Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Структура податкової системи України

Ниже рассмотрены способы восстановления шпоночных пазов. При большем износе шпоночный паз ремонтируют наваркой грани (рис. 45, а) с последующим фрезерованием. При этом выдерживают размер паза, установленный стандартом. Возможен и такой ремонт: паз расширяют и углубляют, полностью устраняя следы износа, затем к нему изготовляют ступенчатую шпонку (рис. 45, б). Однако при таком ремонте не обеспечивается высококачественное соединение и поэтому его применяют в исключительных случаях (при осмотрах и текущих ремонтах). Поэтому когда на чертеже нет указаний о фиксированном положении шпоночного шпонки резьбовое отверстие и в него ввинчивают винт. Когда винт своим концом упрется в вал, его продолжают вращать, и тогда шпонка выходит из паза (рис. 45, г.).

При подгонке и сборке призматических шпонок в процессе ремонта рекомендуется выполнить специальный скос (рис. 45, в), а с обратной стороны сделать соответствующую пометку. Это позволит вынуть шпонку из паза и при помощи молотка с выколоткой, используя имеющийся у нее скос. Выколотку упирают в помеченный конец шпонки со стороны скоса (показано стрелкой) и слегка ударяют по ней молотком. С этой стороны конец шпонки прижимается к основанию паза, а с противоположной приподнимается.

НЕ 2.9. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

ПЛАН

1. Еволюція, поняття та особливості податкової системи України.

2. Принципи (основні засади) податкового законодавства України.

3. Структура податкової системи України.

4. Поняття та правова природа податку.

5. Права та обов’язки платників податків.

6. Права, обов’язки та відповідальність органів ДФС України.

7. Юридична конструкція податку.

Структура податкової системи України

За своєю економічною сутністю структура податкової системи – це перелік податків, зборів і відрахувань до бюджетів різних рівнів, а також до централізованих і децен­тралізованих фондів цільового призначення та їхня питома ва­га в загальній сумі платежів.

Класифікація податків та зборів.

1) залежно від платника: Ÿ податки і збори, які сплачують юридичні особи; Ÿ та ті, що сплачують фізичні особи; Ÿ змішані податки і збори.

2) за методом (формою) оподаткування: Ÿ прямі (майнові) – сплачуються з прибутку, доходу або майна. (особисті – сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і врахову­ють його платоспроможність; реальні (від англ. rеal – майно) – податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не дійсний, а передбачуваний середній дохід); Ÿ непрямі (на споживання) – справляються у процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару, сплачуються споживачем;

3) за економічним змістом об’єкта оподаткування: Ÿ податки і збори на доходи; Ÿ б) податки і збори на майно;

4) залежно від спрямування: Ÿ податки і збори, які зараховуються до ДБУ; Ÿ які зараховуються до МБ; Ÿ пропорційні податки і збори – які зараховуються до ДБУ та МБ у певних співвідношеннях; Ÿ податки і збори, з яких формуються цільові позабюджетні фонди коштів;

5) залежно від характеру використання: Ÿ загального призначення; Ÿ цільові зараховуються до цільових позабюджетних фондів коштів;

6) залежно від періодичності сплати: Ÿ разові; Ÿ систематичні (регулярні) – сплачуються регулярно через певні проміжки податкового періоду (щомісячно, щоквартально).

7) залежно від каналу надходження: Ÿ закріплені податки – цілком надходять до конкретного бюджету або позабюджетного фонду; Ÿ регулюючі (різнорівневі) податки – надходять до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань за такими податками визначаються при затвердженні кожного бюджету.

8) Залежно від способу стягнення: Ÿ пайові (кількісні) – розмір податку встановлюється для кожного платника окремо та враховує майновий стан платника і можливості сплати податку. Загальна величи­на податку формується як сума платежів окремих платників; Ÿ репартиаційні – податки, що нараховуються на цілу корпорацію плат­ників, які самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма справляння податків, що проходила кілька етапів: перший – установлення загальної суми потреби держави в доходах; другий – розподіл цієї суми між тери­торіальними одиницями; третій – розподіл між окремими платниками.

9) За методами обчислення податки можна поділити таким чином:

Ÿ Кадастровий – коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта (плата за землю, збір за першу реєстрацію транспортних засобів – він утримується за встановленою ставкою в залежності від об'єму двигуна транспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортний засіб чи простоює).

Ÿ Деклараційний. Декларація – документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою (податок на прибуток підприємств).

Ÿ З джерела виплати доходу, що зменшується на суму податку (податок з доходів фізичних осіб, який сплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплати зарплати з неї утримується податок і перераховується до бюджету, решта сплачується робітнику).

Згідно ПКУ до загальнодержавних належать такі податки та збори (Ст. 9): Ÿ податок на прибуток підприємств; Ÿ податок на доходи фізичних осіб; Ÿ податок на додану вартість; Ÿ акцизний податок; Ÿ збір за першу реєстрацію транспортного засобу; Ÿ екологічний податок; Ÿ рентна плата за транспортування нафти і нафтопродук­тів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; Ÿ плата за користування надрами; Ÿ плата за землю; Ÿ збір за користування радіочастотним ресурсом України; Ÿ збір за спеціальне використання води; Ÿ збір за спеціальне використання лісових ресурсів; Ÿ фіксований сільськогосподарський податок; Ÿ збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмеляр­ства; Ÿ мито; Ÿ збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; Ÿ збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

При цьому, відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено ПКУ, а зарахування загальнодержавних податків та зборів до ДБ та МБ здійснюється відповідно до БКУ. Встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених ПКУ, забороняється.

До місцевих податків належать (Ст.10): Ÿ податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ді­лянки; Ÿ єдиний податок.

А до місцевих зборів належать: Ÿ збір за провадження деяких видів підприємницької ді­яльності; Ÿ збір за місця для паркування транспортних засобів; Ÿ туристичний збір.

При цьому місцеві ради обов'язково установлюють податок на неру­хоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, а питання встановлення туристичного збору та збору за місця для паркування т/з, вирішується радами на власний розсуд. Знову ж таки, встановлення місцевих податків та зборів, непередбачених ПКУ, забороняється.

У країнах з розвинутою ринковою економікою, спокійно ставляться до кількості податків, яких, як правило, стає все більше. Там вважають, що «чим простіша податкова система, тим вона грубіша і менш надійна, вплив податків на реальні економічні процеси і поведінку платників подат­ків у потрібному для держави напрямку не можна за­безпечити двома, трьома і навіть десятьма податками». Водночас «велика кількість податків не обов'язково повин­на вести до важкого податкового тягаря, всі ці процеси піддаються регулюванню.