Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 1.3. Джерела міжнародного права.

Разом із інкорпорацією розвивалася кодифікація міжна­родного права.

Кодифікація сучасного міжнародного права являє собою систематизацію й удосконалення принципів і норм загального міжнародного права, здійснюваних шляхом:

а) встановлення точного змісту та чіткого формулювання вже чинних принципів і норм міжнародного права;

б) зміни або перегляду застарілих норм;

в) розробки нових принципів і норм з урахуванням нау­ково-технічного прогресу й актуальних потреб міжнародних відносин;

г) закріплення у погодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті.

*$> Таким чином, треба підкреслити, що у праві під коди­фікацією розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин, заміни застарілих норм, уникнення суперечностей.

На відміну від інкорпорації, коли норми тільки збирають в один збірник, кодифікація є засобом здійснення правотворчої роботи.

У системі міжнародного права є значна кількість застарі­лих, суперечливих, нечітко сформульованих норм. З метою під­вищення ефективності реалізації норм міжнародного права ко­дифікація покликана вирішити недоречності в нормативному масиві.

Це робиться як шляхом перегляду та уточнення чинних норм міжнародного права, так і через скасування, відмову від застарілих.

Досить часто кодифікація проводиться за рахунок пере­творення норм міжнародного звичаю на договірні (наприклад, у сфері права міжнародних договорів, дипломатичного, консуль­ського, міжнародного морського права тощо). Але це не обов'язково. Можлива кодифікація звичаєвих норм без трансфо­рмації в міжнародні договірні.

У ході кодифікації суб'єкт міжнародного права має таке завдання: чітко, ясно та послідовно сформулювати ті нормативні настанови, які раніше викликали неоднозначне тлумачення. Так, у процесі кодифікації права міжнародних договорів було вирі­шено проблеми застереження, дотримання вимог національного законодавства в укладанні міжнародних договорів, дію угод сто­совно третіх держав, припинення дії договору та інші питання, що мали неоднозначне тлумачення.

Кодифікація норм міжнародного права допомагає збли­женню регіональних особливостей міжнародно-правового регу­лювання (наприклад, у сфері прав людини), виробленню спіль­них стандартів для національних правових систем, становленню однакової чи наближеної до однакової міжнародно-правової по­зиції суб'єктів міжнародного права.

У ході кодифікації розробляються нові норми міжнарод­ного права, необхідні для врегулювання важливих сфер міжна­родного співробітництва (наприклад, щодо освоєння космічного простору і небесних тіл, глибоководних районів морського дна, вирішення соціальних проблем тощо). Віддаючи перевагу цьому напрямові кодифікації, науковці часто наголошують на тому, що основним його призначенням є прогресивний розвиток міжна­родного права. Але останнє полягає не тільки в прийнятті нових норм, а й у широкому комплексі кодифікаційних дій про які йшлося вище.

О Кодифікація може бути офіційною (яку здійснюють держави та міждержавні організації) і неофіційною (здійснюють окремі особи, громадські організації, об'єднання, неурядові ор­ганізації тощо).

Нині шляхом офіційної кодифікації проведено система­тизацію міжнародного морського права, дипломатичного права, консульського права, права представництва при міжнародних організаціях, права міжнародних договорів, міжнародного кос­мічного права, міжнародного повітряного права, міжнародного захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, права міжнародних організацій та інших інститутів і галузей сучасно­го міжнародного права.

Певна річ, це не означає, що в результаті кодифікації всі питання зазначених галузей та інститутів вирішено. Але основні засади для подальшого співробітництва в цих напрямах суб'єктів міжнародного права закладено.

Важливе значення для прогресивного розвитку сучасного міжнародного права має неофіційна кодифікація. Так, всесвітньо відома громадська організація - Міжнародний комітет Червоного Хреста - підготувала проекти в галузі міжнародного гуманітарно­го права, які держави прийняли за основу Женевських конвенцій 1949 р. і Додаткових протоколів І і П 1977 р.

Серед форм неофіційної кодифікації вирізняється науко­ва, або доктринальна кодифікація, яку здійснюють окремі вчені і науково-дослідні установи. Існує й така думка, що нині будь-яка кодифікація є доктринальною, бо здійснюється за участю науко­вців. Це правильно, але лише частково. На жаль, сучасне міжна­родне право ще не досягло такого рівня, коли думка вчених є превалючою в ухваленні рішень кодифікаційного характеру.

У наш час Комісія міжнародного права відповідно до ст. 15 її Статуту керується такими критеріями актуальності ко­дифікаційного процесу, як:

• наявність певних положень, встановлених великою державною практикою, прецедентами і доктриною;

• актуальність певних положень для міжнародного спів­робітництва;

• існування політико-правових розбіжностей між держа­вами;

• розбіжності в підходах до тлумачення й оцінки сутності сформованих норм міжнародного права.

На основі зазначених критеріїв кодифікація здійснюється: по-перше, у напрямі встановлення змісту та чіткого формування вже здавна чинних принципів і норм міжнародного права, а та­кож зміни і перегляду застарілих норм; по-друге, у напрямі роз­робки нових принципів і норм з урахуванням науково-технічного прогресу.

Тема 1.3. Джерела міжнародного права.