|
Читайте также: |
У сіті існує близько 200 країн, різних за рівнем економічного, соціального та політичного розвитку. Для зручності аналізу досягнень та перспектив подальшого розвитку держав, вивчення та обміну досвідом реформування зручно використовувати їх певну класифікацію.
Найповніше уявлення про групи країн у світовій економіці дає інформація міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу – ООН, МВФ та Світового банку. Однак, оцінки цими організаціями груп країн дущо різняться, оскільки неоднаковою є к-ть країн – членів цих організацій (Оон – 185, МВФ – 181, Світовий банк – 180 (у 1997 р.)), а міжнародні організації аналізують стан економік лише тих країн, що є їх учасниками. Крім того, будь-яка класифікація відображає певні завдання, що їх ставить перед собою кожна з міжнародних організацій. Наприклад, ООН основну увагу зосереджує на соціальних і демографічних аспектах розвитку країн. Для Світового банку найважливішою є оцінка рівня економічного розвитку тощо.
З метою аналізу тих чи інших соціально - економічних показників, країни групують у групи відповідно до економічного розвитку, інституційної структури господарського управління, подібних принципів організації виробництва тощо. Так, на підставі зазначених ознак країни світу класифікуються на три основні групи: промислово-розвинені або індустріальні країни; країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою. Ця класифікація, яка була прийнята в Економічні і соціальній раді ООН. Цю класифікацію ще можуть і так визначати: країни “першого” світу - промислово-розвинені або індустріальні країни; країни “другого” світу - країни з перехідною економікою; країни “третього” світу - країни, що розвиваються.
Класифікація соціально-економічного розвитку, прийнята ООН:
1. Промислово – розвинуті або індустріальні країни – 24 високорозвинених країн, питома вага яких у світовому ВНП – 54,6%. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни “Великої сімки” – США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Ці держави виробляють 47 % світового ВНП і зосереджують у своїх руках 51% міжнародної торгівлі. Сюди ж входять і 15 країн Членів ЄС.
2. Країни з перехідною економікою - 28 країн Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР, що переходять від адміністративно-командної системи до ринкової економіки.
У цій групі є також потужніша підгрупа, що має суттєві досягнення у реформуванні власних економік. Це так звана “група просунутих країн”, до якої належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Економіки цих країн стабілізувалися після пореформеного падіння у 1994, а з 1995 зростають у середньому на 5-6% щорічно. Певні досягнення від реформ мають також Болгарія, Румунія, Албанія (після 1992), держави Прибалтики (особливо Естонія). Цей факт дає підстави міжнародним аналітикам виділяти їх в окрему підгрупу країн, що наближаються до групи просунутих. Решта держав з групи країн з перехідною економікою (країни СНД і деякі з нових держав на території колишньої Югославії) сьогодні ще не мають відчутних результатів у реформуванні економіки з погляду внутрішньої і зовнішньої макроекономічної стабілізації. Ім. Ще доведеться вирішувати комплекс проблем для створення реальної ринкової економіки та забезпечення стійкого економічного зростання.
3. Країни, що розвиваються – це 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки. Через їхню велику кількість і різноманітність національних економік ці країни звичайно класифікують з врахуванням їх географічного розташування. Але використовують і інші ознаки. Найчастіше виділяють країни з активним платіжним балансом і країни імпортери капіталу. Останні поділяються на країни – експортери та країни – імпортери енергоресурсів. Країну вважають експортером енергоносіїв, якщо вона одночасно відповідає таким двом критеріям:
а) виробництво нею первинних енергоресурсів (кам’яне вугілля, сира нафта, природний газ тощо) перевищує власне споживання як мінімум на 20%;
б) експорт енергоносіїв становить не менше ніж 20% від загального обсягу експорту.
Найпотужнішу підгрупу країну цій групі утворюють країни – експортери нафти, країни, для яких експорт нафти та газу включно з реекспортом становить щонайменше 50% експорту товарів і послуг. Це Конго, Іран, Ірак, Лівія, Нігерія, Саудівська Аравія, Трінідад і Тобаго, Об’єднані Арабські Емірати, Венесуела. В принципі зазначеним країнам відповідає і Росія, але через обмеженість даних вона практично не фігурує у відповідних економічних довідниках.
Загалом країни, що розвиваються поділяють на три рівні:
1) І – й рівень – “нові індустріальні країни” – Аргентина, Бразилія, Мексика, Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Туреччина. Іноді до них відносять Індію і Китай. Критерії зарахувань до НІК такі: питома вага промислової продукції у ВВП повинна становити 30% і більше; готові вироби в експорті – не менше ніж 50%; дохід на душу населення має становити, як мінімум, 1000 дол. США.
2) ІІ – й рівень – дещо гірші показники стосовно загального обсягу виробництва та його значення на душу населення. Ці країни, зокрема країни Близького Сходу, характеризуються значною диференціацією галузевих структур, соціальних верств населення та їх становища у суспільстві.
3) ІІІ – й рівень – “найменш розвинені” країни (приблизно 50 країн). Переважно мають вузьку структуру господарства, високий ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування заходів у соціально-економічній сфері. А для деяких з найбідніших країн цієї групи зовнішні фінансові надходження визначають міру їх виживання у надзвичайно складних економічних і природнокліматичних умовах. В ООН існують такі критерії зарахування країн до цієї групи: Частка ВВП надушу населення не перевищує 350 дол. США; частка дорослого письменного населення - не більша за 20%, частка обробної промисловості у ВВП становить не більше ніж 10%.
Необхідно зазначити, що кардинальні геополітичні зміни, що відбуваються у сучасному світі вимагають перегляду класифікаційних угрупувань з врахуванням новітніх змін. Так, наприклад з 1997 р. Ізраїль, Південна Корея та Чехія на підставі досягнених макроекономічних перетворень та результатів розвитку, стали членами ОЕСР, угруповання, що об’єднує найрозвиненіші індустріальні країни світу. Раніше, у 1995 р. Сінгапур і Мексика увійшло у групу промислово розвинених країн. Однак, поки що ці зміни ще не відображені у відповідній довідковій і аналітичній інформації.
Лекція 10: Франція в ХХ ст.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |