Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Інформаційне суспільство – основний чинник інформаційної культури

Читайте также:
  1. Аналіз виробництва культури
  2. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників
  3. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  4. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні тривалих вправ великої і помірної потужності
  5. Братства як феномен національної культури: роль братських шкіл у розвитку освіти та збережені етнокультурної ідентичності.
  6. Виділення науки в самостійну галузь духовної культури.
  7. Визначення культури.
  8. Від яких чинників і як саме залежить попит на гроші?
  9. Г) територіальний базис, природний ресурс та основний засіб виробництва.
  10. Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.

Нинішній етап суспільного розвитку характеризується повсюдним утвердженням інформаційної цивілізації та відповідної їй інформаційної культури суспільства і особистості.

Загальносоціологічні основи концепції постіндустріального суспільства розроблені дослідниками далекого зарубіжжя: Д.Беллом, Дж.Гелбрейтом, Дж.Мартіном, І.Масудою, Ф.Полаком, О.Тоффлером, Ж.Фурастьє та ін.

А.І.Ракітов, узагальнюючи дослідження зарубіжних вчених виділяє такі ознаки інформаційного суспільства:

- можливість максимального автоматизованого доступу будь-кого, у будь-якій точці країни до необхідної інформації та знань;

- виробництво сучасної інформаційної технології;

- наявність розвинених інфраструктур, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів відповідно до потреб прогресу та здатність виробляти необхідну для життєдіяльності інформацію, перш за все наукову;

- прискорена автоматизація та роботизація всіх сфер і галузей виробництва та управління;

- радикальна зміна соціальних структур, внаслідок яких відбувається розширення сфери інформаційної діяльності та послуг [с. 33].

Кожний етап розвитку цивілізації має своє базове поняття. На думку В.К.Білошапки, кожному з понять “речовина”, “енергія”, “інформація”, які визначають певний ступінь розвитку суспільства, відповідає характерний інструмент пізнання “сокира”, “двигун”, “комп’ютер”.

О.Тоффлер називає інформаційне суспільство суспільством “Третьої хвилі”. Перша хвиля ґрунтується на агрокультурі, друга – на індустріальних технологіях, третя – інформаційних.

Як показують ознаки інформаційного суспільства, схарактеризовані А.І. Ракітовим, значна частина з них відображають рівень технократичної (інструментальної) бази. Тому сучасна філософія освіти чітко розставляє акценти у співвідношенні людського (гуманістичного) та технократичного.

Головною дійовою особою є людина, її інтелект. Інтелектуальне виробництво є провідною галуззю суспільства, а створена інформація є найважливішою продуктивною силою.

А.Д. Урсул означає випливаючий із сутності інформаційного суспільства процес інформатизації як: “… діяльнісний процес все більш повного оволодіння інформацією як найважливішим ресурсом розвитку за допомогою засобів інформатики з метою кардинального підвищення інтелектуального рівня цивілізації, і на цій основі – гуманістичної перебудови всієї життєдіяльності людини” (Урсул А.Д. информатизация общества. Введение в социальную юдино твор. – М.: ДООС, 1990. – с. 167). Такий підхід викристалізовує гуманізаційно-гуманітарну спрямованість процесу інформатизації, основою якої є не протиставлення, а інтеграція гуманітарної та технічної складових у ньому.

Філософи виділяють кілька інформаційних революцій, кожна з яких суттєво підвищувала та видозмінювала вимоги до рівня розвитку особистості. Після першої революції, винайдення письменності, з’явилася можливість передачі знань від покоління до покоління. Після другої революції, винаходу книгодрукування Й.Гутенбергом (середина ХVІ юд.) – значною мірою змінювалась організація діяльності виробництва. Після третьої революції, пов’язаної з відкриттям електронних засобів зв’язку (телефон, телеграф, радіо) з’явились оперативні можливості передавання і нагромадження інформації у значних об’ємах. Після четвертої, комп’ютерної революції, створюються достатньо мініатюрні електронні прилади для переробки і передачі інформації та програмно керовані прилади, та виробничі процеси. Відбуваються суттєві зміни у соціальній сфері. Здійснюється перерозподіл структури у напрямку домінування принципів сфери послуг (понад 50%), значне зростання інтелектуального потенціалу персоналу, провідна роль наукових досліджень у досягненні прогресу суспільства.

В.Фортов відмічає, що у розвинутих країнах до 80% приросту валового внутрішнього продукту досягається за рахунок інновацій, а ринок інформаційних технологій вийшов на перше місце – $4 трлн.

 

2. Різні підходи до трактування поняття “інформаційна культура”

Будь-яка технологічна революція має певні юдино творчог функції. Комп’ютерно-інформаційна революція дала людству виклик у вигляді інформаційного вибуху (значного збільшення об’ємів та потоків інформації). Повноцінне функціонування особистості в інформаційному суспільстві накладає на неї систему особливих вимог, які узагальнюються в понятті “інформаційна культура”. Педагогічне осмислення поняття “інформаційна культура” випливає із сучасного сутнісного розуміння культури взагалі.

О.О.Якуба (Якуба О.О. Соціологія / Навчальний посібник для студентів. – Харків: Константа, 1996. – с.192) підкреслює, що культура це не свідомість взагалі, не простий ряд духовних елементів (уявлення, знання, переконання, цінності, норми та юд.), а спосіб, метод ціннісного опанування дійсності. Це і вміння і навички застосування знань, норм, це те, що втілюється в практичну діяльність, у стійкі повторювані зразки і моделі дійсності. Вона виділяє із множини підходів чотири обов’язкові компоненти культури (мова, як система знаків; цінності; норми, що висвітлюють вимоги до поведінки; звичаї, традиції, обряди).

В.П. Андрущенко, виокремлюючи наявність біля 500 підходів до тлумачення поняття культура, необхідними соціологічними елементами культури вважає:

1) культура – чітко скерована позиція суспільства;

2) обов’язковим є юдино творчог зміст суспільно-історичного процесу (розвиток сутнісної сили і здібностей особистості);

3) необхідне відображення загальнокультурного змісту предмета;

4) важливим є включення предмета в контекст людської практики.

Застосування цих вимог до поняття “інформаційна культура” дозволяє сконструювати найбільш точну модель. Різні підходи до тлумачення поняття “інформаційна культура описані в роботі (Стаття Левшин)

Зокрема, виділено інваріантна її компоненти для всієї освітньої вертикалі. Конструювання моделі здійснювалось шляхом визначення перерізу найбільш важливих компонентів, наявних у різних авторів та доповнення найбільш суттєвими, які не враховують певних тенденцій розвитку інформаційного суспільства.

Внаслідок цього запропонована трикомпонентна модель інформаційної культури:

1. Поняття інформатики як компонент інформаційної культури (інформація та інформаційні процеси, основні алгоритмічні структури, розуміння будови і функціонування персонального комп’ютера, розуміння сутності формалізації суджень, знання про метод математичного моделювання, семіотичні знання (знак, значення, мови, види мов), цілісне бачення світу, поняття про мови програмування).

2. Методи пізнання (юдино творчогольні вміння і навички): моделювати (будувати інформаційні моделі, інтерпретувати, систематизувати (структуризувати), планувати, семантизувати, алгоритмічні вміння, вміння логічно мислити, синтаксичні вміння).

3. Уміння використовувати інформаційні технології (комп’ютерна грамотність): використання персонального комп’ютера як знаряддя, вміння користуватися різними інформаційними системами, вміння користуватися системами телекомунікацій).

Нами доведено, що названі компоненти є універсальними для всієї освітньої вертикалі з першого класу до виробничої діяльності. Безумовно, що на кожному освітньому ступені вони потребують певної педагогічної обробки з урахуванням рівня доступності та завдань, які стоять у майбутній виробничій діяльності фахівців. Порівняння наведеної моделі інформаційної культури з ознаками культури за В.П.Андрущенком свідчить про очевидну наявність першої, третьої і четвертої ознак.

Проблема юдино творчого змісту “інформаційної культури” потребує певних роз’яснень. Частина вмінь другого блоку, за певної постановки, мають проблемну (творчу) сутність і відображають їх домінантну роль у становлення нового, ініційованого інформаційним суспільством стилю мислення.

 

 




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 52 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав