Читайте также:
|
Організаційні елементи юридичної конструкції податку відображають організаційну сторону податкових правовідносин та встановлюють порядок визначення розміру податкового зобов’язання конкретного платника, процедуру сплати податку та його часові рамки, тобто, в своїй сукупності організовують сплату податку.
1) Масштаб податку – фізична характеристика (величина) чи будь-який інший обраний законодавцем параметр виміру предмета податку для встановлення податкової бази. В якості масштабу податку можуть бути обрані різноманітні параметри. ]] Наприклад, вартість при визначенні бази оподаткування ПДВ, акцизного збору; площа при визначенні бази оподаткування плати за землю.
На вибір конкретного масштабу податку насамперед впливають установлені в ході правозастосовчої практики традиції та звичаї. Не останнє місце при цьому посідає і зручність їх застосування. Цілком природним у зв’язку з цим є застосування різними країнами при обкладанні фактично одного і того ж самого предмета податком різних масштабів. У якості яскравої ілюстрації останнього факту в літературі з податкового права найчастіше наводять приклад з оподаткуванням власників транспортних засобів. У Франції та Італії масштабом цього податку законодавцем обрано – потужність двигуна, в Бельгії та Нідерландах – вагу автомобіля, у ФРН – об’єм робочих циліндрів. В Україні при обкладанні збором за першу реєстрацію транспортного засобу застосовуються різні масштаби: об’єм циліндрів двигуна, потужність двигуна, довжина транспортного засобу.
2) Одиниця оподаткування – одиниця виміру фізичної величини предмета податку. Фактично одиниця оподаткування є одиницею масштабу податку, яка використовується для кількісного виразу податкової бази. ]] Наприклад, при оподаткуванні землі використовуються одиниці виміру, прийняті в країні (акр, гектар, ар, квадратний метр…).
3) Податковий період – законодавчо визначений проміжок часу для формування податкової бази, за результатами якого здійснюється остаточне визначення суми податку. Податковий період установлюється для кожного податку окремо. Протягом податкового періоду відбувається лише процес формування податкової бази і облік господарської діяльності платника податків. Обчислення та сплата податку, а також подання податкової звітності можливі лише після завершення податкового періоду. Для разових податків податковий період не встановлюється. Відповідно до принципу однократності оподаткування один і той самий предмет податку може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений законом період оподаткування.
4) Строк сплати податку – законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого платник податку чи інша зобов’язана особа вправі або зобов’язана самостійно сплатити визначену суму податку до Державного або місцевих бюджетів. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна відбутися. Конкретним моментом виникнення обов’язку сплатити податок є день, що слідує за днем закінчення податкового періоду, а у випадку, коли сума податку обчислюється податковим органом і це не пов’язано з порушенням податкового законодавства – день отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Момент закінчення строку сплати податку визначається шляхом додавання до граничних строків подання податкової декларації 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації. У разі, коли відповідно до ПКУ орган ДФС самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені в ПКУ, а за їх відсутності – протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Строк сплати податку може бути змінений у випадках передбачених Податковим кодексом України. Формами зміни строку сплати податку є розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань. Моментом сплати податку, за загальним правилом, вважається момент фактичного зарахування визначеної суми на відповідний рахунок Державного казначейства України;
5) Звітний період з податку – проміжок часу, протягом якого платник податку (чи інша визначена в законодавстві особа) зобов’язаний здійснювати складення, ведення і здачу документів установленої форми, що містять відомості про результати господарської діяльності платника податку, його майновий стан, а також фіксують процес обчислення податку і суму, що підлягає сплаті до бюджету. Звітний період з податку складається з двох стадій: а) періоду часу, протягом якого формується податкова база та ведеться облік господарської діяльності (податковий період); б) законодавчо встановленого терміну для складення та подання податкової звітності.
6) Порядок обчислення податку – сукупність дій платника податку (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, яка підлягає сплаті до державного чи місцевих бюджетів в порядку і строки, встановлені податковим законодавством. Обчислення податку здійснюється за один податковий період і складається з кількох етапів, основними з яких є: Ÿ визначення предмета податку, Ÿ визначення податкової бази, Ÿ вибір ставки податку, Ÿ застосування податкових пільг, Ÿ розрахунок суми податку.
Саме обчислення податку може відбуватись по-різному. Найбільш проста схема передбачає оподаткування податкової бази частинами. ]] Наприклад, кожна виплата підприємством заробітної плати чи доходу на користь фізичної особи оподатковується окремо, без урахування доходів, які отримані раніше. Цей метод обчислення податку отримав у теорії податкового права назву некумулятивного способу.
Широке застосування отримав інший спосіб – метод обчислення податку наростаючим підсумком (кумулятивний спосіб). Завданням цього методу є визначення суми доходу, яка отримана на конкретну дату податкового періоду, а також загальну суму пільг, право на які має платник податку до цього терміну. У деяких випадках податкове законодавство передбачає поєднання кумулятивного і некумулятивного методів. Таке поєднання можливе, якщо платник податків отримує доходи з декількох джерел і немає можливості регулярного підрахунку його сукупного доходу.
За загальним правилом, обчислення податку здійснюється самостійно платником податку. В передбачених законом випадках, цей обов’язок може бути покладений також на податкові органи або податкових агентів. Залежно від того, хто здійснює обчислення податку, в науці фінансового права виділяють податки окладні та неокладні. Неокладні податки поділяються на два підвиди: а) безпосередньо неокладні – податки, які обчислюються самим платником податку; б) опосередковано неокладні – податки, які обчислюються податковим агентом. Окладні – податки, які обчислюються безпосередньо податковим органом.
7) Порядок сплати податку – сукупність технічних прийомів та дій платника податку або іншої зобов’язаної особи щодо фактичного внесення суми податку, яка підлягає сплаті до Державного чи місцевого бюджету. Обов’язок сплачувати (перераховувати до бюджету) податок згідно чинного законодавства може бути покладено як на платника податку, так і на податкових агентів, податкових представників, банки.
Сплата податку, за загальним правилом, здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з банківських рахунків платника на бюджетний рахунок на підставі платіжного доручення, або внесенням готівкових коштів через установи банків чи відділення зв’язку. Як правило, у безготівковій формі сплачуються податки юридичними особами, а у готівковій – громадянами. Перерахування податку здійснюється разовою сплатою всієї суми або частинами. Конкретний порядок сплати встановлюється відповідно до кожного податку. В теорії виділяють чотири основні способи сплати податку: сплата податку по декларації, сплата податку у джерела виплати доходу, кадастровий спосіб сплати податку, бандерольний спосіб сплати податку.
Сплата податку по декларації передбачає покладення на суб’єкта податку обов’язку подати у встановлений строк до податкового органу офіційну заяву про свої податкові зобов’язання. На основі цієї заяви (декларації) податковий орган обчислює податок і надсилає платнику податку повідомлення про його сплату. Таку роль виконує декларація, наприклад, при сплаті податку на доходи фізичних осіб.
При сплаті податку у джерела виплатидоходу моменту отримання доходу передує момент сплати податку. Платник податку отримує частину доходу з вирахуванням податку, обчисленого й утриманого бухгалтерією підприємства чи підприємцем, які здійснюють виплату доходу (заробітної плати, сум матеріального заохочення).
Суть кадастрового способу сплати податку зводиться до перерахування суми у відповідності зі шкалою, яка базується на характеристиці кількісних і якісних показників майна, що підлягає оподаткуванню. Застосовується цей спосіб при обчисленні і сплаті прямих реальних податків. При цьому використовується кадастр, тобто перелік найбільш типових предметів оподаткування, які класифікуються за певними ознаками і визначають середню дохідність предмета податку. На основі цього виділяють різні види кадастрів: промислові, поземельні і т.д.
При бандерольному способі сплата податку передує господарській (підприємницькій) діяльності платника і, відповідно, отриманню ним доходу. Суть даного способу фактично зводиться до авансування держави/територіальної громади шляхом купівлі марок акцизного збору, торгового патенту. Переваги способу полягають у тому, що тут практично виключена можливість несплати податку, оскільки продаж підакцизних товарів без акцизних марок та здійснення окремих видів підприємницької діяльності без придбання торгового патенту заборонені.
8) Бюджет (фонд) надходження податку – законодавчо встановлений публічний одержувач податкового платежу, надходження якого у даний фонд є неодмінною умовою набуття на нього права публічної власності відповідним публічним суб’єктом.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 107 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |