Читайте также:
|
|
Т0 – пухлина не визначається
Тis – преінвазивний рак (cancer in situ)
Тх – позитивна цитологія
Т1 – пухлина розміром до 3 см у найбільшому вимірі
Т2 – пухлина розміром > 3 см або пухлина, яка переходить на головний
бронх на відстані 2 см і більше від каріни, або наявність ателектазу
Т3 – пухлина будь-якого розміру з інфільтрацією грудної стінки,
діафрагми, перикарда, плеври, головного бронха на відстані менше
2 см від каріни, або тотальний ателектаз легені
Т4 – пухлина будь-яких розмірів з інфільтрацією середостіння, або
великих магістральних судин, або трахеї, або стравоходу, або каріни,
або ексудативний плеврит
N0 – нема метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах
N1 – метастази в перибронхіальних і/або лімфатичних вузлах кореня
легені на боці ураження
N2 – метастази в біфуркаційні лімфовузли або лімфовузли середостіння на
боці ураження
N3 – метастази в лімфовузли середостіння або кореня легені на
протилежному боці або надключичні лімфовузли
М0 – нема віддалених метастазів
М1 – наявні віддалені метастази
Діагностика:
рентгенографія легень у прямій і боковій проекціях, томографія;
цитологічне дослідження харкотиння;
бронхоскопія і біопсія пухлини;
комп’ютерна томографія;
трансторакальна пункція пухлини з цитологічним досліджен-
ням пунктату;
діагностична торакотомія.
При взятті харкотиння для цитологічного дослідження
слід дотримуватись наступних правил. Попередньо хворий пови-
нен почистити зуби і сполоснути рот водою. Пацієнту потрібно
пояснити, що для дослідження потрібне мокротиння, яке виділяється
при відкашлюванні, а не слина чи слиз із носоглотки. Мокротиння
збирають у чисту і суху чашку Петрі і не пізніше як через годину
направляють у цитологічну лабораторію. В направленні вказують
паспортні дані хворого, попередній клінічний діагноз і прізвище
лікаря-куратора.
Лікування. Вибір методу лікування залежить від стадії раку
легень, гістологічної структури пухлини, загального стану хворого.
Хірургічне лікування показане хворим на рак легень у стадії Т1-2N0-1
(І-ІІ стадії). Основними радикальними операціями є пульмо- і лобек-
томія (білобектомія). При ІІІ стадії раку легень можлива умовно
радикальна операція і тому доцільність виконання її вирішується
індивідуально. У більшості випадків таким хворим показане комбі-
новане лікування: перед- або післяопераційна променева терапія та
розширена або комбінована пульмонектомія.
У разі значного поширення злоякісного процесу (ІV стадія) і
наявності протипоказань до операції вдаються до консервативно-
го лікування – променевої та поліхіміотерапії. В лікуванні дрібно-
клітинного раку легень перевагу віддають хіміо- і променевій те-
рапії, тому його ще називають терапевтичним.
Особливості догляду. При раптовій появі у хворого кро-
вохаркання або легеневої кровотечі його слід посадити і заспокої-
ти, дати лоток для відкашлювання мокротиння і негайно запроси-
ти лікаря. Лікування див. у розділі ІІІ “Тромбози і кровотечі”.
Навіть після того, якщо кровотеча припиниться, хворий повинен
дотримуватись суворого постільного режиму і знаходитися в напів-
сидячому положенні.
Годувати хворого необхідно невеликими порціями легкозас-
воюваної напіврідкої їжі. Рекомендують холодні напої; гостра їжа
і приправи забороняються. Категорично заборонено застосовува-
ти теплові процедури (гірчичники тощо).
Особливо важливою в передопераційній підготовці хворих на
рак легень є дихальна гімнастика як важливий засіб профілактики
післяопераційних пневмоній. Сюди входить навчання пацієнтів пе-
ріодичного глибокого дихання, вміння відкашлювати харкотиння.
Хворі після операцій на легенях знаходяться в палатах інтен-
сивної терапії, оснащених всім необхідним для надання екстреної
допомоги: кисневою установкою, апаратом для штучної венти-
ляції легень, дефібрилятором, набором інструментів для плевраль-
ної пункції, веносекції, системами для внутрішньовенного і внутріш-
ньоартеріального переливання крові. Після виходу з наркозу і
відновлення свідомості хворого переводять у напівсидяче поло-
ження, найзручніше для глибокого дихання, відходження харко-
тиння, ритмічної роботи серця. У випадках кисневої недостат-
ності хворого підключають до джерела зволоженого кисню чи
кисневої подушки.
Особливої уваги вимагає контроль за дренажами плевраль-
ної порожнини. Медична сестра повинна стежити за герметичні-
стю дренажів, оскільки її порушення може призвести до розвитку
пневмотораксу (надходження повітря в плевральну порожнину і
стиснення легень та серця). У випадку появи цього грізного уск-
ладнення стан хворого різко погіршується, з’являється задишка,
акроціаноз, пришвидшується пульс. Медична сестра повинна не-
гайно повідомити лікаря. У випадках кровотечі з дренажів медич-
на сестра повинна негайно інформувати лікаря та приготувати все
необхідне для здійснення реанімаційних заходів.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 58 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |