький. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Кондор, 2009. – 150 с.

5. Кардаш В.М. Правоохоронна діяльність: поняття, особливості та функції // Держава і право. – К.,1999. –Вип..3:Юридичні і політичні науки.- С.238-243.

6. Куліш А.М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності // Право і безпека. – 2005. – № 4'2. – С. 80-82.

7. Куліш А.М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» // Право і безпека. – 2005. – № 4'5. – С. 90-93.

8. Лихова С. Про визначення поняття «правоохоронні органи» // Радянське право. – 1984. – № 11. – С.74-76.

9. Мартинюк Р. Принцип спеціалізації суддів: вітчизняний та світовий досвід // Право України. – 2008. – № 9. – С. 26-30.

10. Мочкош Я. Система правоохоронних органів України: проблеми і пропозиції // Право України. – 2008. – № 3. – С. 80-84.

11. Назаров І.В. Органи судової влади України. влади // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №10 – С.913.

12. Новік О. Правоохоронна діяльність: її бачення крізь призму людини // Право України. –2003. – № 9. – С.121-124.

13. Онопенко Н.В. Правоохоронні функції держави Україна. – К.: Варта, 2003.

14. Півненко В. Правоохоронна система України: визначення і функціонування // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С.39-45.

15. Подоляка А.М. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності / А. М. Подоляка // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. унів.-ту внутр. справ України. – 2009. – № 3(44): зб. наук. пр. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 17-23.

16. Сірий М.І. Реформи правоохоронних органів у Європі й Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – 8. – С. 24-30.

17. Фиолевский О.Ф. Судебная власть и правоохранительная система Украины: Учеб. Пособие.Донецк, 2003.

18. Чернушенко А.В. Судова влада і судова система України // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 9-23.

19. Шкуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / К., 2004. – 18 с.

20. Штогун С.Г. Реформування судової влади в сучасних умовах. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С.33-36.

21. Штогун С. Функції та повноваження судової влади // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – С. 88-92.

 

Тема 2. Судова влада, правосуддя та їх демократичні засади (2 год)

Характеризуючи особливості судової системи України варто звернути увагу на те, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції – Конституційний Суд України.

Аналізуючи суди першої, апеляційної та касаційної інстанції не можна оминути увагою питання, пов’язані з підсудністю та підвідомчістю конкретних справ тому чи іншому суду. Дані категорії мають бути чітко осмислені студентами як і їх розмежування та співвідношення.

Окремої уваги заслуговує питання правового статусу суддів України. Так, необхідно визначити законодавство, яке закріплює особливості правового та соціального статусу суддів, сутність та механізм відповідальності суддів тощо.

Питання до обговорення:

1. Загальна характеристика судової влади.

2. Правосуддя в Україні: поняття та принципи реалізації.

3. Судова система України.

4. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі.

Термінологічне завдання:

Судова система України, судочинство, правосуддя, місцеві суди, спеціалізовані суди, Верховний суд України, підвідомчість, підсудність, інстанційність, спеціалізація, суддя місцевого суду.

 

Контрольні запитання:

1. На яких принципах будується система судів загальної юрисдикції?

2. Назвіть основні ознаки системи судів загальної юрисдикції.

3. Які судові органи становлять систему судів загальної юрисдикції?

4. Які суди належать до місцевих судів з розгляду цивільних і кримінальних справ?

5. Назвіть апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ.

6. Назвіть спеціалізовані суди.

7. З’ясуйте, які справи підвідомчі господарським судам і які справи підвідомчі адміністративним судам України.

8. В чому полягають особливості правового статусу судді?

Методичне завдання:

Накресліть схему, в якій вкажіть вимоги до кандидатів на посаду суддів всіх ланок судів загальної юрисдикції України.

Реферати:

1. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації.

2. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України.

3. Система судів загальної юрисдикції: поняття, структура, функції.

4. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи.

 

Практичне завдання:

Задача 1.

Голова Тетіївського районного суду Запорізької області, зважаючи на велику завантаженість суддів даного суду справами, вирішив збільшити штатну чисельність суддів з семи до восьми осіб, що й зробив своїм наказом.

1.Чи правомірно діяв голова суду?

2.Хто вирішує питання щодо кількості суддів у відповідному суді?

Задача 2.

До Залізничного районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт щодо громадянина Денисенка, яким він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ст. 112 КК України. Зважаючи на особливу тяжкість злочину і складність справи, для слухання даної справи голова суду утворив судову колегію у складі двох суддів і трьох народних засідателів.

Чи правильно діяв голова суду в даному випадку?

Задача 3.

Одним з районних судів м. Львова було постановлено рішення про відмову у поновленні на роботі громадянина Василіва. Ухвалою апеляційного суду Львівської області це рішення було залишено в силі. Василів вирішив подати касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду.

Який суд розглядатиме дану касаційну скаргу?

Задача 4.

Зважаючи на зростання кількості населення у м. Львові та, відповідно, збільшення навантаження на суди, Львівська міська рада прийняла рішення про утворення у місті ще одного – міськрайонного – суду.

Чи законним є рішення Львівської міської ради?

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада та 13 грудня 1985 р.

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (із змінами і доповненнями).

4. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 4(6), 12, 13, 15, 16.

5. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 17-20, 23-24.

6. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 107-114.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 30-35.

8. Указ Президента України від 12 серпня 2010 р. «Питання мережі господарських судів».

9. Указ Президента України від 20 травня 2011 р. «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів».

10. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 11 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим».

11. Наказ Державної судової адміністрації України від 13 липня 2012 р. № 83 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах».

12. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 10 «Про визначення кількості суддів у господарських судах України».

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»// Право України. – 1997. – № 8. – С. 73.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законів України про внесення змін до чинного законодавства у зв’язку із закінченням дії «Перехідних положень" Конституції України» від 6 липня 2001р. №6.

15. Регламент Пленуму Верховного Суду України, затверджений постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 9 квітня 2011 р.

16. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій України» (справа про Касаційний суд України) від 11.12.2003 № 20-рп/ 2003.

17. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України, затверджене постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 вересня 2011 р. № 5.

18. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді: наказ Держ. суд. адмін. України від 27.06.2006 р. № 68.

19. Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних та місцевих адміністративних судах: наказ Держ. суд. адмін. України від 15.12.2008 р. № 68.

20. Кодекс професійної етики судді. Затверджений V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 24-25.

Спеціальна література:

1. Андрейцев В. Конституційно-правові аспекти судово-правової реформи // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 1.– С.16-24 (початок).

2. Андрейцев В. Конституційно-правові аспекти судово-правової реформи //Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – №2. –С.18-26 (закінчення).

3. Бринцев В.Д. Судове управління на регіональному рівні // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 27-29.

4. Бринцев О. Щодо критеріїв спеціалізації судів в аспекті реформування судової системи України // Право України. – 2006. – № 7. – С. 7-10.

5. Ємельянова І.І. «Мала судова реформа», ї досягнення і недоліки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 4. – С. 57-67.

6. Карпечкін П. Система судів загальної юрисдикції: поняття, структура, функції // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 56-64.

7. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20-23.

8. Костенко О. Актуальні проблеми реформування судової системи в Україні // Юридичний журнал. – 2007. – № 6. – С. 77-79.

9. Куйбіда Р.О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 82-91.

10. Маляренко В.Т. Новий етап в історії Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 12 – 19.

11. Москвич Л.М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: моногр. / Л. М. Москвич. – Х.: ФІНН, 2011. – 384 с.

12. Назаров І.В. Принципи побудови судової системи: моногр. / І. В. Назаров. – Х.: ФІНН, 2009. – 144 с.

13. Назаров І.В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: генезис та порівняння: [моногр.] / І. В. Назаров. – Х.: ФІНН, 2011. – 432 с.

14. Осетинський А. Утвердження авторитету суду в контексті судової реформи // Право України. – 2006. – № 4. – С. 3-10.

15. Стефанюк В.С. Закон «Про судоустрій України» в контексті судово-правової реформи // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 2-5.

16. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2001. – № 1. – С.15-18.

17. Федейко І.М. Загальні тенденції реформування судоустрою та статусу суддів відповідно до європейських стандартів // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12. – С. 152-154.

18. Чернушенко А.В. Судова влада і судова система України // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 9-23.

19. Штогун С.Г. Концепція удосконалення судоустрою чи продовження судової реформи? // Право України. – 2006. – № 7. – С. 10-14.

20. Азарт’ян Б.П. Про стан захисту працівників суду та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 34-36.

21. Ахтирська Н. Принципи професійної підготовки суддів та шляхи їх реалізації в умовах розбудови правової держави // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2006. – № 3-4. – С. 15-17.

22. Бабій І. Незалежність судової влади в особі судді – запорука демократичної держави // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 160-162.

23. Бойко В.Ф. Суддя як центральна фігура в судовій реформі // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 2-5.

24. Бринцев В. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату судів // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55-60.

25. Василюк С., Косило А. Зарубіжний досвід притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності // Право України. – 2006. – №2. – С. 131-134.

26. Виноградова Л.Є. Дискусійні питання відповідальності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 7. – С. 45-47.

27. Войтюк І.А. Застосування в Україні європейських стандартів при підготовці професійних суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 32-37.

28. Городовенко В.В. Незалежність суддів і моральні засади суддівської професії // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 42-43.

29. Городовенко В. Порядок призначення і обрання суддів на посаду як гарантія незалежності суддів // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 43-48.

30. Городовенко В. Роль органів суддівського самоврядування в забезпеченні незалежності судової влади // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 118-121.

31. Завальнюк В. Підвищення професійної кваліфікації суддів // Юридичний вісник. – 2007. – № 1. – С. 36-38.

 

Тема 3. Правовий статус суддів України (2 год.)

Особливої уваги заслуговує питання правового статусу суддів України. Так, необхідно визначити законодавство, яке закріплює особливості правового та соціального статусу суддів, сутність та механізм відповідальності суддів, вимоги що ставляться до судді тощо.

 

Питання для обговорення:

1. Поняття правового статусу суддів України. Суддя – носій судової влади.

2. Вимоги що ставляться до судді.

3. Добір кандидатів у судді, порядок їх призначення та обрання.

4. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя.

Методичне завдання:

Накресліть схему, в якій вкажіть вимоги до кандидатів на посаду суддів всіх ланок судів загальної юрисдикції України.

Література:

Нормативний матеріал:

21. Конституція України від 28 червня 1996 р.

22. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада та 13 грудня 1985 р.

23. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (із змінами і доповненнями).

24. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 4(6), 12, 13, 15, 16.

25. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 17-20, 23-24.

26. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 107-114.

27. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 30-35.

28. Указ Президента України від 12 серпня 2010 р. «Питання мережі господарських судів».

29. Указ Президента України від 20 травня 2011 р. «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів».

30. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 11 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим».

31. Наказ Державної судової адміністрації України від 13 липня 2012 р. № 83 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах».

32. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 10 «Про визначення кількості суддів у господарських судах України».

33. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»// Право України. – 1997. – № 8. – С. 73.

34. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законів України про внесення змін до чинного законодавства у зв’язку із закінченням дії «Перехідних положень" Конституції України» від 6 липня 2001р. №6.

35. Регламент Пленуму Верховного Суду України, затверджений постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 9 квітня 2011 р.

36. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій України» (справа про Касаційний суд України) від 11.12.2003 № 20-рп/ 2003.

37. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України, затверджене постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 вересня 2011 р. № 5.

38. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді: наказ Держ. суд. адмін. України від 27.06.2006 р. № 68.

39. Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних та місцевих адміністративних судах: наказ Держ. суд. адмін. України від 15.12.2008 р. № 68.

40. Кодекс професійної етики судді. Затверджений V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 24-25.

Спеціальна література:

32. Андрейцев В. Конституційно-правові аспекти судово-правової реформи // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 1.– С.16-24 (початок).

33. Андрейцев В. Конституційно-правові аспекти судово-правової реформи //Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – №2. –С.18-26 (закінчення).

34. Бринцев В.Д. Судове управління на регіональному рівні // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 27-29.

35. Бринцев О. Щодо критеріїв спеціалізації судів в аспекті реформування судової системи України // Право України. – 2006. – № 7. – С. 7-10.

36. Ємельянова І.І. «Мала судова реформа», ї досягнення і недоліки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 4. – С. 57-67.

37. Карпечкін П. Система судів загальної юрисдикції: поняття, структура, функції // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 56-64.

38. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20-23.

39. Костенко О. Актуальні проблеми реформування судової системи в Україні // Юридичний журнал. – 2007. – № 6. – С. 77-79.

40. Куйбіда Р.О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 82-91.

41. Маляренко В.Т. Новий етап в історії Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 12 – 19.

42. Москвич Л.М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: моногр. / Л. М. Москвич. – Х.: ФІНН, 2011. – 384 с.

43. Назаров І.В. Принципи побудови судової системи: моногр. / І. В. Назаров. – Х.: ФІНН, 2009. – 144 с.

44. Назаров І.В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: генезис та порівняння: [моногр.] / І. В. Назаров. – Х.: ФІНН, 2011. – 432 с.

45. Осетинський А. Утвердження авторитету суду в контексті судової реформи // Право України. – 2006. – № 4. – С. 3-10.

46. Стефанюк В.С. Закон «Про судоустрій України» в контексті судово-правової реформи // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 2-5.

47. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2001. – № 1. – С.15-18.

48. Федейко І.М. Загальні тенденції реформування судоустрою та статусу суддів відповідно до європейських стандартів // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12. – С. 152-154.

49. Чернушенко А.В. Судова влада і судова система України // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 9-23.

50. Штогун С.Г. Концепція удосконалення судоустрою чи продовження судової реформи? // Право України. – 2006. – № 7. – С. 10-14.

51. Азарт’ян Б.П. Про стан захисту працівників суду та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 34-36.

52. Ахтирська Н. Принципи професійної підготовки суддів та шляхи їх реалізації в умовах розбудови правової держави // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2006. – № 3-4. – С. 15-17.

53. Бабій І. Незалежність судової влади в особі судді – запорука демократичної держави // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 160-162.

54. Бойко В.Ф. Суддя як центральна фігура в судовій реформі // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 2-5.

55. Бринцев В. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату судів // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55-60.

56. Василюк С., Косило А. Зарубіжний досвід притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності // Право України. – 2006. – №2. – С. 131-134.

57. Виноградова Л.Є. Дискусійні питання відповідальності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 7. – С. 45-47.

58. Войтюк І.А. Застосування в Україні європейських стандартів при підготовці професійних суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 32-37.

59. Городовенко В.В. Незалежність суддів і моральні засади суддівської професії // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 42-43.

60. Городовенко В. Порядок призначення і обрання суддів на посаду як гарантія незалежності суддів // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 43-48.

61. Городовенко В. Роль органів суддівського самоврядування в забезпеченні незалежності судової влади // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 118-121.

Тема 4. Суди загальної юрисдикції в Україні (2 год)

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди, 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Вищими спеціалізованими судами є:Вищий спеціалізований суд України з

розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Важливим є аналіз та вивчення структури, будови, порядку формування а повноважень судів загальної юрисдикції. Особливе значення слід приділити завданням, які стоять перед спеціалізованими судами в системі судових органів України, охарактеризувати їх види, порядок формування, структуру та повноваження.

 

Питання до обговорення:

1. Місцевий суд - основна ланка системи загальних судів в Україні. Його склад, повноваження та організація роботи.

2. Апеляційні суди України. Порядок їх формування, склад, повноваження та структура. Судові палати апеляційного суду.

3. Місце і завдання спеціалізованих судів в системі судових органів України.

4. Вищі спеціалізовані суди України. Їх види, порядок формування, структура та повноваження.

 

Термінологічне завдання:

Місцевий суд, апеляційний суд, судова інстанція, апеляція, касація, суд першої інстанції, нововиявлені обставини.

Контрольні запитання:

1. Які судові органи становлять систему судів загальної юрисдикції?

2. Які суди належать до місцевих судів з розгляду цивільних і кримінальних справ?

3. Назвіть апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ.

4. Назвіть спеціалізовані суди України.

5. З’ясуйте, які справи підвідомчі господарським судам і які справи підвідомчі адміністративним судам України.

Методичне завдання:

 

1. Схематично зобразіть структуру місцевого, апеляційного, вищих спеціалізованих судів.

2. Схематично зобразіть систему господарських та систему адміністративних судів України.

3. Зробіть порівняльну характеристику повноважень місцевих, апеляційних та Вищих спеціалізованих судів.

Реферати:

1. Адміністративна юстиція в Україні.

2. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України.

3. Система судів загальної юрисдикції: поняття, структура, функції.

4. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи.

Практичне завдання:

Задача 1.

Господарський суд Закарпатської області виніс рішення у справі про визнання права власності державного підприємства «Закарпатліс» на нежитлові приміщення. Відповідач, Берегівська міська рада не погоджуючись з судовим рішенням, вирішив оскаржити його в апеляційному порядку.

До якого суду має бути подана апеляційна скарга?

Задача 2.

Галицький районний суд м. Львова, розглянувши позов громадянина Семененко про скасування рішення Галицької райдержадміністрації щодо приведення самовільно реконструйованого горища до первісного стану відповідно до технічної документації, відмовив в його задоволенні. Апеляційний суд залишив рішення місцевого суду в силі. Семененко подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Чи правильно визначено суд касаційної інстанції?

Задача 3.

Голова апеляційного суду Закарпатської області вніс на затвердження зборів суддів даного суду запропонований ним персональний склад судових палат. Збори суддів затвердили пропозицію голови суду.

Суддя Руденко після розподілу почав працювати у судовій палаті в цивільних справах, але через декілька тижнів звернувся до голови суду з проханням перевести його до судової палати у кримінальних справах, оскільки його попередній суддівський досвід і наукові інтереси більше пов’язані з кримінальними справами, ніж з цивільними.

Голова апеляційного суду погодився з доводами судді Руденко і своїм наказом перевів його до складу судової палати у кримінальних справах.

1. До чиїх повноважень входить визначення спеціалізації судді? Хто визначає персональний склад судових палат?

2.Дайте оцінку правової ситуації.

Задача 4.

До Сихівського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт щодо громадянина Миськіва у вчиненні розкрадання шляхом зловживання службовим становищем. Зважаючи на особливу складність справи, яка містила велику кількість бухгалтерських документів, голова суду передав цю справу до розгляду суддею Василенко, мотивуючи своє рішення тим, що останній має великий стаж суддівської роботи і досвід у розгляді справ такої категорії.

Чи відповідно до закону діяв голова суду?

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада та 13 грудня 1985 р.

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (із змінами і доповненнями).

4. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 4(6), 12, 13, 15, 16.

5. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 17-20, 23-24.

6. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 107-114.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. (із змінами і доповненнями). – ст.ст. 30-35.

8. Указ Президента України від 12 серпня 2010 р. «Питання мережі господарських судів».

9. Указ Президента України від 20 травня 2011 р. «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів».

10. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 11 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим».

11. Наказ Державної судової адміністрації України від 13 липня 2012 р. № 83 «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах».

12. Наказ Державної судової адміністрації України від 17 січня 2011 р. № 10 «Про визначення кількості суддів у господарських судах України».

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законів України про внесення змін до чинного законодавства у зв’язку із закінченням дії «Перехідних положень» Конституції України" від 6 липня 2001р. №6.

14. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді: наказ Держ. суд. адмін. України від 27.06.2006 р. № 68.

15. Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних та місцевих адміністративних судах: наказ Держ. суд. адмін. України від 15.12.2008 р. № 68.

Спеціальна література:

1. Пасенюк О.М. Україна: вітчизняна модель адміністративної юстиції // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 33-37.

2. Полешко А. Перспективи запровадження в Україні адміністративної юстиції // Право України. – 2003. – № 1. – С. 11-13.

3. Притика Д. Діяльність господарських судів України в умовах судової реформи // Право України. – 2002. – № 12. – С.4-9.

4. Притика Д. Сучасний стан та перспективи розвитку господарського судочинства // Право України. – 2005. – № 9, № 37.

5. Руденко М. Новий судоустрій України // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С.62-69.

6. Самсін І. Побудова української моделі адміністративного судочинства: теоретикопрактичні проблеми // Право України. – 2006. – № 10. – С. 3-9.

7. Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. – С. 3- 6.

8. Шицький І. Деякі питання визначення принципів побудови і функціонування місцевих господарських судів України // Право України. – 2005. – № 1. – С. 10-16.

 

Тема 5. Конституційний Суд України (2 год)

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування та забезпечення верховенства Конституції України на всій її території. Особливості правового статусу КСУ обумовлені не лише особливою структурою даного органу, а й особливими повноваженнями та завданнями, які на нього покладені. Так, КСУ вирішує питання щодо конституційності законів та інших правових актів, відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, офіційного тлумачення Конституції та законів України тощо.

Не менш актуальними є питання правового статусу суддів КСУ, порядку обрання їх на посаду, гарантій їх діяльності тощо. Підлягають з’ясуванню питання щодо організації та діяльності самого КСУ, а також порядку звернення до КСУ та провадження у справах у КСУ.

Питання до обговорення:

 

1. Місце і завдання Конституційного Суду України в системі судової влади. Основні засади його організації та діяльності.

2. Склад та порядок формування Конституційного Суду України. Вимоги, що ставляться до кандидатів у судді Конституційного Суду України.

3. Повноваження Конституційного Суду України. Форми звернення до Конституційного Суду України.

4. Акти Конституційного Суду України.

5. Права і обов’язки Голови Конституційного Суду України.

6. Порядок звільнення Голови і суддів Конституційного Суду України з посади.

7. Апарат і організація роботи Конституційного Суду України.

Термінологічне завдання:

Конституційний суд України, конституційне звернення, Голова КСУ, конституційне провадження, рішення КСУ, висновки ВСУ.

 

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні риси Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.

2. Який порядок формування Конституційного Суду України?

3. Назвіть вимоги до кандидата на посаду судді Конституційного Суду України.

4. Яка структуру Конституційного Суду України?

5. У чому полягають особливості правового статусу судді Конституційного Суду України?

Методичне завдання:

1. Схематично зобразіть склад і структуру Конституційного Суду України.

2. Окресліть порядок формування суддівського корпусу Конституційного Суду України та вимоги, що ставляться до судді Конституційного Суду України.

Реферати:

1. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.

2. Історія становлення конституційної юрисдикції в Україні.

3. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України.

4. Особливості конституційного провадження.

Практичне завдання:

Задача 1.

Громадянин Антоненко був незадоволений судовим рішенням, постановленим Шевченківським районним судом м. Києва у справі про визнання його спадкоємцем.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій рішення місцевого суду залишили в силі.

Тоді Антоненко звернувся до Конституційного Суду України з конституційним зверненням, оскільки вважав, що оскаржуване судове рішення порушує його конституційні права.

1.Чи зобов’язаний Конституційний Суд України розглянути таке конституційне подання?

2.Якими мають бути дії Конституційного Суду України?\

Задача 2.

Нестеренко, викладач юридичного факультету одного з вищих навчальних закладів м. Києва, аналізуючи при проведенні практичних занять з кримінального права відповідні норми, дійшов висновку, що деякі з них знаходяться у суперечності з Конституцією України і вирішив, що така ситуація вимагає роз’яснення офіційного органу.

Нестеренко звернувся до КСУ з конституційним поданням, що містило вимогу дати офіційне тлумачення відповідних норм Кримінального кодексу України.

1.Чи відповідно до законів діяв Н.?

2.Якими мають бути дії КСУ?

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України «Про Конституційний суд України» від 16 жовтня 1996 р. (із змінами і доповненнями).

3. Положення про Представника Президента України у Конституційному Cуді України / Указ Президента України від 27.07.2007 р. із змінами від 4 січня 2013 р.

4. Регламент Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р. у новій редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 жовтня 2008 року N 34-р/2008

 

Спеціальна література:

1. Астрова Л.М. Склад і особливості формування Конституційного Суду України / Л. М. Астрова // Вісн. Акад. адвокатури України. – Вип. 10. – 2007. – С. 27-32.

2. Бакірова І.О. Конституційне звернення та конституційна скарга: переваги та недоліки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1. – С. 93-102.

1. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах. // Право України. – 2002. – № 8. – С. 37-41.

2. Васильєв Г.А. Конституційний Суд України: деякі проблемні питання захисту прав людини і громадянина // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 62-73.

3. Євграфова Є.П. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. – 2001. – № 10.

4. Конституційний Суд України: правові засади, рішення, висновки та ухвали / За ред. І.А.Тимченка. – К.: 1999.

5. Кордун А. Правовая природа актов Конституционного Суда Украины // Юридическая практика. – 1998. – 16-30 ноября – № 22.

6. Костицький М. Правове регулювання конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 18-20.

7. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2. – С. 3-9.

8. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 82-83.

9. Селіванов А.О. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні: актуальні питання сучасного розвитку конституційного правосуддя / А. О. Селіванов, А. А. Стрижак. – К.: Логос, 2010. – 276 с.

10. Скакун О. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 26-32.

11. Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України // Право України. – 1998. – № 5. – С. 8-17.

12. Скомороха В Деякі питання конституційного провадження // Право України. – 1998. – № 9. – С. 5-9.

13. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. – № 1. – С. 8 -13.

14. Скомороха В.Є. Конституційний Суд України – п’ять років діяльності // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 4.

15. Скомороха В., Пшеничний І. Конституційний контроль: питання розгляду справ, характеру та змісту рішень Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 1. – С. – 51-63.

16. Скомороха В.Є. Проблеми судової влади в юрисдикції Конституційного Суду України: досвід, перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 46-61.

17. Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. – № 2.

18. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. – № 2. – С.6 – 9.

19. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине. – К., 2001.

20. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 4. – С.38.

21. Тихий В.П. Правова природа, повноваження, рішення та висновки Конституційного Суду України / В. П. Тихий // Вісн. Акад. адвокатури України. – Вип. 10. – 2007. – С. 5-19.

22. Тимченко I. Принцип гласності – один із фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. – № 6. – С. 3-6.

23. Шаповал В. Офіційне тлумачення як функція Конституційного Суду України (проблеми теорії) // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 3. – С. 52.

24. Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у контексті доктрини судового прецеденту // Право України. – 2000. – № 2. – С. 45-48.

25. Шемчушенко Ю., Погорілко В. Проблеми функцій Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С.54-56.

 

Тема 6. Прокуратура України (2 год)

Органам прокуратури належить особливе місце в механізмі гарантій законності. Участь прокурора у здійсненні судочинства полягає у його праві реагувати на незаконні судові рішення, шляхом внесення відповідно апеляційного та касаційного подання, а це означає, що органи прокуратури допомагають судовій владі у забезпеченні правосуддя. Прокуратура є державним правоохоронним органом, на який покладається завдання здійснення нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів в Україні.

Систему прокуратури України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» складають: Генеральна прокуратура України; Прокуратури АРК, областей, м. Києва та Севастополя (на правах обласних); міські, районні, міжрайонні прокуратури; військові, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Ці та ряд інших питань повинні бути детально проаналізовані та засвоєні в процесі вивчення даної теми студентами.

 

Питання до обговорення:

1. Місце прокуратури в системі органів влади в Україні.

2. Завдання, функції та принципи організації і діяльності прокуратури.

3. Система і структура органів прокуратури.

4. Кадри органів прокуратури. Вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих, порядок їх призначення та звільнення з посади.

5. Класні чини працівників прокуратури та порядок їх присвоєння.

6. Галузі прокурорського нагляду.

Термінологічне завдання:

Прокуратура; прокурор; подання прокурора; постанова прокурора; позовна заява прокурора; прокурорський нагляд.

 

Контрольні запитання:

 

1. Яке місце прокуратури в системі органів державної влади України?

2. Вкажіть завдання органів прокуратури України.

3. Дайте визначення поняття «основні функції» прокуратури. З’ясуйте види цих функцій за Конституцією України і за Законом України «Про прокуратуру».

4. Які основні повноваження Генерального прокурора України?

5. Назвіть класні чини, які присвоюються працівникам прокуратури.

6. Назвіть дисциплінарні стягнення, які можуть накладатись на прокурорських працівників.

7. Вкажіть види заохочень, що можуть бути застосовані до прокурорсько-слідчих працівників.

8. Назвіть напрями прокурорської діяльності та галузі прокурорського нагляду.

Методичне завдання:

1. Зобразіть схематично систему органів прокуратури в Україні.

Реферати:

1. Правові основи прокурорської діяльності в Україні.

2. Особливості прокурорського нагляду.

3. Становлення і розвиток прокуратури України.

4. Правозахисна функція прокуратури.

Практичне завдання:

Задача 1.

Колегія прокуратури області прийняла рішення з питання, що розглядалося на її засіданні. Прокурор області після цього засідання надіслав Генеральному прокурору України рапорт такого змісту: «Незважаючи на те, що я не згідний з прийнятим рішенням, оскільки воно не може забезпечити підвищення якості представницької роботи прокуратури, я його приймаю, оскільки підкоряюся більшості членів колегії, які були присутні на її засіданні і голосували за прийняте рішення».

Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 2.

Прокурор області своїм наказом призначив на посаду прокурора району слідчого цієї ж прокуратури Зінченка, якому виповнилось 24 роки і який пропрацював слідчим прокуратури після закінчення вищого навчального закладу 2 роки і 6 місяців.

Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 3.

Наказом прокурора області за неналежне виконання своїх службових обов’язків був звільнений з посади прокурор Долинської районної прокуратури Івано-Франківської області Назарків. Цим же наказом прокурор області притягнув до дисциплінарної відповідальності прокурора Долинської районної прокуратури Івано-Франківської області Іванця і оголосив йому попередження.

1. Дайте правову оцінку ситуації.

2. У який спосіб притягнені до дисциплінарної відповідальності прокурорській працівники можуть не погоджуватися із накладеним на них стягненням?

Література:

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями).

3. Положення про класні чини працівників прокуратури, затверджене постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року

4. Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради від 6 листопада 1991 р.

5. Наказ Генерального прокурора України № 1гн від 26.12.2011 р. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України.

6. Наказ Генерального прокурора України № З гн від 07.11.2012 р. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

7. Наказ Генерального прокурора України №4/1гн від 03.12.2012 р. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

8. Наказ Генерального прокурора України № 4гн від 19.12.2012 р. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні.

9. Наказ Генерального прокурора України № 5гн від 19.09.2005 р. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення.

10. Наказ Генерального прокурора України № 7гн від 02.04.2012 р. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (із змінами і доповненнями).

11. Наказ Генерального прокурора України № 2гн від 15.12.2011 р. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України.

12. Наказ Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012 р. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень.

13. Положення про нагрудний знак «Почесний працівник прокуратури», затверджене наказом Генерального прокурора України від 9 лютого 2000 р. № 113 к.

Спеціальна література:

1. Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46.

2. Ворсінов Г. Становлення прокуратури незалежної України // Право України. – 1997. – №1. – С. 22-25.

3. Грицаєнко Л. Конституційно-правовий статус прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2007. – № 1. – С. 88-90.

4. Захаров Є. «Круглий стіл» з проблем реформування конституційного статусу прокуратури // Право Украіни.- 2005. - № 4. – С. 138-139.

5. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району / П. М. Каркач. – Х.: Право, 2010.

6. Каркач П. М. Правові основи прокурорської діяльності в Україні: науково-практичний посібник / П. М. Каркач, А. В. Лапкін. – Х.: Право, 2011. – 264 с.

7. Козьяков І. Прокурорський нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності: його проблеми // Право України. – 2000. – № 1. – С. 82-83.

8. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства: Монографія. – Одеса. – 2002.

9. Косюта М.В. Прокуратура України: навч. посіб. / М. В. Косюта. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2010. – 404 с.

10. Косюта М. Функції прокуратури за законодавством країн пострадянського простору: порівняльно-правовий аналіз // Право України. – 2003. – № 5. – С. 80-84.

11. Косюта М., Долежан В. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому законі України «Про прокуратуру» // Право України. – 2006. – № 3. – С. 59-62.

12. Лапкін А. В. Конституційно-правовий статус прокуратури України і міжнародний досвід / А. В. Лапкін // Другі конституційні читання: зб. тез наук. доп. і повідомл. міжн. наук. конф. – Х.: Права людини, 2009. – С. 270-272.

13. Лапкін А. В. Кримінальне переслідування – перспективна функція прокуратури / Лапкін А. В. // Вісн. Нац. Акад. прокуратури України. – 2011. – № 1. – С. 63-72.

14. Мичко М., Голова Н. Про основні принципи організації прокуратури // Право України. – 2000. – № 12. – С. 74.

15. Медведько О. Реформування органів прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2006. – № 10. – С. 51-53.

16. Мінюков П. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю при розслідуванні кримінальних справ слідчими. Право України. 1999. №1. – С.111-115.

17. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С. 50-51.

18. Попович Є. Щодо визначення мети і завдань органів прокуратури // Вісник прокуратури. – 2007. – № 2. – С. 21-23.

19. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6-7.

20. Прокурорський нагляд в Україні: підручник / І.І. Когутич, В.Т. Нор, А.А. Павлишин, В.В. Луцик; за ред.. В.Т. Нора. – К.: Ін Юре, 2011. – 592 с.

21. Руденко М. Проблеми розвитку прокуратури України // Право України. – 2003.- № 2. – С. 57-59.

22. Семененко В. Підстави та форми представництва органами прокуратури інтересів держави і громадян у судах // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 58-61.

23. Середа Г. Чи потрібен нагляд за додержанням і застосуванням законів? // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 23-28.

24. Субботін Е., Черв’якова О. Від загального нагляду – до представництва інтересів громадян та держави в суді (етапи трансформування загальнонаглядової функції прокуратури) // Право України. – 1998. – № 5. – С. 63-65.

25. Сухонос В. Місце прокуратури в системі органів державної влади України, її розвиток та правове забезпечення гарантій діяльності // Право України. – 2000. – № 6. – С.10.

26. Тарунич С. Становлення і розвиток прокуратури України // Прокуратура. Людина. Держава.. – 2005. – № 9. – С. 39-41.

Тема 7. Адвокатура в Україні (2 год)

Конституція України проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах. Адвокатура – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Адвокатура, не є правоохоронним органом, однак діяльність цього недержавного об’єднання безпосередньо пов’язана із правоохоронною діяльністю. Завданням адвокатури є сприяти згідно Конституції та законів України захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі в інтересах якої прийняв доручення.

Безумовно важливими є принципи, якими повинен керуватися адвокат у процесі своєї діяльності, серед яких особливу увагу слід приділити наступним: принцип незалежності адвокатури, принцип демократизму та гуманності, принцип верховенства закону (законності), принцип конфіденційності тощо. Аналізу і вивчення потребують питання пов’язані із правовим статусом адвоката, охороною адвокатської таємниці, видами дисциплінарних стягнень, які покладаються на адвоката тощо.

Питання до обговорення:

1. Загальне поняття про адвокатуру та її юридичну природу.

2. Завдання адвокатури та принципи її діяльності.

3. Види адвокатської діяльності та організаційні форми діяльності адвокатури.

4. Прийом до адвокатури. Гарантії адвокатської діяльності.

5. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та їх повноваження.

6. Дисциплінарна відповідальність адвоката.

7. Припинення адвокатської діяльності.

8. Адвокатське самоврядування: завдання та організаційні форми. Національна асоціація адвокатів України.

Термінологічне завдання:

Адвокатура, адвокат, гарантії адвокатської діяльності, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, адвокатська таємниця.

 

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення адвокатури.

2. Назвіть функції адвокатури.

3. Вкажіть принципи діяльності адвокатури.

4. Які організаційні форми адвокатури передбачені законодавством?

5. Назвіть вимоги, що ставляться до особи, яка має намір одержати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

6. Які повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури?

7. Назвіть дисциплінарні стягнення, що можуть бути застосовані до адвоката.

8. Вкажіть основні завдання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Методичне завдання:

1. Проаналізуйте положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», випишіть завдання адвокатури, принципи її діяльності, а також відобразіть на схемі види юридичної допомоги, яка надається адвокатами громадянам і організаціям.

2. Зобразіть у вигляді схеми систему кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та їх склад.

Реферати:

1. Актуальні проблеми надання правової допомоги і роль адвокатури в Україні.

2. Адвокатська таємниця: види та особливості.

3. Історія становлення адвокатури в Україні.

4. Організаційні форми діяльності адвокатури.

Практичне завдання:

Задача 1.

Громадянин Семеренко після закінчення 4-х курсів юридичного факультету Львівського національного університету і отримання диплому за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр два роки працював помічником адвоката.

Семеренко подав заяву до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з проханням допустити його до складання кваліфікаційного іспиту. До складання іспиту Семеренко був допущений, успішно його склав і був направлений на стажування до адвоката Гикавки, у якого працював помічником.

Семеренко заперечував проти його стажування, зазначаючи, що за законом він має бути звільнений від стажування і йому одразу після іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія має видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

1. Які вимоги ставляться до особи, яка має намір здійснювати адвокатську діяльність?




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.119 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав