Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна характеристика гідросфери

Читайте также:
  1. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  2. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  3. II. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИЗНИ
  4. II. Характеристика отдельных типов половых гормонов.
  5. II. Характеристика распределения населения по доходу.
  6. III. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНДАРТОВ ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ ПО ИНФОРМАТИКЕ
  7. III. Характеристика стандартов второго поколения по физике
  8. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  9. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  10. Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення

Определение видов аквариумных растений, их содержание и размножение часто в силу объективных причин бывает связано со многими трудностями. Культивируемые в аквариумах водные растения в пределах вида иногда дают чрезвычайно широкие колебания признаков и образуют разновидности — вариететы, что зависит от различий среды их произрастания на родине и условий содержания в аквариуме. Поэтому необходимо остановиться на некоторых особенностях природных ландшафтов и водоемов водных растений, которые являются их естественной средой.

Водные и болотные травы обитают в стоячих и текучих водах. Каждый тип природных вод обладает своими особенностями, которые в той или иной степени влияют на состав растительности. Свойства природных вод могут быть постоянными — это состав грунта и особенности воды, в том числе содержание питательных веществ, и изменяющимися — высота водяного столба, прозрачность, температура, скорость течения (для текучих вод). В глубоких и недостаточно прозрачных водоемах тропиков растения окрашены обычно в коричневый и красный цвета с различными зеленоватыми оттенками; в чистых водах растения обычно зеленые. В зависимости от глубины в прозрачных водах на некоторых видах растений могут появиться полосы, штрихи, пятна. В умеренном поясе летом температура верхнего слоя воды колеблется от 15 до 22°С, зимой вода обычно замерзает или ее температура падает ниже 10°С.

К такой водной среде растения умеренного пояса приспособились различными способами: одни стали однолетними, у других вегетативное размножение стало преобладать над половым, третьи за вегетационный период вырастают, цветут и дают семена; многолетние виды, например рдесты, перезимовывают с помощью корневищ, а однолетние из семейства роголистниковых — с помощью специальных зимующих органов.

Большинство наших водоемов в зимнее время не промерзает до дна, так как температура воды в придонных слоях обычно не бывает ниже +4°С. В связи с этим на дне водоема зимуют многие водные растения (ряски, ро­голистник, многокоренник, телорез), опускающиеся сюда с наступлением осен­них холодов.

 

Викладач: Бобко А.О.

Лекція 2

 

Тема: Гідросфера та її екологічна зональність

 

Загальна характеристика гідросфери.

Екологічна зональність Світового океану та морів.

Екологічна зональність континентальних водойм.

Екологічна зональність річкових систем.

Загальна характеристика гідросфери

Земля як планета Сонячної системи складається з трьох сфер: літосфери, або твердої оболонки, гідросфери, або водної оболонки і атмосфери, або газоподібної оболонки.

Гідросфера – це сукупність усіх поверхневих водних об’єктів Земної кулі, а також підземні води, льодовики та сніговий покрив. До складу гідросфери входить також атмосферна вода, яка відіграє важливу роль у її кругообігу. Основними елементами гідросфери є водні об’єкти – природні або штучно створені об’єкти ландшафту чи геологічні структури, де зосереджується вода (море, озеро, річка, водосховище, ставок, болото, канал, водоносний горизонт).

На Світовий океан припадає 96,4% всієї води гідросфери. Вода річок, озер та інших кон­ти­нентальних водойм становить всього близько 0,015%. Близько 1,88% води перебуває у вигляді континентального льоду, снігового покриву та в зонах вічної мерзлоти (табл. 2).

Таблиця 2

Запаси (розподіл) води в гідросфері

  Площа Об’єм, Частка в світових запасах, % від
Види природних вод млн. км2 % площі суші тис. км3 загальних запасів води запасів прісних вод
Вода на поверхні літосфери
Світовий океан     96,4
Льодовики 16,3     1,86 70,3
Озера 2,1 1,4   0,013
в тому числі прісні 1,2 0,8   0,007 0,25
Водосховища 0,4 0,3   0,0004 0,016
Вода в річках   0,0002 0,005
Вода в болотах 2,7 1,8   0,0008 0,03
Вода у верхній частині літосфери
Підземні води   1,68
в тому числі прісні   0,76 28,7
Підземні льодовики       0,022 0,82
Вода в атмосфері і організмах
Вода в атмосфері   0,001 0,04
Вода в організмах   0,0001 0,003
Загальні запаси води
Загальні запаси води      
в тому числі прісної   2,64  

 

З екологічної точки зору найбільшої уваги заслуговує вода біосфери, з якою пов’язане існування живих організмів. Основна маса води гідросфери знаходиться у Світовому океані – 1338 млн. км3. На континентальні водойми припадає всього близько 200 тис. км3 води.

Гідросфера – це динамічна система, в якій постійно протікають фізичні, хімічні та біологічні процеси. Всі природні води перебувають у безперервному кругообігу на Землі. Фізичною основою такого кругообігу є сонячна радіація, яка забезпечує нагрівання води і суші, випаровування, виникнення горизонтальних градієнтів, атмосферного тиску, перенос повітряних мас в атмосфері та водних мас в океанах, концентрування вологи в атмосфері та її випадіння у вигляді дощу та снігу, стікання води до річкових русел та до океану. Така циркуляція включає океанічну та материкову складові. Океанічна циркуляція – це повторюваний процес випаровування з поверхні океану, перенесення пари в атмосферу, її концентрування та випадіння на поверхню океану.

Материкова циркуляція включає випаровування з поверхні суші (у тому числі і континентальних водойм), перенесення пари з суші в атмосферу, її концентрування та випадіння на земну поверхню. Завдяки цьому формується поверхневий і підземний стік води.

Океанічна і материкова циркуляція вод пов’язані між собою і забезпечують не тільки перенос водяної пари з океану на сушу, але і з суші в океан за рахунок поверхневого і підземного стоку. Саме кругообіг води є однією з основних властивостей гідросфери, яка відображена в єдності природних вод планети.

Протягом року з поверхні Світового океану випаровується до 453 тис. км3 води, а з суші – тільки 72 тис. км3. З атмосферними опадами надходить на Землю в середньому 525 тис. км3 води. Найбільша її частина (411 тис. км3) припадає на водну поверхню і лише близько 114 тис. км3 – на сушу.

Баланс води в Світовому океані підтримується за рахунок як атмосферних опадів, так і надходження її з річковим стоком. Загальний щорічний стік з усіх континентів становить в середньому 46770 км3. Існують періоди підвищеної і пониженої водності, які бувають різними за тривалістю і періодичністю.

Крім штучно створених водосховищ, значні об’єми води затримуються на континентах в безстічних озерах. Так, загальний об’єм води, що акумулюється в безстічних озерах Земної кулі, оцінюється в 176–275 тис. км3, а їх площа досягає 2 млн. км2. Коливання об’єму води в озерах такого типу залежать від загальної зволоженості континентів. Як правило, озера, які не мають стоку до морів і океану, розташовані в зонах недостатнього зволоження, а їх загальна площа досягає близько 30 млн. км2, або 24% території суші (без островів). Щорічно з поверхні таких озер випаровується близько 600 км3, а загальний об’єм їх водних ресурсів становить близько 125 тис. км3.

Значні запаси води знаходяться у вигляді льоду. Льодовики вкривають близько 11% земної поверхні і акумулюють до 70,3% запасів прісних вод (1,86% загальних запасів). Вони відіграють надзвичайно важливу роль в кругообігу води, її перерозподілі в системі “суша–океан”, у глобальних кліматичних процесах. Щорічно за рахунок льодового стоку надходить в океан з Антарктичного континенту близько 2620 км3 води, з Гренландії – 613 км3, а з Арктичних островів – 322 км3 води. Сумарно це становить близько 7% загального стоку, який надходить у Світовий океан з території суші.

Важливою складовою частиною гідросфери є підземні води. Їх загальні запаси у верхній частині літосфери на глибині до 200 метрів досягають 23,4 млн. км3. При цьому до зони активного водообміну, пов’язаного з річковим стоком, належить тільки 12–13 тис. км3. У верхньому двометровому грунтовому горизонті акумулюється до 16,5 тис. км3 води. Режим підземних вод і підземного стоку у значній мірі змінюється не лише в часі та просторі, але й залежить від діяльності людини. Наприклад, після введення у дію Північно-Кримського каналу та зростання площ зрошуваного землеробства спостерігалось підняття рівня ґрунтових вод на значній території південних регіонів України. В тих же випадках, коли територія не обводнюється, а навпаки, відбираються значні маси підземних і поверхневих вод суші, рівень підземних вод спадає. Прикладом цього може бути Європейський континент. Так, за 75 років ХХ сторіччя водоспоживання в Європі зросло у 8 разів і становило 18% усього поверхневого стоку. Саме цим пояснюється падіння рівня підземних вод у більшості регіонів європейських країн.

Атмосферна вода, загальний об’єм якої становить близько 13 тис. км3, це, в основному, водяна пара. Вона зосереджена в тій частині тропосфери, яка досягає висоти не більше 9–10 км. Саме в цій частині атмосфери, в основному, відбуваються процеси, які формують погоду: концентрування вологи, утворення хмар, грозоутворення, випадіння дощів тощо. Наявність вологи в атмосфері, її переміщення та перетворення відіграють найбільш істотну роль у формуванні погоди і клімату. Так, вміст вологи в повітрі залежить від походження повітряної маси: це може бути, наприклад, Атлантичний океан чи холодна Арктика. В залежності від напрямку вітру може визначатись погода і опади в Україні. Теплі вітри із Середземного моря і Атлантичного океану несуть з собою дощові хмари, і навпаки, арктичні потоки повітря характеризуються низьким вмістом вологи.

Розподіл атмосферних опадів по території України нерівномірний і характеризується їх зменшенням з півночі і північного заходу в напрямі на південь і південний схід. Так, у лісостеповій частині країни кількість опадів за рік становить 500–650 мм, на кордоні між Лісостепом і Степом – 450–500 мм. Південні степові райони належать до регіонів недостатнього зволоження. Найменша кількість опадів (300–325 мм) припадає на узбережжя Чорного, Азовського морів і Присивашшя.




Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 66 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав