Читайте также:
|
Синдром приобретенного иммунодефицита – заболевание, поражающее системы иммунитета и характеризующееся развитием вторичной иммунной недостаточности. Возбудитель СПИД был выделен и описан в 1983г. сначала во Франции, а затем в США. Им оказался вирус, который избирательно поражает лимфоциты крови, участвующие в выработке невосприимчивости организма против возбудителей инфекционных заболеваний и возникновения злокачественных опухолей. По рекомендации Всемирной Организации Здравоохранения (ВОЗ) вирус СПИД получил обозначение ВИЧ - вирус иммунодефицита человека.
В связи с тем, что вирус СПИД вызывает разрушение лимфацитов человека, резко снижается защита организма от микробов и это приводит к возникновению воспалительных заболеваний различных органов и систем органов даже за счет таких микробов, которые обычно у человека заболеваний никогда не вызывают. А также у больных СПИД снижается сопротивляемость возникновению опухолей. Развитие воспалительных явлений и злокачественных опухолей и является причиной смерти больных СПИД.
Заболевание от больного человека к здоровому передается прежде всего половым путем, а также с помощью не обезвреженных медицинских инструментов (чаще всего шприцов у наркоманов) и при переливании зараженной крови. Ранними признаками болезни могут оказаться длительная повышенная температура, длительное время сохраняющееся увеличение лимфатических узлов. К более поздним можно отнести хронические воспалительные поражения кожи, слизистой рта, половых органов. Проявлением заболевания может быть также воспаление легких, длительные расстройства функций желудочно-кишечного тракта без видимых причин и др. При наличии таких признаков необходимо обратиться к врачу.
А поскольку вероятность заражения СПИД зависит прежде всего от поведения человека, нужно подумать стоит ли умирать из-за безрассудства, легкомыслия и невежества.
Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності.
Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавства України про охорону здоров’я, охорону праці, дорожній рух, цивільну оборону, охорону навколишнього середовища тощо.
Законодавство України про охорону здоров’я
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України, проголошують, що кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров’я.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |