Читайте также:
|
До них належать:
a. вчинення злочину лише однією деліктоздатною особою.
b. спільне вчинення кількома особами необережного злочину.
Так, двоє водіїв керують автомобілями з несправними гальмами й допускають зіткнення.
c. використання необережності іншої особи для вчинення злочину.
Наприклад, сторож засинає під час чергування, а злодій, скориставшись цим, вчиняє крадіжку.
d. відсутність сумісності посягання — зв'язку між діями осіб, які вчиняють злочин.
Так, після пошкодження продуктопроводу, вчиненого однією особою з метою викрадення бензину, до нього прийшли десятки жителів найближчого села, кожний з яких набирав пальне для себе. У даному випадку викрадення чужого майна вчиняється без співучасті — відсутні її об'єктивні ознаки.
5.)відсутність двостороннього суб'єктивного зв'язку між особами, з участю яких вчиняється злочин. Можливі ситуації, коли об'єктивно одна особа сприяє іншій у вчиненні злочину. Наприклад, надаються знаряддя, які згодом поза волею власника використовуються при вчиненні посягання.
6) неможлива співучасть і у злочинах з подвійною формою вини, кваліфікованих за наслідками.
У цих злочинах ставлення до основного (за іншою термінологією
Співвідношення співучасті у злочині і деяких посягань передбаченими статтями Особливої частини.
Мова йде про злочини, об'єктивна сторона яких полягає у «втягненні» (ст. 304 КК), «схилянні» (ст. 315 КК), «примушуванні» (ст. 280 КК), «закликах» (ч. 2 ст. 109, статті 436, 295 КК), «втручанні» (статті 343, 344, 376), «впливі» (ст. 343 КК), «придбанні або збуті майна» (ст. 198 КК), «організації або утриманні місць» (статті 317, 322 КК) тощо. У зв'язку з цим виникає потреба відмежувати відповідні діяння від підбурювання до певних злочинів, їх організації чи пособництва у них. При цьому важливими є такі положення.
Співучасть у злочині передбачає, по-перше, вплив на конкретну особу, котра повинна виступити як виконавець чи інший співучасник злочину.
По-друге, співучасть — це спільне вчинення певного злочину.
По-третє, співучасть — це участь у злочині декількох суб'єктів злочину, тобто тих, хто підлягає кримінальній відповідальності.
Нарешті, по-четверте, закон визначає співучасть як успішну, результативну діяльність.
Можливі ситуації, коли передбачені статтями Особливої частини КК розглядувані посягання одночасно містять також ознаки співучасті у злочині.
Наприклад, у справі Ю. встановлено, що він протягом кількох тижнів навчав двох неповнолітніх — Л. та Д. способам таємного проникнення у житло громадян, розповідав про найбільш ймовірні місця приховування цінностей, інструктував, що слід робити злодію, коли його несподівано застануть на місці крадіжки. Коли Л. та Д., на думку Ю., досягли належного рівня підготовки, він організував вчинення ними квартирної крадіжки.
У таких випадках скоєне слід кваліфікувати за сукупністю статей, які встановлюють відповідальність за співучасть у конкретному злочині та котрі передбачають відповідальність за відповідні діяння, подібні до співучасті. У наведеному вище прикладі — це ч. З ст. 27 — ч. З ст. 185, ст. 304 КК України.
Випадки, коли посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями Особливої частини.
Можливі ситуації, коли виконавець та інші співучасники або декілька співвиконавців неоднаково усвідомлюють суспільно небезпечний характер своєї дії чи бездіяльності.
Так, підбурювач до вбивства жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, не повідомляє виконавцю про цю обставину. Умислом останнього не охоплюється наявність цієї ознаки складу злочину, передбаченої п. 2ч. 2 ст. 115 КК. Очевидно, виконавець злочину в силу положень, закріплених в ст. 11 КК, не може нести відповідальність за цей вид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.
За різними статтями Особливої частини також кваліфікуються діяння співучасників тоді, коли окремі з них допускають помилку у визначенні фактичних обставин справи.
Так, у літературі описаний приклад крадіжки комп'ютера двома злодіями При цьому один з них думав, що він належить державній організації, а, отже, вважав свої дії крадіжкою державного майна, вчиненою у значних розмірах. А, на думку іншого, комп'ютер був власністю громадянина. Своє посягання він оцінював як крадіжку приватного майна, що завдала значної шкоди потерпілому. Оскільки при кваліфікації необхідно враховувати спрямованість умислу винного, то дії першого злодія були кваліфіковані як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб (за ч. 2 ст. 185 КК), а другого — як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб і така, що заподіяла значну шкоду потерпілому (за ч. З ст. 185 КК).
Вчинення посягання з альтернативним чи неконкретизованим умислом також може бути підставою кваліфікації посягання окремих співучасників за різними статтями Особливої частини.
За різними статтями Особливої частини співучасники несуть відповідальність і тоді, коли має місце ексцес у діях когось з них.
Також за різними статтями Особливої частини кваліфікуються посягання співучасників тоді, коли має місце відхилення дії.
Індивідуальні особливості, які характеризують особу певного учасника спільного злочину і впливають лише нйого відповідальність, за загальним правилом, не можуть враховуватися при кваліфікації дій інших співучасників
Загальні правила кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.
З викладеного вище випливає, що при кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, необхідно:
• • встановити, чи має місце співучасть;
• визначити вид співучасті і встановити, кваліфікується вона з посиланням на ст. 2 7 КК чи лише за статтею Особливої частини;
• Звстановити вид співучасника і при необхідності здійснити посилання на ст. 27 КК (та визначити частину цієї статті);
• встановити форму співучасті та при необхідності здійснити посилання на ст. 28 КК (та визначити частину цієї статті);
• з'ясувати, який злочин вчинено співучасниками і якою статтею Особливої частини він передбачений; визначити: всі співучасники відповідають за однією і тією ж статтею Особливої частини чи за різними; і якщо так, то за якими саме.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 69 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |