Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СТРІЛЬБ

Читайте также:
  1. Апарати для проведення гідромеханічних та механічних процесів.
  2. Апарати для проведення теплових процесів.
  3. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  4. В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.
  5. Вибори і референдуми в Україні, їх види та умови проведення
  6. Визначення втрат на проведення гідравлічного розриву пласта
  7. Вихідні дані для проведення групування
  8. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями прийнята
  9. Всесвітня туристична організація.
  10. Вставте пропущене: «Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт наОб’єкті археологічної спадщини».

Нельзя сказать, чтобы рост интереса к риторике, присущий нашему времени, не имел социальных корней. Ведь на протяжении веков Европу терзали религиозные, гражданские и межнациональные войны. Но после разгрома нацизма почти полвека на ее территории царил мир, а риторические доводы особенно сильны, когда молчит оружие. И все же расцвет риторики имеет свои, более важные причины.

В последней трети XIX в. общим направлением искусства стал импрессионизм, а затем символизм. Это направление дало яркие образцы усиления изобразительности, причем именно тех ее видов, которые больше всего связаны с миров чувств и образных представлений. Абстрактные классификации различных видов знаков получали, таким образом, материальное воплощение в искусстве, прежде всего в поэзии, наделенной огромной воздействующей силой.

В 1909 г. Шарль Балли написал в своей "Французской стилистике", что она "...изучает выражение в речи явлений из области чувств и действие речевых факторов на чувства [9]". Тем самым были заложены основы для появления принципиально новой дисциплины - экспрессивной стилистики. В самом деле, не очень трудно выразить мысль, если ее содержание оформилось уже в интеллектуальной (логической) сфере сознания. Во всяком случае, для этого обычно не требуется каких-то специальных средств, кроме тех, которые изучают лексика и грамматика. Но как ясно выразить словами сложный мир образов и представлений и еще более сложный мир чувств во всей их индивидуальности? И здесь мысль исследователей неизбежно должна была вновь обратиться к выразительно-изобразительным средствам, к фигурам. Экспрессивная стилистика была предтечей воскрешения старой риторики.

В начале XX в. появляются исследователи, которые, основываясь на успехах новейшей психологии, вновь пытаются напрямую связать психические процессы с тем или иным типом фигуры. Эти психолингвистические труды, к несчастью, недостаточно известны, забыты их авторы. Но они сделали свое дело, возрождая представления об эффективном использовании фигур. Мы имеем в виду такие книги, как "Фигуры речи. Психологические исследования" Гертруды Бак или "Теория словесности..." Ивана Прокофьевича Лыскова, изданная в 1914 г.
Постепенное понимание того, что опыт античной и средневековой риторики необходимо изучать, возрождает интерес к давно забытому инвентарю выразительно-изобразительных средств. Появляется фундаментальный труд, скрупулезно суммирующий старания древних риторов (даже с учетом приоритетов и дат). Это книга Г. Лаусберга "Руководство по литературной риторике". Нужно упомянуть и о "Справочнике риторических терминов" Р. Ланэма.

Следует особо подчеркнуть возрождение интереса к нашей отечественной риторике. Напомним об исключительно содержательном и добросовестном труде Л. К. Граудиной и Г. И. Миськевич "Теория и практика русского красноречия", об исследовании В. П. Вомперского и В. И. Аннушкина. Отметим также издание и переиздание содержательных учебников, например книги "Основы общей риторики", написанной С. С. Гурвичем, В. Ф. Погорелко и М. А. Германом.

В 70-е гг. обостряется интерес к старым классификациям, появляются новые. Некоторые авторы пытаются представить совокупность фигур в предельно упрощенном виде в целях доступного восприятия учащимися. Такова, например, классификация Г. Бонхейма в работе "Как сделать современной классическую риторику". Выдвигается, напротив, и ряд своеобразных, на наш взгляд, чрезмерно усложненных классификаций. Это относится, в частности, к системе риторических средств, предложенной в "Общей риторике" Ж. Дюбуа и соавт. По нашему мнению, среди этих работ наибольшее значение имеет исследование "Тропы и фигуры" Ц. Тодорова .Классификация, которая там представлена, отражает новейшие достижения семиотики и знаковой теории, поэтому мы рекомендуем читателям познакомиться с этой работой.

Не остаются в стороне и детальные классификации советских ученых (В. И. Корольков, Ю. М. Скребнев).

Наконец, следует сказать и о возрождающемся интересе к теории аргументации. В этой связи наиболее актуальны работы X. Перельмана, например "Новая риторика. Основы аргументации".

Итак, медленно, но неуклонно нарастало понимание того, что успешный опыт использования риторических средств может зависеть не только от таланта и интуиции, но и от незаслуженно забытых теоретических знаний. Это приводит к появлению ряда работ, выражающих прямые рекомендации возродить риторику в той или иной форме. Об этом писали У. Кроль, Г. Лич, Б. Штольт, К. Лахман, M. Л. Гаспаров, С. И. Гиндин, А. К. Авеличев, и другие ученые. Иногда раздаются и очень резкие голоса, противопоставляющие риторику всем другим видам словесности. Так, Т. Конли пишет в обзоре "О некоторых существенных достижениях в изучении риторики": "Мы вступили в новый период истории идей, когда... возрождение интереса к риторике - это результат консенсуса между мыслящими людьми, что господствующие философские и научные методы и принципы устарели, исчерпали себя или обанкротились".

Загрузка...

Все сказанное выше вселяет уверенность, что новое возрождение риторики, наконец, превратит ее в подлинную науку.


Заключение

В современную эпоху риторика занимает прочное место в программе школ и университетов по всему миру. Риторика рассматривается как важная часть гуманитарного образования современного человека независимо от его основной специальности. Предмет риторики по-разному понимается в разных научных традициях новейшего времени. Риторику изучают как теорию культуры речи, как историю ораторского искусства, как технику устного публичного выступления, как стилистику текста, как методику обучения эффективному общению. Все эти аспекты имеют непосредственное отношение к риторике. Современная риторика - это теоретическая и прикладная филологическая наука о логических, эстетических и этических качествах нехудожественной речи (научной, деловой, публичной, разговорной). Качествами художественной речи занимается другая филологическая наука - поэтика. Риторика опирается на культуру речи, но предполагает более высокий уровень речевого мастерства.


Список литературы

1. Авеличев А.К. Возвращение риторики // Общая риторика. М., 1986.

2. Аверинцев С.С. риторика и истоки европейской литературной традиции. М., 1996.

3. Александров Д.Н. Риторика. М., 1999.

4. Рождественский Ю.В. Принципы современной риторики. М., 1999.

5. Хазагеров Т.Г., Ширина Л.С. Общая риторика. Ростов н/Д, 1994.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СТРІЛЬБ

 

2.1. Напередодні занять на БМ, з яких буде проводитися стрільба, повинні бути виконані всі операції щодо підготовки їх до стрільби у суворій відповідності з експлуатаційно-технічною документацією БМ, при цьому особлива увага приділяється вивірці та приведенню зброї до нормального бою (додаток 14 до Курсу стрільб). Для контрольних занять, підсумкових перевірок (інспекцій) результати підготовки БМ (озброєння) оформляються актами технічного стану (додаток 3 до Курсу стрільб), які повинні знаходитися у керівника стрільби.

Виконання вправ стрільб із не підготовленої та не приведеної до нормального бою зброї (озброєння) забороняється.

Виконанню ВНС з озброєння танків і вправ стрільб штатним артилерійським пострілом передує проведення контрольного заняття з виконання відповідної вправи стрільб щодо визначення готовності особового складу до стрільби під керівництвом командира батальйону або його заступника (у ВВНЗ та навчальних підрозділах – викладача кафедри (циклу) вогневої підготовки) зі складанням відомості та акта (додатки 4, 5 до Курсу стрільб).

 

2.2. На танковій директрисі під час стрільби штатним артилерійським пострілом обладнується метеопост. Старший керівник стрільби перед початком стрільби та щогодини в ході стрільби доводить до керівників стрільб метеоумови на ділянках. У разі різкої зміни метеоумов – негайно. Обладнання метеопоста включає:

термометр для виміру температури повітря;

термометр для виміру температури зарядів;

3–4 контрольні шухляди (контейнери) з боєприпасами;

анемометр (вітромір) з лімбом;

барометр.

Термометр і барометр встановлюються в шафі, що обладнана жалюзі. Контрольні шухляди (контейнери) з боєприпасами і термометром, вкладеним усередину шухляди (контейнера), зберігаються на ґрунті в затінку.

 

2.3. Підрозділи прибувають на військове стрільбище (директрису, вогневе містечко) не пізніше ніж за 30 хвилин до початку стрільби. Цей час використовується для перевірки зброї (озброєння) на розрядженість, організації занять на навчальних місцях, перевірки роботи полігонного обладнання мішеневого поля та огляду мішеней; перевірки зв’язку старшого керівника стрільби з керівниками стрільби на ділянках, з бойовими машинами та навчальними місцями, на яких буде проводитися стрільба, бліндажами, а також для перевірки готовності озброєння і зброї до стрільби та розрахунку вихідних установок ведення вогню.

Зв’язок керівника стрільби на ділянці з тими, хто стріляє з бойових машин та вертольотів, здійснюється по радіо, за відсутності радіозв’язку стрільба забороняється.

 

2.4. У керівника стрільби на дільничному пункті управління повинна бути така документація:

план проведення заняття з вогневої підготовки;

варіанти показу цілей (відповідно до умов вправ, що виконуються);

відомість визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб;

графік відпрацювання нормативів з вогневої підготовки;

журнал обліку бойової підготовки підрозділу, що стріляє;

книга обліку особового складу (Ф–1) підрозділу, що стріляє;

відомість складання заліку зі знань вимог безпеки під час проведення занять з вогневої підготовки (додаток 12 до Курсу стрільб);

витяг з наказу командира військової частини про організацію і проведення стрільб (навчань), забезпечення виконання вимог безпеки;

витяг з наказу командира військової частини про створення зведених екіпажів;

акт готовності мішеневого поля;

акт технічного стану техніки (озброєння, зброї), мішені, по яких проводилося приведення до нормального бою озброєння БМ (зброї), для стрілецької зброї – перевірочні мішені;

крім того, під час виконання вправ стрільб штатним артилерійським пострілом:

відомість результатів контрольного заняття на допуск особового складу підрозділу до виконання вправи стрільб штатним артилерійським пострілом;

акт проведення контрольного заняття особового складу підрозділу з визначення готовності до виконання стрільб штатним артилерійським пострілом;

навчально-методична література.

 

2.5. Порядок проведення занять з вогневої підготовки та виконання вправ стрільб

Перед початком заняття командир підрозділу, що стріляє:

повідомляє тему, мету та порядок проведення заняття;

вказує навчальні місця та порядок взаємодії з керівниками стрільби на ділянках (навчальних місцях, де проводиться стрільба), повідомляє час початку та закінчення стрільби;

перевіряє знання кожним, хто навчається, основних положень цього Курсу стрільб та вимог безпеки під час стрільби (додаток 6 до Курсу стрільб), доводить до них метеодані;

після постановки завдань дає команду на зайняття підрозділами зазначених навчальних місць (ділянок стрільби).

Із зайняттям підрозділом зазначеної ділянки керівник стрільби:

повідомляє тему, мету (у разі необхідності) і порядок проведення заняття;

вказує на місцевості вихідне положення, вогневі позиції для бойових машин та тих, хто навчається (під час стрільби зі стрілецької зброї та гранатометів), рубежі відкриття та припинення вогню, основні та небезпечні напрямки стрільби, напрямок та швидкості руху БМ, порядок зайняття та зміни вогневих позицій, розвороту на рубежі припинення вогню та повернення у вихідне положення;

визначає порядок взаємодії з керівниками на навчальних місцях, де буде проводитися стрільба;

перевіряє знання тими, хто навчається, основних положень Курсу стрільб, умов вправи, що виконується, та вимог безпеки під час стрільби;

ставить командирам взводів (відділень), що стріляють, бойове завдання стосовно дій у наступі або в обороні залежно від умов вправи, що виконується.

Надалі керівник стрільби на ділянці виконує обов’язки, викладені у додатку 1 до Курсу стрільб.

Командири взводів ставлять бойове завдання (додаток 7 до Курсу стрільб) командирам відділень (командирам БМ) перед виконанням вправи своїм взводом та кожній зміні тих, хто стріляє, а командири БМ ставлять бойові завдання членам екіпажів у бойових машинах, під час завантаження боєприпасів (командири відділень ставлять бойове завдання відділенням після отримання боєприпасів).

Забороняється повідомляти тим, хто навчається, місця розташування цілей та порядок їх показу.

Під час проведення стрільби на одній ділянці військового стрільбища (директриси) дотримується такий самий порядок, як і на декількох.

У ході виконання вправи керівник стрільби на ділянці спостерігає за діями тих, хто стріляє, та рухом БМ, керує показом цілей та оцінює дії тих, хто навчається, відображаючи результати стрільби у відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправи стрільб (додаток 8 до Курсу стрільб). Керівнику стрільби забороняється втручатися в дії тих, хто стріляє, якщо не порушуються вимоги безпеки.

Після закінчення стрільби підрозділу (зміни) керівник стрільби на ділянці наказує перевірити зброю, озброєння БМ на розрядженість, їх боєукладку, стрічки та коробки, магазини та сумки для магазинів і гранат, зібрати гільзи; у разі необхідності оглядає мішені, потім проводить розбір виконання вправи з усім особовим складом та повідомляє оцінку за виконання вправи.

Під час проведення стрільби з використанням інформації про ураження цілей огляд мішеней може не проводитися.

 

2.6. У ході виконання вправ стрільб керівник стрільби на ділянці повинен перебувати:

під час стрільби в пішому порядку – вдень не ближче 15 м від тих, хто стріляє, вночі – не ближче 5 м;

під час стрільби через бійниці (поверх борту) БМ, з кабіни автомобіля, вертольота у польоті – у БМ, автомобілі, вертольоті;

під час стрільби з озброєння БМ – на дільничному пункті управління;

під час виконання ВБС у складі підрозділу – за бойовим порядком підрозділів у місці, що забезпечує спостереження за діями тих, хто стріляє, але не ближче 15 м вдень і не ближче 5 м вночі.

Під час виконання вправ стрільб з коротких зупинок та на ходу (з ходу) показ цілей проводиться після проходження тих, хто стріляє (БМ), РВВ, а також після досягнення ними рубежів, від яких обчислюються дальності до цілей, зазначені в умовах вправ.

Показ (рух) кожної наступної цілі проводиться, як правило, після закінчення показу (руху) попередньої та зміни (у ході зміни) вогневої позиції. Варіанти показу цілей та вогневі позиції (при виконанні вправ стрільб з місця) для кожної зміни тих, хто навчається, визначаються керівником стрільби на ділянці або особою, що перевіряє.

 

2.7. Оцінка за виконання вправи знижується на один бал:

якщо під час стрільби з озброєння БМ з коротких зупинок і з ходу той, хто стріляє, перевищив загальний час на стрільбу, передбачений умовами вправи, але не більше ніж на 10 с;

якщо під час стрільби з озброєння БМ з коротких зупинок той, хто стріляє, перевищив час короткої зупинки вдень більше 10 с, вночі більше 12 с (під час стрільби в горах не більше 12 та 15 с, із стрілецької зброї – 7 та 9 с відповідно);

якщо під час стрільби з гармати танка, БМП перший постріл (чергу) зроблено пізніше встановленого часу (для БМП-2 та для всіх танків під час стрільби замінниками штатних артилерійських пострілів – не більше 15 с, під час стрільби штатними боєприпасами – не більше 20 с, для інших об’єктів – не більше 25 с);

якщо одну із показаних цілей не було обстріляно (під час першого чи другого показу).

 

 

2.8. Стрільба оцінюється “незадовільно” незалежно від кількості уражених цілей:

якщо під час стрільби з озброєння БМ з коротких зупинок і з ходу той, хто стріляє, перевищив час на стрільбу, передбачений умовами вправи, більше ніж на 10 с;

якщо той, хто стріляє, вів вогонь після виходу на рубіж припинення вогню;

якщо під час виконання вправи стрільб з ходу (на ходу) була допущена хоча б одна зупинка, на якій велася стрільба;

якщо під час виконання вправи той, хто стріляє, порушив такі вимоги безпеки: ведення вогню за межі небезпечних напрямків або по укриттю (бліндажу), на якому піднято червоний прапор (ліхтар); зроблено постріл (чергу) до виходу на РВВ; ведення вогню за відсутності радіозв’язку з керівником стрільби (для екіпажів БМ); продовження стрільби після сигналу “Відбій” (команди “Припинити вогонь”) та після підняття білого прапора (ліхтаря) на укритті (бліндажі) або після утикання ствола в ґрунт (перешкоду).

 

2.9. Вправа виконується вдруге (повністю або боєприпасами, що залишилися):

якщо під час виконання вправи були поломки, несправності та затримки, яких не можна було виявити перед стрільбою та усунути під час стрільби *;

якщо стрільба не велася, була припинена через відмовлення у роботі мішеневого обладнання;

якщо у ході стрільби ціль зникла (впала) раніше встановленого часу, була збита (зруйнована), але при її огляді ураження не було виявлено, а боєприпаси для стрільби по ній той, хто навчається, витратив не повністю;

якщо той, хто навчається, зі своєї вини не повністю витратив боєприпаси, виконання вправи оцінюється за результатами ураження цілей.

Порядок повторної стрільби визначає керівник стрільби (старший керівник стрільби) або той, хто перевіряє. Під час повторної стрільби показуються всі цілі, які передбачені умовами вправи, але в іншій послідовності (за іншим варіантом), незалежно від того повністю виконується вправа або тільки боєприпасами, що залишилися. У цьому випадку той, хто навчається, обстрілює ту ціль, по якій він не вів вогонь під час першої стрільби, а по інших цілях тільки позначає ведення вогню.

Ті, хто навчається, які не виконали вправу стрільб, допускаються до повторного виконання цієї вправи за рішенням керівника стрільби на ділянці. У ході перевірок та контрольних занять повторне виконання вправи з метою підвищення оцінки забороняється.

 

2.10. Облік результатів стрільб ведеться:

у взводі – за кожного солдата та відділення;

у роті (батареї) – за кожний взвод і сержантів роти (батареї);

у батальйоні – за кожну роту (батарею), окремий взвод, офіцерів;

у бригаді (полку) – за кожний батальйон (дивізіон), окремі підрозділи та офіцерів бригади (полку).

Відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб зберігаються у військовій частині (підрозділі, кафедрі, циклі) протягом року.

 

______________

* Крім поломок та затримок, які допущені з вини того, хто навчається.


Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 22 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2018 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав