Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Смт. Володимирець

Обробка білизни на фабриці пральні включає як основні операції по відновленню фізико-гігієнічних властивостей тканини білизни, так і різні допоміжні операції (готування розчинів, маркування, сортування, упаковки і т.д.).

 

Виходячи із цього все устаткування фабрик пралень можна розділити на технологічне й допоміжне.

 

Технологічне устаткування можна класифікувати по наступних ознаках:

 

1. За принципом дії ділиться на:

- періодичної дії (дискретної);

- безперервної дії;

- дискретно-безперервної дії.

 

2. По призначенню ділиться на:

- пральне (машини, установки);

- віджимне (центрифуги, преси, машини валкового типу);

- прально-віджимне;

- сушильно-растрясочне (сушильне, растрясочне, сушильно-растрясочне);

- сушильно-прасувальне (катки, преси, каландри).

 

Допоміжне устаткування по призначенню ділиться на наступні групи:

- для готування пральних матеріалів (установки готування оздоблювальних і мийних засобів);

- для підготовки білизни до прання (установки для маркування й для сортування);

- для обробки на гладильнім устаткуванні (механізми для складання, механізми для розподілу й подачі білизни);

- для підготовки білизни до відправлення до замовника (для сортування білизни по організаціях і клієнтам);

- складське;

- внутріфабричний транспорт (візки, підвісний транспорт, транспортери);

- позафабричный транспорт;

- для вантажно-розвантажувальних операцій (обладнання для завантаження й для вивантаження білизни).

 

 

Для позначення вітчизняного прального устаткування застосовується індекс, який складається з літер КП та число, яке позначає:

001 – 099 пральні машини

101 – 199 прально-віджимні машини

201 – 299 центрифуги

301 – 399 сушильні барабани

401 – 499 сушильно-гладильні катки

501 – 599 гладильні преси

601 – 699 допоміжне устаткування

701 – 799 потокові машини

 

Промислові пральне устаткування класифікуються за такими ознаками:

1. За призначенням:

- для міні-пралень,

- промислові пральні машини,

- гігієнічні пральні машини

2. За масою завантаження:

- малої,

- середньої,

- великої

3. За типом

- машини,

- установки

4. За методом обслуговування

- з торцевим,

- з боковим

5. За способом обігріву:

- паровий,

- електричний

6. За ступенем автоматизації:

- автоматизовані,

- з ручним керуванням

7. За кількістю програм прасування

8. За ступенем механізації завантаження й вивантаження з ручним

- з механізованим завантаженням,

- з ручним завантаженням

9. За можливістю додаткового програмування

10. За наявністю віджиму

11. За ступенем віджиму

12. За наявністю сушки

13. За габаритами барабану (діаметр, глибина)

14. За потужністю двигуна

 

На сучасних великих фабриках пралень (5 – 10 т у зміну) для досягнення максимальної потоковості виробництва й найбільшого скорочення витрат ручної праці застосовують пральні установки. Їхнє застосування економічне, тому що витрата води, пари, мийних засобів скорочується до 50 %. Продуктивність установок від 400 до 1000 кт білизни в годину.

 

Прально - тонельні установки (СТУ) являють собою витягнутий по утворюючої циліндричний барабан, через один торець якого подається брудна білизна, а з іншого воно виходить випраним. У міру просування уздовж установки білизна зазнає дії мийних засобів, оздоблювальних, відбілюючих препаратів та полоскання.

 

 

3. Віджимне й сушильне устаткування

 

У 1 кг вивантаженої з пральної машини білизни міститься в середньому від 2 кг до 2,5 кг води; після віджимання в центрифузі в ній лишається 0,5 кг води, тобто залишкова вологість білизни становить 50%. При такій залишковій вологості можлива обробка білизни на прасувальному обладнанні фабрик-пралень.

 

Віджим проводиться на різних видах устаткування, що відрізняється як за принципом дії, так і по конструктивних ознаках. Вибір типу віджимної машини залежить від прийняття схеми організації виробництва й способу прання білизни.

 

У пральнях віджим білизни після прання може здійснюватися такими способами: центрифугірованням, пресуванням і валковим.

 

За принципом дії віджимне устаткування ділиться на:

- машини дискретної дії (центрифуги й віджимні преси);

- машини безперервної дії (валкові).

 

Найпоширенішим видом віджимного устаткування є центрифуги.

 

Основними конструктивними елементами центрифуг є: барабан (ротор), корпус, привід, підвіска, гальмо, система керування.

 

Віджимні преси, як і центрифуги, відносяться до машин дискретної дії. Їх можна розділити за п'ятьома ознакам:

- За напрямом прикладення навантаження (одноосьове, з обтисненням);

- За способом завантаження та вивантаження білизни (з ручний і механізованої);

- За завантажувальній масі (10,25,35,50 кг);

- За видом керування (ручні й автоматизовані);

- За методом формування жмуту (вручну, спеціальними засобами).

 

 

Валкові віджимні машини – єдиний вид віджимного устаткування з безперервним принципом дії. Ці машини використовуються для створення потокових ліній.

 

Після обробці на віджимному устаткуванні залишкова вологість ще досить висока. Так, після центрифуг вона досягає 45 – 55 %, після пресування – 50 – 55 %, а після валкового зневоднювання – 65- 75 %.

 

Найкращі умови прасування досягаються при залишковій вологості білизняної тканини 38 – 40 %. Тому майже всю білизну перед прасуванням піддають сушінню.

 

Майже всі існуючі способи віджиму білизни припускають його обробку в масі. Тому до прасування здійснюється така допоміжна операція як розтрушування.

На фабриках – пральнях деякі види прямої і фасованої білизни обробляють в сушильних барабанах, що є високо продуктивними та займають малу площу.

 

Після віджимання і розтрушування пряма білизна (простирадла,наволочки, скатертини тощо) обробляється в машинах безперервної дії, де відбувається одночасно два суміщених процеси: висушування і прасування.

 

Сушильне та розтрясочне устаткування розрізняють по наступних ознаках:

- за принципом дії – дискретної, безперервної й дискретно-безперервної дії;

- за конструктивними особливостями – сушильні, розтрясочні та сушильно-розтря-сочні машини.

 

До сушильних машин відносяться сушильні барабани.

 

Сушильні барабани відносяться до машин дискретної (циклічної) дії.

 

Основними вузлами сушильних барабанів є: внутрішній барабан, електродвигун, обігрівач (калорифер або електронагрівник), вентилятор і зовнішній барабан із кришкою.

 

Після обробки в сушильному барабані перед прасуванням потрібне ручне розбирання білизни. По-перше, це трудомісткий процес, а по-друге подовжується сам технологічний процес обробки білизни. Тому застосовуються сушильно-розтрясочні машини.

 

Розтрушування білизни в цих машинах проводиться за 2-3 обороту барабана, після чого починається сушіння.

 

Якщо в сушильних барабанах залишкова вологість становить до 12%, то в сушильно-розрясочних машинах до 50%.

 

 

4. Устаткування для прасування та волого – теплової обробки

 

Оздоблювальне устаткування містить у собі прасувальні преси різного виконання й призначення, парові форми, парові манекени, відпарочні столи для обробки трикотажних і в’язаних виробів, а також відпарочно-прасувальні столи з електричними прасками для ручного прасування.

Прасування - це технологічний процес, при якому виробу надається первісна форма й відповідний зовнішній вигляд, розправляються окремі недоліки в гладкості поверхні, а також видаляється надлишкова волога.

У сучасних гладильних пресах і відпарочних столах використовується принцип сушіння й тиску виробів, що обробляється. Вироби здавлюються між двома плоскими або однакової кривизни прасувальними плитами, одна з яких нагрівається до певної температури. Верхня плита, що відіграє роль праски, рухлива, а нижня, що служить гладильним столом, найчастіше нерухома.

 

Відпарочні столи призначені для відпарювання та прасування трикотажних і в’язаних виробів. Конструкція і принцип їх роботи аналогічний гладильним пресам.

 

Прасувальні столи з паровим обігрівом робочої поверхні є одним з найпоширеніших і простих по конструкції видів устаткування волого-теплової обробки.

 

Парові форми служать для прасування важкодоступних частин виробів складної форми.

 

Парові столи призначені для прасування вручну підбивки пальто, платтів і ін. виробів. Для прасування використовується електрична праска, а також електрична праска з паровим зволоженням.

 

Особливе місце в оздоблювальнім устаткуванні займають парові манекени, що служать для відпарювання верхнього одягу й додання їй правильної форми.

 

Для прасування верху штанів застосовується пароповітряний манекен МБ-401, продуктивністю 50–60 виробів у годину.

 

Верхні чоловічі сорочки прасують на спеціалізованих пневматичних манекенних пресах «Жигулі» при тих самих температурних режимах, що і фасонну білизну.

 

Для деякого асортименту якість обробки на манекені недостатня, тому обробку продовжують на пресах.

 

Прасувальні преси призначені для волого-теплової обробки виробів, тобто операції прасування, пов'язаної зі зволоженням або пропарюванням оброблюваного виробу.

Прасувальні преси різняться залежно від роду прасувальної операції, способу обігріву робочих органів преса (прасувальних плит), способу створення тиску між прасувальною плитою і столом, способу керування та іншим ознакам.

1.Залежно від роду гладильної операції преси бувають:

· універсальні (для всіх видів одягу);

· спеціалізовані (для виробів різної форми);

· допоміжні (для дрібних деталей одягу).

2.За способом обігріву прасувальної поверхні розрізняють преси:

· з паровим обігрівом;

· з електричним обігрівом (рідше).

3.По способу створення тиску між гладильною плитою й столом розрізняють:

· з важільно-механічним;

· з гідравлічним;

· з пневматичним;

· з притиском вручну.

4.За способом керування:

· з ручним;

· з напівавтоматичним;

· з автоматичним.

 

У зв'язку з великою різноманітністю фасонів і розмірів різних видів одягу, а також окремих їхніх деталей практично неможливо розробити єдину форму робочих органів прасувальних пресів – прасувальних плит. Форма плит дуже впливає на кінцевий ефект прасування. Тому вироби складної форми на підприємствах хімічного чищення прасують послідовно на декількох пресах з різною конфігурацією плит, застосовуючи в необхідних випадках також різні допоміжні пристосування.

 

Заключною технологічною операцією виробничого циклу пральні є прасування білизни. При цій операції також видаляється надлишкова волога.

 

Сушильно-прасувальне устаткування можна класифікувати по наступних ознаках:

· за принципом дії — циклічної й безперервної дії;

· за конструкцією — преси, прасувальні столи, манекени, каландри і катки;

· за способом обігріву.

 

Основна маса оброблюваного на фабриках пральнях білизни - це пряма білизна (до 80%). У зв'язку із цим найбільше навантаження при прасуванні припадає на катки.

 

Основними вузлами прасувальних катків є: нерухливий лоток, валок, обладнання для відсмоктування пару, механізм притиску та підйому валка, привід, станина, пульт керування.

Вітчизняними підприємствами освоєний випуск потокових ліній по прасуванню прямої білизни КП-703, КП-706 і КП-707.

До складу потокової лінії КП-703 входять: розпрямлювач вакуумний КП-613, сушильно-прасувальний каток КП-409, машина для поздовжнього складання білизни КП-611, машина для поперечного складання білизни КП-612.

 

5. Устаткування швейно – трикотажного виробництва

 

Основні завдання швейного й трикотажного виробництва в системі побутового обслуговування полягають у задоволенні постійно зростаючих потреб населення у виготовленні виробів, що відрізняються оригінальністю, добірністю й ретельною обробкою, у збільшенні обсягів і розширенні видів послуг з відновлення й ремонту одягу, підвищенні якості всіх видів робіт.

Підприємства здійснюють наступні послуги: пошиття швейних, хутряних виробів, головних уборів і виробів із трикотажу, а також їх відновлення та ремонту.

У збільшенні обсягу надаваних послуг, якості виробів, що виготовляються, важлива роль надається устаткування.

 

При ремонті й виготовленні одягу найбільший поширення одержали швейні машини.

 

Незважаючи на велику різноманітність швейних машин, їх можна класифікувати по наступних ознаках:

Ø За характером переплетення ниток у строчці: човникового та ланцюгового переплетення.

Ø За призначенням: машини, що сточують та краєобметочні, потайного стібка, закріпочні, ґудзикові, петельні напівавтомати та інші.

Ø За формою строчки: пряма та зиґзаґоподібна

Ø За формою платформи: з плоскою платформою, рукавні, колонкові.

Ø За кількістю голок — одно -, двох - і багатогольні.

Ø Зо максимальною товщиною матеріалів, що зшиваються.

Ø За вилітом машини.

Ø За наявністю додаткових механізмів.

Ø За ступенем автоматизації: ручні, напівавтоматичні, автоматичні.

Ø За ступенем універсальності: універсальні та спеціалізовані.

 

На універсальних машинах можна виконувати шви різних видів, строчки різної довжини та по різних напрямках.

При масовому виробництві одягу частіше використовують машини-напівавтомати. У цих швейних машинах установку оброблюваних виробів виконує працюючий, а просування матеріалу по заданому напрямкові й на певну величину, а також зупинка після виконання всієї операції проводиться самою машиною.

Машини - напівавтомати, як правило, відносяться до вузько спеціалізованих.

 

Щоб правильно вибрати швейну машину потрібно використовувати довідники або каталоги заводів-виготовлювачів.

 

Технологічна характеристика швейної машини включає:

Ø вид стібка;

Ø частоту обертання головного валу;

Ø призначення машини;

Ø характер руху основних робочих органів;

Ø наявність додаткових механізмів (закріпка, обрізка ниток і т.п.)

Ø тип і номера голок;

Ø максимальну товщину матеріалів, що зшиваються;

Ø відстань між голками;

Ø межі регулювання частоти стібків у строчці.

 

Промислова швейна машина складається з головки машини, промислового стола та індивідуального електропривода.

Головка швейної машини має рукав, стійку рукава та платформу.

Відстань від стійки рукава до лінії руху голки називають вильотом машини. Ця відстань визначається габаритом виробів, які можна розмістити на платформі машини праворуч від голки.

Виліт у машин, що сточують: для шиття пальто й костюмів приблизно 250 мм, а в машинах для сточування головних уборів — 125 мм.

Відстань від рукава машини до платформи в машин, призначених для різних операцій, також різна. Наприклад, у машинах для шиття верхнього одягу цей простір повинний бути досить містким.

 

У рукаві машини, її стійці й під платформою розміщені деталі, що передають рух від махового колеса основним робочим органам: голці, нітепритягувачу (нітеподатчику), човнику (або петлителю), двигуну тканини.

Голка служить для проколу матеріалів, проведення через них верхньої нитки й утвору петлі.

Нітепритягувач (нітеподатчик) служить для подачі нитки голці, човнику (петлителю), затягування стібка та зняття резерву нитки з бобіни.

Човник (петлитель) служить для переплетення ниток.

Двигун тканини (рейка) служить для переміщення матеріалів на величину стібка.

Лапка притискує матеріали до голкової пластини та рейки і сприяє переміщенню матеріалу.

 

Усі швейні голки служать для проколу матеріалів, проведення через нього заправленої у вушко голки нитки й утвору петельки необхідного розміру, а потім виведення зайвої частини нитки з матеріалу й затягування стібка.

Машинні голки мають колбу для кріплення голки в голкотримачі або голководителе, стрижень і вістря для проколу матеріалів.

Для утворення петельки уздовж вістря й стрижня проходить короткий жолобок, а із протилежної сторони — довгий жолобок для запобігання верхньої нитки від перетирання. Вушко голки служить для заправлення в нього верхньої нитки.

Голки за формою бувають прямі й вигнуті.

Прямі голки застосовуються в машинах, що сточують, ланцюгового, стачивающе - обметувального й човникового стібків, у ґудзикових, петельних і закріпочних напівавтоматах та у вишивальних машинах.

Вигнуті голки застосовуються в машинах потайного стібка й деяких стачивающе-обметувальних.

 

В'язальні машини

Машинне в'язання це одне із сучасних і, що здобувають усе більшу популярність у рукодільниць, напрямків у в'язанні. В'язання на машині не вимагає багато часу.

В'язальні машини бувають: однофонтурні та двохфонтурні, перфокарточні та електронні. Далі машини різняться по класах.

Клас машини – це кількість голок на один англійський дюйм. Чим вище клас машини, тим більше тонку нитку вони в'яжуть. Середнім і більш універсальним можна назвати 5 клас.

Однофонтурна в’язальна машина – це основна машина, на якій виконуються всі основні види в’язки. При цьому полотно буде виходити однобічним, тобто буде лицьова й виворітна сторони.

Двохфонтурні машини мають додаткову фонтуру, яка розширює можливості машини. В'язання виробу на всіх машинах виконується однаково за рахунок зменшення або доповнення петель. У механічних машинах відбір голок здійснюється за допомогою перфокарт, і вони називаються перфокарточними. В електронних машинам процесом відбору голок управляє спеціальна програма (ПО) за допомогою персонального комп'ютера. Ці машини мають значно більше можливостей для творчості, спрощують процес в'язання.

Для виготовлення трикотажних виробів застосовують різне по конструкції і призначенню устаткування: трикотажні, швейні, кетельні та інші машини.

 

Трикотажні машини можна класифікувати за наступними ознаками:

Ø За конструктивними особливостями: МТ, КТ, ваніт, мальєзні, багатозамочні, круглоластичні, інтерлочні, оборотні, плоскофангові, круглофангові, вертелки, рашель-машини, рашель-вертелки, котонні та ін.

 

Ø За числом ниток, необхідних для утворення одного петельного ряду по горизонталі: кулірні та основовязані.

Кулірні (поперечновязальні): МТ, КТ, ваніт, мальєзні, багатозамочні, интерлок, круглоластичні,, круглофангові, плоскофангові, оборотні, котонні та ін.

Основовязальні: вертелки, рашель-машини, рашель-вертелки, кокетт та ін.

 

Ø За типом в'язальних голок: із крючковими, язичковими, пазовими, трубчастими.

 

Ø За розташуванням голок: круглі, плоскі і овальні.

 

У круглих трикотажних машинах голки розташовані або вертикальне по окружності циліндра, або радіально по колу.

 

У плоских трикотажних машинах голки розташовано в один або два ряди по прямої лінії, причому голки в кожному ряді паралельні між собою.

 

Ø За числом гольниц: однофонтурні і двохфонтурні.

 

Фонтурой називається гольниця із закріпленими на ній голками.

 

Ø Залежно від виду вироблюваного на машинах трикотажного полотна або штучних виробів.

 

Крім перерахованих, застосовують узкоспеціалізовані машини, що не відносяться до перерахованих груп: круглов'язальні краваткові й оборотні перчаточні; плоскі й круглі береточні; круглі замкові, корсетні та ін.

 

Кількість голок, їх товщина й відстань між ними на в'язально-трикотажних машинах бувають різними, від цього залежить клас машини.

 

Кількість голок, що приходиться на одиницю довжини гольниці, називається класом машини (20, 22, 24, 32 і т.д.).

 

Одиниці довжини гольниці неоднакові. Беруться звичайно одиниці довжини тієї країни, яка почала виробництво даного типу трикотажних машин (Англія, Німеччина, Франція).

 

Для з'єднання деталей в’язаних виробів використовуються кетельні машини

Смт. Володимирець




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав