Читайте также:
|
|
Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за критеріями, що застосовуються у теорії права та праві соціального захисту. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу, поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо надання конкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забезпечувальні правовідносини групують:
1) за предметом правового регулювання (цільовим призначенням або генетичним і функціональним зв'язком чи за місцем у механізмі правового регулювання) —на матеріальні (основні) та процедурні (похідні). До перших належать правовідносини з приводу призначення пенсій, надання грошових допомог, компенсацій, пільг та соціальних послуг. До других — правовідносини з приводу встановлення юридичних фактів, реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення, щодо розгляду в позасудовому порядку скарг з питань, що стосуються соціального захисту населення;
2) за характером здійснюваних функцій (залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санації), на основі якого виникають правовідносини за змістом або способом реалізації прав чи характером впливу)- регулятивні та охоронні. Регулятивними є такі правовідносини; які виникають внаслідок правомірної поведінки фізичних осіб і органів соціального забезпечення при реалізації належних їм прав і обов'язків. Охоронні правовідносини, навпаки виникають у зв'язку з неправомірною поведінкою суб'єктів соціальних відносин і спрямовані на примусове виконання покладених на них обов'язків та поновлення порушених ними прав і законних інтересів. У праві соціального забезпечення переважна більшість правовідносин належить до регулятивних;
3) за ступенем визначеності учасників правовідношення (характером індивідуалізації, конкретизації суб'єктів) — відносні й абсолютні. У відносних правовідносинах точно визначені всі учасники — правомочні й зобов'язані особи. В абсолютних правовідносинах відомий лише носій суб'єктивного права, а всі інші особи зобов'язані не перешкоджати здійсненню цього права. Соціальні правовідносини належать до відносних;
4) за характером дії зобов'язаної особи — активні й пасивні. У перших зобов'язана особа мусить вчинити певні дії, а в других — утримуватися від вчинення конкретних дій. Правовідносини у сфері соціального забезпечення переважно входять у групу активних, оскільки орган соціального захисту зобов'язаний призначити чи надати конкретний вид соціального забезпечення, тобто вчинити активні дії щодо реалізації суб'єктивного права фізичної особи;
5) за кількісним складом суб'єктів — прості (правовідносини тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини між трьома і більше учасниками). Соціально-забезпечувальні правовідносини, як правило, складаються між двома суб'єктами: фізичною особою, яка потребує соціального захисту, та органом соціального забезпечення, до компетенції якого входить надання конкретного виду матеріальної підтримки;
6) за розподілом прав і обов’язків між суб'єктами правовідношення - односторонні (кожен з учасників щодо іншого має тільки право чи обов'язки) і двосторонній (кожна із сторін має як права; так і обов'язки). Останні переважають у праві соціального захисту. Односторонні правовідносини виникають у процесі благодійницької діяльності та при наданні гуманітарної допомоги;
7) за часом (строками) дії — правовідносини, що припиняються однократним виконанням зобов’язань (протезування, надання транспортних засобів, одноразова допомога), правовідносини з абсолютним встановленням терміну існування в часі (пенсії дітям у зв'язку з втратою годувальника, державні допомоги сім'ям з дітьми), правовідносини з відносно невизначеним строком існування в часі (у зв'язку з інвалідністю, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, утримання підопічних у інтернатах).
3а цим критерієм зазначені правовідносини поділяються на постійно триваючі, періодичні та разові;
8) за характером правовідношення, що визначається метою правовідношення, — для призначення чи надання конкретного виду соціального забезпечення або для розгляду спору з питань соціального забезпечення;
9) за формами соціального забезпечення - правовідносини з приводу: а) загальнообов'язкового державного страхування; б) державного соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів; в) змішаного соціального забезпечення окремих категорій громадян; ґ) недержавного соціального забезпечення;
10) за видами соціального забезпечення - правовідносини щодо пенсійного забезпечення, надання грошових допомог, компенсацій, субсидій і пільг та соціальних послуг. Остання класифікація є найбільш поширеною, має значне практичне і теоретичне значення.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 87 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |