Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СУТЬ ПОНЯТЬ ЛІДЕРСТВА В МАЛИХ ГРУПАХ: ЛІДЕРСТВО ТА МАЛА ГРУПА

Проблема лідерства і керівництва - одна з кардинальних проблем соціальної психології. Вона стосується не тільки питань інтеграції групи, але й психологічно описує суб'єкт цієї інтегра­ції. Лідерство (від англ leader - провідний, керівник) визнача­ється, по-перше, як провідне положення окремої особи соціальної групи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективними результатами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по-друге, як процеси внутрішньої самоорганізації і самоуправління групи, колективу, що зумовлені індивідуальною ініціативою їх членів. Поняття «лідер» пов'язано з поняттями «управління» і «ке­рівництво». На відміну від лідера керівник завжди виступає посе­редником соціального контролю і адміністративно-державної влади. Лідер - це член групи, який добровільно взяв на себе зна­чну міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер - це член групи, який найбільш повно в своїй поведінці відповідає групо­вим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень ак­тивності порівняно з іншими членами групи. У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності в змістові понять «лідер» і «керівник». В.Д. Паригін відмічає такі відмінності: - лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регу­ляцію офіційних відносин; - лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво - елемент макросередовища, воно пов'язане з усією сис­темою суспільних відносин - лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або обирається (процес підконтрольний соціальній сис­темі); - явище лідерства менш стабільне, залежить від настрою групи, керівництво - більш стабільне; - керівництво підлеглими порівняно з лідерством має визначенішу систему санкцій; - процес прийняття рішення керівником значно складні­ший, він опосередкований обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, лідер приймає без­посередні рішення, які стосуються групової діяльності; - сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він є лідер; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезен­тує малу групу в більш широкій соціальній системі. Лідерство ґрунтується більш на процесі соціальної взаємодії у групі людей, що є набагато складнішим. Керівник має владні позиції і підлеглі в будь-якому випадку повинні його визнавати як лідера. Лідерські стосунки відрізняє те, що послідовники визнають лідера лише тоді, коли він довів свою компетенцію і цінність для групи. Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання. Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні інтересів працівників. Керівника обов’язково призначають.Лідерство виникає стихійно.Керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності. Лідерство ґрунтується на неформальних. Керівництво – явище стабільне. Висування лідера залежить від настрою групи. Керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин в ній (делегування повноважень). Лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда. Лідер може не бути соціометричною зіркою, може не викликати особливої симпатії в оточуючих, але він має незаперечну референтність. Лідерство є складним процесом групового розвитку, внаслідок якого диференціюється і вдосконалюється групова структура. Його не можна ні ототожнювати з керівництвом, ні протиставляти йому. За своєю природою лідерство пов'язане з регулюванням неформальних міжособистісних стосунків. Лідерство — процес внутрішньої самоорганізації та самоуправління взаємовідносинами і діяльністю групи на основі індивідуальної ініціативи учасників. Керівництво ж є реалізацією функцій і засобом регулювання формальних відносин у межах соціальної організації. Керівник — особа, що управляє трудовою діяльністю групи на основі адміністративно-правових повноважень і узвичаєних норм співжиття. Керівник пов'язаний із офіційною структурою групи. Він може справитися з її управлінням тоді, коли члени групи будуть сприймати його як лідера. Проте лідер групи не завжди може впоратися з обов'язками керівника, діяльність якого є ширшою і складнішою. Оптимальним варіантом для групи є збіг в одній особі лідера і керівника. В іншому разі ефективність діяльності групи залежить від того, як складуться стосунки між офіційним керівником і неофіційним лідером. Тому мистецтво керівника включає і вміння координувати роботу лідерів, спиратися на них. Однак лідер і керівник мають справу з однопорядковим ти­пом проблем, а саме: вони повинні стимулювати групу, націлю­вати її на вирішення певних завдань. У психологічних характери­стиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак, лідерство - це чисто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво у більшості є соціальною характеристикою відносин у групі, перш за все, з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування.Стиль лідерства — спосіб, метод роботи, манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих. Тип (грец. typos — відбиток, форма) лідера (керівника)—людина, наділена лідерськими властивостями; яскравий представник певної групи людей. Типологію лідерства визначають, беручи за основу зміст, стиль, характер діяльності лідера, що, у свою чергу дає змогу припустити існування восьми типів лідерства. У науковій літературі є безліч визначень груп, у яких розкрива­ється та чи інша їхня риса. Найчастіше поняття "мала група" визначається як нечисленна за складом група людей, члени якої об'єднані загальною соціальною діяльністю і перебувають у безпосередньому особистому спілку­ванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групо­вих норм і групових процесів.До основних характеристик групи відносять її склад, структу­ру і групові процеси, норми, цінності, систему санкцій.