Характеристика суб’єкта (учасника) злочинної організації має значні особливості в порівнянні з іншими суб’єктами злочинності (незалежно від їх класифікації – рецидивісти, насильники, хабарники, хулігани і таке інше).
Складність визначення типових рис такого злочинця полягає в тому, що злочинна організація являє собою складне організаційне утворення. Ролі, функції, обов’язки учасника злочинної організації (особливо вищих рівнів) надто різні.
Особи, які є учасниками злочинних організацій, можуть мати різний соціальний статус, освітній рівень, професійні навики, знання і вміння, життєвий досвід, вікові межі.
При характеристиці учасників злочинних угрупувань необхідно: по-перше, враховувати їх рівень організованості, по-друге, членом якої злочинної структури являється особа.
У зв’язку з тим, що легко доступних даних про розкриття злочинних організацій високого рівня організованості обмаль, можливо визначити тільки типові риси «організованого злочинця»[].
Кримінальні «авторитети». Авторитет яких склався в результаті неодноразового вчинення злочинів і відбування за це покарання в місцях позбавлення волі («вор в законі»), яким притаманні ті ознаки, що характеризують особу, що вчинює насильницькі, корисливі злочини. Це також можуть бути особи, що являються «мозковим центром» організації і характеризуються високим освітнім рівнем, володіють високими професійними знаннями, досвідом роботи: фінансисти, економісти, виробничники (знають технологію виробництва).
Особи, що виконують функції охоронців. Вони можуть як мати, так і не мати кримінального минулого. Ці особи мають низький або середній освітньо-культурний рівень. Мотивація членства в злочинній організації для них – це уявлення про «значущість своєї посади», бажання бути причетним до такої злочинної структури.
Особи організації розвідки, контррозвідки, планування, проведення акцій по боротьбі із конкурентами. До них найбільш підходять особи, які мають певні знання і досвід по виконанню таких функцій, набутий у підрозділах Збройних Сил, правоохоронних органів і які звільнені з негативних обставин. Свою діяльність такі особи мотивують бажанням помститись державним органам, отримати великі гроші, їхні антисоціальні установки, як правило, досить стійкі.
Бойовики, виконавці – це типові представники злочинців, що вчиняють насильницькі злочини. Особливістю характеристики таких осіб є їх підвищена самовпевненість, зухвалість, жорстокість, внутрішнє переконання в особистій захищеності, оскільки злочини вони вчиняють в групі, добре озброєні.
Вивчення осіб, що беруть участь у злочинних організаціях, потребує комплексного підходу. Актуальність цього напрямку в кримінології визначається необхідністю прийняття адекватних заходів щодо попередження створення злочинних організацій [5, с.60-61].
1.3 Профілактика організованої злочинності в Україні
Високий рівень згуртованості організованих злочинних співтовариств, їх корумпованість і продуманість системи захисту від правоохоронних органів повинні знаходити адекватне відображення в розробці заходів боротьби з ними.
Згідно ст. 2 Закону України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю», метою боротьби з організованою злочинністю є:встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація;усунення причин і умов існування організованої злочинності [1].Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції України (254к/96-ВР) і включає Закон України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю», Кримінальний (2341-14) і Кримінально-процесуальний кодекси України (1001-05, 1002-05, 1003-05), закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» (2135-12), «Про міліцію» (565-12), «Про Службу безпеки України» (2229-12), «Про прокуратуру»(1789-12, інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна.В Україні боротьба з організованою злочинністю, її обмеження і витіснення з центру соціального життя — одне з найважливіших завдань правоохоронних органів, насамперед МВС України і СБУ. Згідно ст. 5 Закону України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю» систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять: а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи; б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать: а) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать: а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України; б) органи прокуратури України; в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби; д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори; е) розвідувальний орган Міністерства оборони України є) Служба зовнішньої розвідки України [1].
Для координації цієї діяльності при Президентові України діє Координаційний комітет з боротьби з корупцією і організованою злочинністю.
Стаття 6 Закону України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначає основні напрями боротьби з організованою злочинністю:Ø створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;Ø виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;Ø запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;Ø запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;Ø виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;Ø забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;Ø запобігання встановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;Ø протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації;запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів[1]. Для боротьби з організованою злочинністю органи внутрішніх справ і СБУ використовують спеціальні технічні засоби, штатних і позаштатних співробітників, яких вводять під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання, залучають до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань, які за сприяння боротьбі з організованою злочинністю можуть бути частково або повністю звільнені від кримінальної відповідальності й покарання (ст. 43 КК) [2].У розд. 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією» - «Попередження корупції» встановлені спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що спрямовані на попередження корупції. Ці особи не мають права сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, займатись цією діяльністю, входити до складу правління суб’єктів підприємницької діяльності тощо [7]. Доходи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, декларуються на основі ст. 13 Закону України «Про державну службу». Для боротьби з корупцією в МВС України створені спеціалізовані мобільні підрозділи, що фіксують факти хабарництва серед чиновників, проводять широкомасштабну операцію «Корупціонер», у тому числі серед працівників правоохоронних органів (операція «Чисті руки»), ліквідують прояви корумпованих відносин у ланках «слідчий — адвокат — прокурор — суддя». До найважливіших проблем, що потребують законодавчого рішення, належить боротьба з «відмиванням» «брудного» капіталу, накопиченого верхівкою організованої злочинності і корумпованими чиновниками. Відповідні органи повинні запобігати вливанню цього капіталу в легальну економіку, адже саме він дає змогу організованій злочинності досягти економічних, а згодом і політичних висот у державі.Рада Європи 8 листопада 1990 р. прийняла Конвенцію «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності», до якої приєдналась і Україна. У новому Кримінальному кодексі України міститься ст. 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Верховна Рада України 28 листопада 2002 р. (із змінами від 24 грудня 2002 р.) прийняла Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом». Важливими чинниками в боротьбі з організованою злочинністю є формулювання в новому Кримінальному кодексі України понять організованої злочинної групи і злочинної організації (ст. 28 КК України), встановлення окремої відповідальності за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за керування такою організацією чи за участь у ній або у злочинах, які вчиняє ця організація, а також за організацію, керування чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп з метою розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп (ч. 1 ст. 255 КК України).В кримінальному законодавстві передбачається відповідальність організатора організованої групи чи злочинної організації за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30 КК України). Дуже важливою щодо профілактики є заохочувальна норма, згідно з якою від кримінальної відповідальності звільняється особа (крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України), яка добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю (ч. 2 ст. 255 КК України)[2].Систематично здійснюються оперативно-розшукові профілактичні заходи в аеропортах, залізничних та автобусних станціях (вокзалах) з метою захисту суб’єктів малого і середнього бізнесу від вимагань, запобігання та викриття фактів корупції і хабарництва. Скоординовані спільні дії з викриття організованих злочинних угруповань з метою припинення їх діяльності, яка має транснаціональний характер, проводяться СБУ, МВС, ДПА, Держмитслужбою, Держкомкордоном і Генеральною прокуратурою України разом з правоохоронними органами іноземних держав.
lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.)
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
