Читайте также:
|
Невизначеність економічної інформації об’єктивно наявна завжди на стадії проектування та прийняття рішень. Основне джерело цієї невизначеності — неточність, неповнота інформації про мінерально-сировинну базу та інші природні ресурси, можливості й наслідки науково-технічного прогресу, тенденції можливих змін попиту та пропозиції тощо.
Оскільки невизначеність, неповнота інформації в економічній діяльності існують завжди, то економічні теорії, а особливо теорії прийняття рішень, планування, які цього не враховують, слід вважати лише першими наближеннями до реальної дійсності. В останні роки теорія оптимального стохастичного програмування, теорія нечіткої (розмитої) оптимізації, теорія гри, імітаційне моделювання тощо дають досить зручний апарат для переходу до другого наближення.
У ринковій економіці підвищуються вимоги до забезпечення прийнятного рівня ризику та надійності планів і економічних рішень. Адже за «ненадійність», недоцільний ризик доводиться розраховуватися власними коштами. Зокрема, якщо економічна система матиме низькі маневрені властивості, то це не дасть змоги швидко реагувати на зміни зовнішніх умов її функціонування та розвитку (зміни в номенклатурі та попиті, науково-технічному прогресі тощо).
Лекція 11 – 12
Мова і культура
Культурне і природне в мові
Проблема „мова і культура” багатоаспектна. До неї по-різному підійдуть історик культури і лінгвіст, філософ і психолог, етнограф і літературознавець. Проте і мовознавчий аспект проблеми щонайменше двоплановий, оскільки мова і культура взаємодіють. Тому відразу постають два питання: 1) як різноманітні культурні процеси впливають на мову? 2) як мова впливає на культуру? Проте, перш за все законне питання про співвідношення понять „мова” і „культура”: якою мірою мова – це культура?
Культура протистоїть природі. Лат. cultura (від colo – обробляю, розводжу) означало щось вирощене працею людини, на відміну від дикорослого. Культура – це продукт соціальної, а не біологічної активності людей. Мова ж виступає як явище і культури, і природи. Безперечно, що мова – це одне з найважливіших досягнень соціальної історії людства, складник культури та її знаряддя. Однак, з іншого боку, у самій матерії мови, у ряду істотних характеристик мовної структури позначилася біологічна природа людини. Тут багато що визначене можливостями фізіології й психофізіології мовної діяльності. Так, наявність у всіх мовах голосних і приголосних і переважання звукових ланцюгів з чергуванням голосних і приголосних зумовлено не культурою, а природою: людина не в змозі ні вимовляти, ні сприймати мову з одних голосних або одних приголосних. Психофізіологічні можливості знакової діяльності людини зумовили багаторівневу організацію мови, визначили кількісні параметри окремих рівнів, наприклад, обсяг фонологічної системи, що коливається в різних мовах в інтервалі від 10 до 100 одиниць; обсяг словника в інтервалі від 10 тисяч до півмільйона слів; вияв надмірності в мові. Обсягом оперативної пам’яті людини обмежена: середня довжина речення, середня глибина й ширина підрядних зв’язків при розгортанні вислову, середня довжина синонімічного ряду, розміри лексико-семантичних груп. Природа визначає в мові найбільш глибинні риси його структури й закономірності породження й сприйняття тексту. Культура визначає план змісту мови.
Сучасному знанню відкривається вражаюче глибоке взаємопроникнення природи та культури, і мова – один з яскравих його проявів. У молекулярній біології і семіотиці був виявлений ізоморфізм (структурна схожість) генетичного коду і мови. Вони розглядаються як інформаційні системи, які служать і для породження текстів шляхом комбінаторики деяких початкових елементів: у механізмах генетики – чотирьох хімічних радикалів при розгортанні „хімічного тексту” спадковості; у механізмах мови – набору фонем при породженні мови. Р. О. Якобсон висловив припущення, що схожість мови з генетичним кодом виникла в результаті того, що в процесі філогенезу людина несвідомо конструювала мову за зразком генетичної коду. Це копіювання генетичного коду в мові можливе завдяки тому, що організм неусвідомлено володіє інформацією про свою будову, зокрема – про будову свого генетичного коду
Дискусійним залишається питання про співвідношення природженого й набутого в мовній діяльності людини. Загальновизнано, що людина володіє природженою мовною здатністю, тобто психофізіологічним механізмом, який забезпечує можливість мови. На думку більшості дослідників, це означає здатність людського мозку в перші роки онтогенезу засвоїти, по-перше, систему знаків конкретної мови і, по-друге, правила, що дозволяють будувати тексти, вибираючи й комбінуючи потрібні знаки. Реалізація мовної здатності відбувається в процесі спілкування людини з оточуючими людьми – носіями конкретної мови (або мов). Згідно радикальній концепції відомого американського дослідника Ноема Хомського, природжений компонент мовної здатності є найбільш змістовним, тому засвоєння мови в онтогенезі починається не „з нуля”. Мовна здатність включає деякі природжені й універсальні знання, за допомогою яких людина будує і розуміє речення. Таким чином, за Хомським, найбільш глибокі риси мовної структури й семантики мають природно-генетичну основу.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |