Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЛЕКЦІЯ № 3

Читайте также:
  1. Вступна лекція
  2. Заняття 2 Лекція3/2. Методи аналізу та прогнозування розвитку середовища підприємства
  3. Заняття 3 Лекція 3/3. Стратегічний аналіз діяльності підприємства та вибір стратегічних позицій
  4. ЛЕКЦІЯ 1
  5. ЛЕКЦІЯ 1
  6. Лекція 1
  7. ЛЕКЦІЯ 1
  8. Лекція 1
  9. ЛЕКЦІЯ 1
  10. Лекція 1

Тема «Технологічний розвиток і його закономірності»

 

Поняття «техніка» є одним із самих древніх і широко розповсюджене сьогодні. Донедавна воно застосовувалося для позначення деякої невизначеної діяльності або деякої сукупності матеріальних утворень.

Зміст поняття техніки історично трансформувався, відбиваючи розвиток способів виробництва і засобів праці. Первісне значення слова мистецтво, майстерність – позначає саму діяльність, її якісний рівень. Потім поняття техніка відбиває визначений спосіб виготовлення або обробки. У ремісничому виробництві індивідуальна майстерність змінюється сукупністю прийомів і методів, переданих від покоління до покоління. І, нарешті, поняття «техніка» переноситься на виготовлені матеріальні об'єкти. Це відбувається в період розвитку машинного виробництва, і технікою називають різні пристосування, що обслуговують виробництво, а також деякі продукти такого виробництва.

Визначення техніки можна об'єднати в три основні групи. Їх можна представити в такий спосіб:

- техніка як штучна матеріальна система;

- техніка як засіб діяльності;

- техніка як визначені способи діяльності.

Перше значення виділяє одну зі сторін існування техніки, відносячи її до штучних матеріальних утворень. Але не всі штучні матеріальні утворення є технікою.

У другому значенні техніка трактується як засіб праці, засіб виробництва, знаряддя праці і т.д., що також є недостатнім

Третє виділене значення – техніка як визначені способи діяльності. Але цієї сутності скоріше відповідає поняття «технологічний процес», що, у свою чергу, є елементом технології.

Технічна діяльність на основі природних процесів створює нові неприродні утворення, що задовольняють потреби людини. Таким чином, технічними об'єктами є:

- матеріальні явища;

- штучні явища.

До штучних матеріальних утворень відносяться і твори мистецтва, що одержують матеріальне втілення. Однак, результати художньої діяльності, як правило, не є технікою.

Виділені характеристики (матеріальність, штучність) недостатньо чітко окреслюють область технічних об'єктів у реальному техносвіті. Отже, для аналізу розвитку техніки необхідна інваріантна модель, що дозволяла б на кожному етапі розвитку техніки виявляти її специфічний стан. Такою моделлю є поняття «технічного об'єкта».

Поняття «технічний об'єкт» позначає таке технічне явище, що володіє усіма основними ознаками загального класу технічних утворень. Окремий технічний об'єкт є найбільш повною одиничною клітиною технічного світу (техносфери).

Дотепер у природній еволюції можна було виділити три основні етапи: нежива, жива і сучасна соціальна природа. Отже, людина у своїй практичній діяльності може послідовно освоювати ці три рівні складності матерії.

Техніка виникла разом з виникненням людини (Homo sapiens) і довгий час розвивалася незалежно від усякої науки. Сама наука не мала довгий час особливої дисциплінарної організації і не була орієнтована на свідоме застосування створюваних нею знань у технічній сфері.

Границі техніки полягають в тому, що вона не може існувати сама по собі, для себе, вона завжди залишається засобом. Тому техніка двоїста. Спрямованість техніки не може бути виведена із самої техніки. Людина повинна сама знайти шлях до керування технікою.

Техніка має потребу в ресурсах і в енергії, якими вона оперує. Оскільки те й інше дано людині в обмеженій кількості, техніка використовує те, що відновити вона вже не може.

Техніка зв'язана з людьми, що реалізують нею свою працю.

Існування будь-якого технічного об'єкта зв'язано з його функцією, тобто властивістю, що використовується в людській діяльності. Будучи елементом людської діяльності, технічні об'єкти виконують пряму соціальну функцію.

Пряма функція техніки – опосередковане технікою взаємодія людини і природи. Зворотна функція техніки – вплив технічних утворень, усієї системи техніки на людину і суспільство. Таким чином, пряма і зворотна функції – це сторони взаємодії в сукупності всіх зв'язків системи «людина – техніка – природа».

Аналізуючи сучасний стан у розвитку техніки, можна виділити два головних взаємообумовлених аспекти її розвитку. Перший – це автоматизація існуючого виробництва. З поняттям автоматизації виробництва зв'язують усілякі явища від автоматичного верстата до автоматизованого виробництва.

Другим найбільш складним аспектом розвитку сучасної техніки – це яким має бути автоматичне виробництво, яке поки існує скоріше гіпотетично.

Термін «техніка», по суті, заміняв нинішнє поняття «технологія». Під ним часто мали на увазі професійну, цілеспрямовану, інженерну або іншу творчу діяльність у визначеній області.

На всіх ієрархічних рівнях організації технологія поділяється на практичну (об'єктивну), наукову і теоретичну (суб'єктивну). З практичною технологією безпосередньо зв'язана наукова, а з науковою – теоретична.

Практична технологія – це відпрацьована досвідом сукупність процесів і операцій по створенню визначеного виду споживчої вартості. Дана технологія може бути представлена, зображена, описана і т. ін.

Задачі діючої технології змінюються від умов її функціонування. До основних задач в області матеріального виробництва відносять:

- пошук і реалізацію засобів інтенсифікації технологічних процесів;

- контроль технології засобів виробництва;

- зміну умов виробництва;

- підготовку виробництва до випуску нових товарів або товарів поліпшеної якості.

Характерними ознаками об'єктивної, діючої технології є: динамізм, конкретність, матеріальна обумовленість і логічність (строга послідовність дій, операцій, рухів).

Динамізм технології відбиває виконання яких-небудь процесів, рухів, дій, проміжні стани яких можна зобразити у вигляді умовних позначок, малюнків, схем, креслень, а цілком – за допомогою сучасних технічних засобів (телебачення або словесного опису). Це можуть бути виробничі процеси, фізіологічні, управлінські або інструктивні (як обробити інформацію і прийняти рішення), а також творчі (як одержати нові технології).

Ці процеси відбуваються за обов'язковою участю людини завдяки його творчості і праці. Простими моментами процесу праці є: доцільна діяльність, або сама праця, предмет праці і засіб праці. На даній тріаді засновані усі види діяльності, будь-яка технологія і будь-яке виробництво.

Два інших елементи продуктивних сил – предмети і засоби праці, сукупність яких називають засобами виробництва. Предмети праці – усе те, на що вона спрямована. Самі по собі вони не створюють динаміки, а виступають лише як матеріальні носії цілеспрямованих впливів, у результаті чого вони або переміщаються в просторі, або переходять з одного стану в інший, або змінюють свою структуру, перетворюючись поступово в споживчу вартість або товар.

З'єднання праці з його предметом і складає зміст технологічного процесу перетворення останнього в готову продукцію, суть взаємодії людини з природою.

Щоб одержати результат своєї діяльності, людина повинна знати закони, за якими відбувається зміна предмета праці, і вміло користуватися ними (практична технологія). Раніше ці закони пізнавалися безпосередньо працею, придбанням досвіду, що передавався з покоління в покоління. Така форма залишалася основною в окремих областях мистецтва.

У сфері ж матеріального виробництва положення різке змінилося. Предмети праці виступають тут як своєрідна ланка зв'язку науки і виробництва. При цьому велику роль грають засоби праці (техніка), що дозволяють різко збільшити можливості людини завдяки використанню законів природи. Досягнутий рівень засобів праці звільнив людей від безпосереднього впливу на предмет праці. Людина стала лише керувати складними машинами.

Сучасна технологія, абстрагуючись від конкретної і колективної праці, вивчає взаємодію засобів виробництва в процесі цілеспрямованої діяльності людини. Саме абстрагування від конкретної праці дозволило виділити технологію в самостійну наукову дисципліну.

Сучасна наукова технологія покликана не просто вивчати і проектувати виробничі системи, а реалізовувати з них найбільш ефективні або забезпечити нові впливи на предмети праці, які б значно перевершували існуючі за продуктивністю, швидкістю, безпечністю та економічністю.

Зовнішня матеріальна обумовленість припускає економічну й екологічну збалансованість виробництва з навколишнім середовищем.

Отже, сучасна наукова технологія повинна не тільки вибирати і проектувати найбільш ефективні процеси створення споживчої вартості, але й обґрунтовувати збалансованість виробництва з навколишнім середовищем.

Логічність технології (строга послідовність дій, операцій, рухів) – це упорядкованість у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Логічність звичайно відпрацьовується тривалий час досвідним шляхом, практикою, іспитом і перевіркою як окремих процесів, так і їхньої сукупності в реальних умовах виробництва і навколишнього середовища. У цьому випадку виробляються також необхідні навички у виконавців, вимоги до виробничого процесу, дотриманню правил техніки безпеки і т.д.

Наукова технологія вивчає та узагальнює досвід створення споживчих вартостей. Предмет її вивчення – процеси взаємодії засобів праці, предметів праці і навколишнього середовища при створенні всього різноманіття споживчих вартостей. В області матеріального виробництва її задачі такі:

- вивчення закономірностей протікання процесів перетворення предметів праці в продукцію або товари;

- пошук прогресивних способів впливу на предмети праці, їх перевірка;

- розробка заходів щодо захисту природи;

- вибір і проектування найбільш ефективної і безпечної практичної технології.

ЛЕКЦІЯ № 3

Тема «Пріоритетні напрямки технологічного розвитку та прогресивні види технологій»

Теоретична технологія вивчає діалектику технології і можливість використання законів розвитку природи і суспільства для перетворення матеріального і духовного світу людини. Предмет її дослідження – процеси розвитку, що пізнаються і перетворюють діяльність людини. Основні її задачі: пізнання законів взаємодії людини з природою; вивчення можливостей та умов практичного застосування пізнаних законів та закономірностей; розробка, обґрунтування й експериментальна перевірка нових технологічних процесів.

Основна проблема теоретичної технології відноситься до розвитку системи «людина-природа». Вона полягає в тому, щоб розробити стратегію і тактику оптимального розвитку людської цивілізації на найближчу перспективу. Головним критерієм і одночасно обмежуючою умовою при вирішенні основної проблеми повинне бути виконання вимоги про неприпустимість переростання відносин між протилежностями в антагоністичні (наприклад, протиріччя між природою і технікою, між людиною і природою й ін.). З основною проблемою зв'язано багато інших проблем, таких як спеціалізація та інтеграція, систематизація процесів та їхніх форм, класифікація наук, природних і технологічних процесів.

Розвиток технології в будь-якій сфері людської діяльності (матеріальної, соціальної, духовної) супроводжується відповідним прогресом техніки при їх взаємних переходах (метаморфозах).

Перша метаморфоза технології: природна технологія, що розвивається спонтанно, перетворилася в гомотехнологію, що розвивається свідомо, цілеспрямовано. Інакше кажучи, людська технологія (гомотехнологія) виникла з природної і ґрунтується на ній. Отже, невичерпним джерелом розвитку людської технології була і залишається природа. Причини її виникнення – в інформаційній насиченості визначеного виду матерії і зміна зовнішніх умов її існування.

Спочатку наслідування природи носило нерегулярний характер, а наслідувана технологія була долею окремих індивідів, що швидко розвивалися фізично і розумово, передаючи ці здібності у спадщину і шляхом навчання. У цей період майже вся технологія була ручною. В міру пізнання природи все це ускладнювалося, вимагаючи більш тривалого навчання.

Поява елементарних знарядь праці розширило пізнання природи. Технологія ускладнилася, вимагаючи спочатку колективних зусиль, потім залучення тварин, інших природних сил. Це вимагало розвитку різних пристосувань у сполученні з інструментами. Стали розвиватися знаряддя праці, виросло озброєння технології. З цього моменту почалася її спеціалізація: окремі операції і рухи стали переходити в пристрої і пристосування. Так виникла техніка. Відбулася друга метаморфоза технології – перехід частини процесів у технічні пристрої. Технологія стала функціонуванням даних пристроїв.

Усі ці пристрої і пристосування вимагали керування з боку людини. Збільшення енергетичного оснащення техніки викликало механізацію процесів керування знаряддями праці. З'явилася більш складна в порівнянні з колишньою техніка. Окремі машини поєднуються в комплекси, потім в агрегати й автомати. Технологія перетворилася як би у функціональний придаток техніки. Це третя метаморфоза технології (автотехнологія), що багатьма фахівцями, істориками і філософами прийнята за істину в останній інстанції. При цьому на перший план висуваються сама техніка і технічний процес і убирається з поля зору людський досвід (технологія).

Четверта метаморфоза технології. У генетичному коді живих організмів зосереджена та інформація, відповідно до якої розвивається визначена особа того або іншого виду і класу. До генетичного коду природа прийшла спонтанно. Можна тільки дивуватися, наскільки генетичний код по своїх розмірах менше тієї технічної документації, що сьогодні супроводжує, наприклад, виробництво автомобіля. Це свідчить про надзвичайне відставання людських досягнень від досягнень природи, що спонтанно розвивається. Нам потрібно ще довго вчитися в неї, щоб наблизитися до подібних до результатів.

Найбільш близька до рішення задачі саморозмноження технологія, що займається створенням мікроелектронних схем на кристалах (мікроелектроніка). Великі перспективи відкриваються з використанням досягнень мікробіології, рідких кристалів і голографії. Усе це можна назвати передумовами четвертої метаморфози технології, у результаті якої в техніку повинні перейти і процеси розмноження технології. Це стане можливим тільки після повної розшифровки місії генів і освоєння синтезу білка. Четверта метаморфоза наступить десь у 2080 р. і буде продовжуватися не менш 150 років, поки не охопить основну частину матеріального виробництва. Паралельно буде відбуватися культурна революція. Тому даний період можна іменувати біотронно-культурною революцією.

П'ята метаморфоза технології, мабуть, відбудеться десь у 2180-2230 р. у результаті передачі інтелектуальних здібностей людини техніці, заснованої на біосинтезах, біотронном виробництві. Цей період можна назвати біоінтелектуальною революцією, що охопить основні області людської діяльності, звільнивши його від турбот про матеріальне виробництво.

Шоста метаморфоза технології буде супроводжуватися прискоренням природних процесів, що приведе до поліцивілізації і освоєння Сонячної системи (початок XXV століття).

Терміни метаморфоз технології повинні бути уточнені комплексними дослідженнями із застосуванням глобального моделювання природних і соціальних процесів та техногенеза.

Якісні зміни техніки пов'язані з такими етапами її прогресивного розвитку, які до цих змін виконувалися людиною. Сучасна техніка слідом за функціями безпосереднього впливу на об'єкт діяльності та енергетичні функції стає здатною виконувати управлінські функції.

Розвиток функцій техніки – це розвиток функцій людини, їхнє посилення, ускладнення. Якщо представити, що техніка зможе виконувати функції, яких немає в людини, то це буде вже не техніка.

Основні закономірності розвитку техніки детермінуються основними відносинами техніки в системі соціальної матерії і виражаються обумовленістю техніки мірою людини і мірою природи, з одного боку, і впливом техніки на людину і природу, з іншого. Таким чином, функціонально-морфологічні зміни системи технічних об'єктів можна звести до наступних основних взаємообумовлених закономірностей:

- тенденція до посилення ступеня опосередкування у відношенні людина-природа;

- ускладнення і розвиток системи варіативних соціальних функцій техніки;

- якісне ускладнення морфологічної структури системи техніки, що виражається у формуванні багаторівневих технічних об'єктів.

У ХХ ст., особливо з другої його половини, відбулася поява ряду нових технологій: біотехнологія органічного синтезу штучних речовин із заданими властивостями, технологія штучних конструкційних матеріалів, мембранна технологія штучних кристалів і надчистої речовини, лазерна, ядерна, космічна технології і, нарешті, інформаційна технологія.

Справжня інформаційна революція пов'язана, насамперед, зі створенням електронно-обчислювальних машин наприкінці 40-х років, і з цього ж часу почалася ера розвитку інформаційної технології, матеріальне ядро якої утворює мікроелектроніка. Мікроелектроніка формує елементну базу всіх сучасних засобів прийому, передачі та обробки інформації, систем керування і зв'язку. Сама мікроелектроніка виникла спочатку саме як технологія: у єдиному кристалічному пристрої виявилося можливим сформувати всі основні елементи електронних схем.

Важливою властивістю інформаційної технології є те, що для неї інформація є не тільки продуктом, але і вихідною сировиною. Більш того, електронне моделювання реального світу, здійснюване в комп'ютерах, вимагає обробки незмірно більшого обсягу інформації, ніж містить кінцевий результат.

Електронне моделювання стає невід'ємною частиною інтелектуальної діяльності людства. Зіставлення «електронного мозку» з людським привело до ідеї створення нейрокомпьютерів - ЕОМ, що можуть навчатися. Нейрокомп’ютер поступає так само, як людина, тобто багаторазово переглядає інформацію, робить безліч помилок учиться на них, виправляє їх і, нарешті, успішно справляється з задачею. Нейрокомп’ютер застосовуються для розпізнавання образів, сприйняття людської мови, рукописного тексту і т.д.

Народження нових технологій завжди носило революційний характер, але, з іншого боку, технологічні революції не знищували класичних традицій. Кожна попередня технологія створювала визначену матеріальну і культурну базу, необхідну для появи наступної. Кожна зміна поколінь засобів інформаційної техніки і технології вимагає перенавчання і радикальної перебудови інженерного мислення фахівців, зміни надзвичайно дорогого технологічного устаткування і створення усе більш масової обчислювальної техніки. Це встановлення постійних еволюційних темпів носить досить загальний характер, тим більше що передова область техніки і технології визначає характерний ритм часу технічного розвитку в цілому.

Інформаційна технологія має інтегруючу властивість по відношенню як до наукового знання в цілому, так і до всіх інших технологій. Вона є найважливішим засобом реалізації, так званого формального синтезу знань. В інформаційних системах на комп'ютерній базі відбувається своєрідний формальний синтез різнорідних знань. Пам'ять комп'ютера в таких системах являє собою як би енциклопедію, що увібрала в себе знання з різних областей. Ці знання зберігаються й обмінюються в силу їх формалізованості. Розширення можливостей, що намітилося, програмування якісно відмінних знань дозволяє очікувати в найближчій перспективі істотну раціоналізацію і автоматизацію наукової діяльності. Разом з тим упровадження науки як фундаментальної основи у сучасні технології вимагають такого обсягу та якості розрахунково-обчислювальної діяльності, що не може бути здійснена ніякими традиційними засобами, крім засобів, пропонованих сучасними комп'ютерам.

Особлива роль приділяється всьому комплексові інформаційної технології і техніки в структурній перебудові економіки убік наукоємності. Пояснюється це двома причинами. По-перше, усі вхідні в цей комплекс галузі самі по собі наукомісткі (фактор науково-теоретичного знання здобуває усе більш вирішального значення). По-друге, інформаційна технологія є свого роду перетворювачем всіх інших галузей господарства, як виробничих, так і невиробничих, основним засобом їхньої автоматизації, якісної зміни продукції і, як наслідок, переведенню частково або цілком у категорію наукомістких.

Зв'язане з цим і працезбережуючий характер інформаційної технології, що реалізується, зокрема, у керуванні багатьма видами робіт і технологічних операцій. Інформаційна технологія сама створює засоби для своєї еволюції. Формування системи, що саморозвивається - найважливіший підсумок, досягнутий у сфері інформаційної технології.




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав