Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Наукові основи технології

Читайте также:
  1. Банківські ризики та основи їх менеджменту
  2. Біохімічні основи тренувань
  3. Біохімічні основи якостей рухової діяльності
  4. Біохімічні та фізіологічні основи вуглеводного обміну
  5. Взаємозв’язок технології та організації виробництва.
  6. Видатні українські вчені та наукові відкриття і винаходи, що збагатили світову науку.
  7. Визначити напрямки та перспективи розвитку біотехнології.
  8. Вони ж визначили основи вивчення ймовірності економічної поведінки.
  9. ГЛАВА 2. Теоретичні основи харчування
  10. Дослідження технології м’ясних снеків з використанням папаїну, бромелайну та трансглутамінази

Філософські основи технології

Кожна педагогічна технологія базується на певному /свідомому або несвідомому/ філософському положенні. Філософські положення виступають як найбільш загальні регулятиви, які входять до складу методичного забезпечення пед. технології. Найбільш ясно виявляється філософський фундамент в технологіях, в яких його формування входить в систему цілей /наприклад, релігіозне виховання, гуманістична педагогіка і т.д./. Достатньо виразно філософські позиції простежуються в змісті освіти, в змісті учбових дисциплін.

Виділим декілька альтернативних філософських основ, найбільш ясно виступаючих в концепціях педагогічних технологій: матеріалізм і ідеалізм, діалектика і метафізика, сциєнтизм і природовідповідність, гуманізм і антигуманізм, антропософія і теософія, прагматизм і екзистенціалізм.

Гуманізм – система поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток і праявлення всіх здібностей.

До філософії гуманізму примикають напрями:

- антропософія;

- педоцентризм;

- вільне виховання;

- природовідповідність;

- неопозитивізм;

- позитивний екзистенціоналізм.

 

Теософія – змістовний фундамент школ релігійного напрямку.

Для антропософії важливіше не божествена, а людська мудрість. Антроппософія переслідує мету суворо орієнтованого світогляду, направленого на дослідження не матеріальних, а духовних цінностей, претендує на те, що дає відповіді на питання про сенс і мету життя. Близька до антропософії філософія педоцентризму.

Педоцентризм – напрямок в філософії виховання, який виходе з приорітету інтересів і потреб дитини, убачає головне завдання педагогіки в створюванні умов для розвитку дітей.

Екзистенціалізм. Філософська концепція виходе з тези “людина є те, що вона з себе створює”. Сутність екзистенції – буття, як воно є, з його почуттями і настроями, які мають негативний характер /страх, вина, відчай/, а неоекзистенціоналісти наділяють екзистенцію такими позитивними проявами як почуття піднесення, спокійність, надія і віра на краще майбутнє.

Концепція прагматизму /до якої примикає філософська течія неопозитивізму та неофрейдизму/ виходе з того, що інтелектуальні і моральні якості особистості закладені в її неповторній природі і їх проявлення пов’язане перш за все з індивідуальним досвідом людини. Завдання освіти представники прагматизму вбачають не в формуванні певних моральних якостей особистості, принципів, цінностей, а лише в кількісному прирості даних їй від природи здібностей, якостей як головної умови самореалізації.

Альтернатива гуманістичному напрямку – сциєнтисько- технократичні теорії.

Сциєнтизм абсолютизація ролі науки і техніки в системі культури людського суспільства.

Сциєнтиські установки виражаються в зовнішньому наслідуванні точним і технічним наукам: в штучному використанні математичної символіки, схематизації, теоретизуванні, теоретизації та технізації. Альтернатива сциєнтизму – природовідповідність: необхідно враховувати природні задатки людини, спиратися на них, а також єдність людини з природою, узгодженість і гармонію їх взаємодії.

Фактори психічного розвитку і технологія

Залежно від основного, ведучого фактору розвитку, на який спирається технологія, можна виділити:

- БІОГЕННІ технології, які припускають, що розвиток психіки обумовлюється біологічним спадковим /генетичним/ кодом, зовнішнє середовище лише реалізує спадкові дані;

- СОЦІОГЕННІ, які уявляють особистість як «tabula rasa», на якій записується соціальний досвід людства, результати навчання;

- ПСИХОГЕННІ, результат розвитку в яких обумовлюється, головним чином, самою людиною, попереднім досвідом, психологічними процесами самовдосконалення;

- ІДЕАЛІСТИЧНІ, які припускають нематеріальне походження особистості і її якостей.

 

Наукові концепції засвоєння соціального досвіду

- Асоціативно-рефлекторна концепція спирається на основні уявлення про умовно-рефлекторну діяльность головного мозоку. Засвоєння знань, формування навичок і вмінь, розвиток якостей особистості – це процес створення в свідомості різних асоціацій – простих і складних.

Асоціації /за Ю.А. Самаріним/ поділяються на:

- «локальні» /зв’язок між окремими факторами безвідносно до системи даних уявлень/;

- “часносистемні” /які приводять від сприймання до уявлення і поняття/;

- “внутрішньосистемні” /систематизація асоц. рядів в єдину систему в межах теми учбового предмету/;

- «міжсистемні» /«міжпредметні»/;

Етапи: сприймання, осмислення, запам’ятовування, застосування засвоєного.

Умови:

- формування активного відношення до навчання;

- подання учбового матеріалу в певній послідовності;

- демонстрація і закріплення в вправах різних прийомів розумової і практичної діяльності;

- застосування знань на практиці.

Теорія змістовного узагальнення В.В.Давидова – Д.Б. Ельконіна /розвиваюче навчання/

В основу цієї концепції закладена гіпотеза про провідну роль теоретичного знання і зокрема змістовного узагальнення в формуванні інтелекту. Введення нового /від абстрактного до конкретного/ проходе чотири стадії:

1) знайомство з ситуацією, яку пропонує вчитель, орієнтування в ній;

2) оволодіння зразком такого перетворення матеріалу , при якому виявляються найбільш суттєві відношення;

3) фіксація виявлених відношень в предметній або знаковій моделі;

4) виявлення тих властивостей виділеного відношення, завдяки яким можна вивести умови і засоби вирішення вихідної задачі.

 

Учбова діяльність дитини – пізнавальна, побудована за теоретико-дедуктивним типом. Прийняте в традиційній системі навчання методиці використання наочного матеріалу, по ствердженню Давидова і Ельконіна, сприяє формуванню узагальнень емпіричного характеру.Таким чином заперечується універсальне використання на початкових ступінях узагальнення принципа наочності.

 

Теорія поетапного формування розумових дій /Л.С.Виготський,

П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна/

В основі знаходиться ідея про принципову спільність внутрішньої і зовнішньої діяльності людини. Розумовий розвиток, як і засвоєння знань, вмінь і навичок відбувається шляхом інтеризації, тобто поетапним переходом «матеріальної» /зовнішньої/ діяльності на внутрішній розумовий план.

В результаті такого переходу зовнішні дії з зовнішніми предметами перетворюються в розумові – інтеріоризуються. При цьому вони підлягають узагальненню, вербалізуються, скорочуються, стають готовими до подальшого внутрішнього розвитку, яке може перевищувати можливості.

Послідовність навчання на основі теорії поетапного формування розумових дій складається з етапів.

1. Попереднє знайомство з дією, створення ООД. Відбувається попереднє ознайомлення з дією, тобто побудова в свідомості учня орієнтувальної основи дії ( ООД). ООД – текстуально або графічно оформлена модель вивчаємої дії, система умов правильного виконання ції дії. Відрізняють декілька типів ООД: повний, неповний, інваріантний та ін

2. Матеріальна (матеріалізована) дія. Учні виконують матеріальну (матеріалізовану) дію відповідно з учбовим завданням в зовнішній матеріальній, розгорненій формі. Вони одержують і працюють з інформацією у вигляді різних матеріальних об’єктів: реальних предметів або їх моделей , схем, макетів, креслень і т.д.Оррр

, звіряя свої дії з ООД (інструкцією).

3. Етап зовнішньої мови. Після виконання декілька однотипних дій необхідність звертатись до інструкції відпадає, і функцію орієнтувальної основи виконує зовнішня мова. Учні промовляють уголос ту дію, ту операцію, яку в даний момент засвоюють. В їх свідомості відбувається узагальнення, скорочення учбової інформації, а дія, яка виконується, починає автоматизуватися.

4. Етап внутрішньої мови. Учні промовляють дії, які виконують, про себе, при цьому текст, який промовляється, необов’язково повинен бути повним, учні можуть промовляти тільки найбільш складні, значущі елементи дії, що сприяє її подальшому згортанню і узагальненню.

5. Етап автоматизованої дії. Учні автоматично виконують дію, яка відпрацьовується, навіть у думці не контролюючи себе, чи првильно вона виконується. Це свідче про те, що дія інтеріоризувалася, перейшла на внутрішній план, і необхідність у зовнішній опорі відпала.

Біхевіористські теорії навчання

В біхевіористських теоріях (Е. Торндайк, Д. Уотсон, Б. Скіннер та ін.) загальна формула засвоєння має такий вигляд: ”стимул – реакція – підкріплення”. Стимул – це спонукальна причина або ситуація (задача, питання і т.д.), реакція на стимул – сама дія (фізична, розумова), підкріплення – сигнал про правильність виконання дій (матеріальне або моральне стимулювання). Відкидаючи свідомість як головний компонент психологічних процесів у людини, біхевіористи аналізують тільки зовнішні поведінкові акти, які, за їх думкою, створюються шляхом механічного( фізіологічного) закріплення адекватних реакцій на стимули. Навчаючи вправи, побудовані на цій теорії засвоєння, складаються з дрібних порцій інформації, які повторюються багаторазово в різних сполученнях і забезпечують їх запам’ятовування.

 

Гештальттеорія засвоєння

( М. Вертхеймер, Г. Мюллер, В. Келер, К. Коффка та ін.) базується на ученні про гештальт – такої цілісної організації об’єкту виховання сприйняття, при якій тільке і можливе засвоєння знань. Вправи по гештальттеорії оперують достатньо великими закінченими в смисловому відношенні фрагментами інформації, розрахунок в яких зроблено на зберігання в пам’яті самої структури фрагменту і його смислу.

 

Суггестопедична концепція навчання

Це навчання на основі емоційного навіювання в стані без сну, яке приводить до сверхзапам’ятовування. Воно передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів суггестії.

Реалізація цієї концепції передбачає створення особливих психолого-педагогічних умов навчання.

Основи суггестопедії закладені в працях В.Н.Мясищева, Д.Н.Узнадзе, Б.Д.Паригіна, Г.К.Лозанова та ін.

Теорія нейролінгвістичного програмування

НЛП являє процес навчання у вигляді руху інформації крізь нервову систему людини.

В моделі НЛП виділяються:

1. Вхід інформації, її зберігання, переробка і вихід – відтворювання в тій чи інший формі.

2. Два вида інформації: сенсорна (нейро) і вербальна (лінгво), звідки і утворилася назва «нейролінгвістичне).

3. Три типи, три модальності дітей, які відрізняються розвитком візуальних (бачення), аудіальних (слухання) або кінестичних (доторкання) каналів проходження інформації.

4. Два типи дітей,які відрізняються розвитком різних півкуль мозоку: лівопівкульні (де локалізовані процеси логічного, вербального мислення) і правопівкульні (де в основному зосереджені емоційні процеси).

Кожна дитина має свої індивідуальні сполучення особливостей нервової системи, які і визначають успішність або неуспішність даної системи навчання.




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав