Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Правове забезпечення управління економікою

Розвиток законодавства в економічній сфері та формуван­ня самого законодавства пов'язують із визнанням закону як головного акта в правовому регулюванні, зміною економічних функцій держави, системи й функцій органів виконавчої вла­ди всіх рівнів. Однак, зміни в правовому регулюванні в цій сфері діяльності здійснюються повільно, в окремих випадках неузгоджено. Недостатньою є і реалізація прийнятих норма­тивно-правових актів.

У цілому адміністративно-правове регулювання забезпечен­ня ринкової економіки здійснюють у декількох напрямах. З одного боку, воно включає розроблення та реалізацію системи заходів програмного керівництва, прогнозування, структурної перебудови народного господарства, державну підтримку еко­номічного й науково-технічного потенціалу, а з іншого, — ство­рення правової та економічної основи соціально орієнтовано­го функціонування підприємств, господарських об'єднань, інших організаційно-господарських структур, ефективного управління державним майном.

Конституція України створила базу для подальшого розвит­ку економічних відносин у ринковому напрямі, зрівнявши всіх суб'єктів права власності перед законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Основною правовою формою реалізації державної політи­ки в різних сферах є затверджені Верховною Радою України загальнодержавні програми економічного, науково-технічно­го, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Го­ловною тенденцією розвитку законодавства про економіку стає комплексний характер регулювання суспільних відносин.

Програми мають за мету створення господарсько-управ­лінського механізму, який відповідає ринковій економіці: гнуч­ких організаційних структур управління й господарювання, підприємництва, демонополізації, акціонування, функціону­вання комерційних банків, фінансового оздоровлення еконо­міки, зміцнення фінансово-кредитної системи. Починаючи з Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки, в нашій державі прийнято низку програм — Програма надзви­чайних заходів по стабілізації економіки України від 3 липня 1991 р.; Про основи національної економічної політики Украї­ни від 24 березня 1992 р.; Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції від 21 грудня 1993 р. тощо.

До такого виду актів можна віднести також програми розвит­ку регіонів, галузей народного господарства.

Підготовлено проект Програми «Україна—2010», прийнят­тя якої може стати основою для подальшого економічного зрос­тання, ідеї національного прогресу. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1998 р. затверджено «Заходи правового та організаційного забезпечення реалізації Програ­ми «Україна-2010» на короткостроковий період».

Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про підприємництво в Україні», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) еко­номічних зон», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» та інші передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольно-на­глядових функцій держави. Разом з тим, звертає на себе увагу той факт, що законів суто управлінського характеру на сьогодні (в сфері економіки) немає, в той час як у плані правового забез­печення економічної реформи розробка нормативних рішень з усього комплексу управлінських проблем є надзвичайно актуаль­ною. Це стосується таких напрямів розвитку законодавства, які б регулювали співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління економікою за збереження регулятивної ролі держави в ключових галузях суспільного виробництва шляхом розроблення чітких пріоритетів. Важливим є становлення публі­чно-правових норм для надійного захисту прав громадян, госпо­дарюючих суб'єктів. Прикладом цьому можуть служити «Кри­терії ефективності управління суб'єктами господарювання дер­жавного сектору економіки», затверджені наказом Мінекономіки України від 18 грудня 2002 р.

Актуальною залишається проблема закріплення правового становища органів, які здійснюють управління галузями еко­номіки, подолання відомчості, що породжується нормативно-правовими актами, прийнятими міністерствами й відомства­ми, узгодженості в діях органів управління економікою.

Важливими в системі правових приписів, що регулюють економічні відносини, є акти Президента України. Вони певною мірою заповнюють правовий вакуум у цій сфері діяльності, сприяють ринковим перетворенням, проведенню економічної реформи, виведенню економіки з кризи. Прикладом цього мо­жуть бути Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України» від 7 липня 2003 р., «Про роботу місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення сталого соціально-економічного роз­витку регіонів». Актами Президента України затверджують положення про відповідні органи управління та вирішують інші важливі питання в економічній сфері.

Проблеми розвитку економіки, управління економікою пе­ребувають у центрі уваги Кабінету Міністрів України. Свідчен­ням цього є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів з еко­номічних питань, наприклад, «Про прогноз економічного і со­ціального розвитку України на 2004 рік». Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2003 р. та ін.

Питання здійснення економічної діяльності перебувають у полі зору міністерств та інших центральних органів виконав­чої влади, що тією чи іншою мірою мають відношення до сфе­ри управління економікою, обласних і районних місцевих дер­жавних адміністрацій. Їх також розв'язують на рівні держав­них підприємств, їх асоціацій (об'єднань, комплексів).

Органи місцевого самоврядування також здійснюють відповідні функції у сфері управління економікою. Вони управ­ляють майном, що є в комунальній власності, затверджують про­грами соціально-економічного розвитку, бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, контролюють їх ви­конання, утворюють і ліквідовують комунальні підприємства, організації, здійснюють контроль за їх діяльністю.

Питання для перевірки

1. Назвати основні напрями державного керівництва економікою і власністю.

2. Зміст державного керівництва економікою і власністю.

3. Дати поняття державної та комунальної власності.

4. Система центральних органів управління економікою і власністю.

5. Система місцевих органів управління економікою і власністю.