Читайте также:
|
Эту статью в Америке никто бы не решился опубликовать. Затравят и чёрные лидеры, и белые либералы. Ведь профессор убеждает студентов, что разные народы стоят на разных ступенях одной и той же лестницы развития, тогда как очевидно, что они стоят на разных лестницах.
Занимаясь всю жизнь наукой, преподаванием и историей науки, я пришёл к выводу о постоянстве количества талантливых людей на земле в любые времена истории. Здесь не место для обоснования этого утверждения. Примите его, как постулат и следите за выводами.
Поскольку количество населения Земли растёт чуть ли не по экспоненте, то точно так же падает и концентрация этих талантов в человеческой популяции. С ростом населения, особенно в цивилизованных странах растёт спрос на артистов, профессоров, журналистов, телекомментаторов и прочих деятелей культуры.
При постоянстве количества талантливых людей на Земле, уровень большинства этих деятелей постоянно падает и чаще всего не превышает уровня аудитории.
Вследствие этого катастрофически снижается качество интеллектуальной жизни. Место Бернстайна занял Филипп Гласс, место Ренуара — Поллак, а вместо Фрэнка Синатры — поёт и кривляется на сцене Майкл Джексон. То же и в науке.
Во всём этом виноваты не чёрные и не белые, а неумолимые законы природы. Они становятся всё агрессивнее и опаснее, но что самое страшное — американское правительство давно уже идёт у них на поводу.
Вмешательство правительства в бизнес и в частную жизнь напоминает мне советские времена.
Государство диктует, кого нужно брать на работу, государство разоряет успешные компании, проводя политику «свободной конкуренции», государство занимается типичной коммунистической уравниловкой, требуя одинаковой оплаты за одинаковую должность, государство поощряет гомосексуализм — разрушитель морали и семьи, государство следит за тем, что можно и что нельзя говорить и писать.
http://www.razgovor.org/politcorr/article600/
http://www.trinitas.ru/rus/doc/0012/001c/00121716.htm
«Советник» — путеводитель по хорошим книгам.
[1] Очень доступно и интересно об этом пишет академик Николай Левашов в своей книге «Россия в кривых зеркалах». — Д.Б.
[2] Очень любопытно будет узнать, кто именно сделал такие «объявления» в СССР. Об этом см. статью «Диагноз – провокация!». — Д.Б.
Євроринок. Євровалюта. Ринок євровалют та його специфічні характеристики
Однією з основних тенденцій формування системи міжнародних економічних відносин у третьому тисячолітті є процес глобалізації. За своєю сутністю він являє собою об’єктивну закономірність. Неминучою стала і глобальна інтеграція фінансових ринків, яка передбачає посилення економічної взаємозалежності країн світу.
Глобалізація світової економіки призвела до якісної трансформації характеру та структури світового ринку валют та позикових капіталів, що раніше являв собою сукупність окремих національних ринків. Операторами цього конгломерату були найбільші банки промислово розвинених країн, котрі здійснювали валютно-конверсійні та кредитно-фінансові операції в національних валютах та за умов, що склалися на внутрішніх ринках грошей і капіталів. Відомо, що класичні іноземні кредити та позики базуються на принципі єдності місця запозичення та валюти (здебільшого це валюта кредитора).
У повоєнні роки на світовому ринку капіталів поступово почав формуватися євроринок. В основі його виникнення лежить ідея використання валют у міжнародному масштабі.
Сьогодні на євроринку задіяні найбільші міжнародні банки, фінансові центри та всі конвертовані валюти. На євроринку операції здійснюються у валютах, які відрізняються від валюти країни місцезнаходження банку, що проводить операції. Поява такого ринку обумовлена лише потребами інвесторів і користувачів інвестицій, тому операції на ньому не підпадають під державне валютне та податкове регулювання країни — емітента валюти.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 101 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |