Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Програми та програмування.

Отчет должен содержать:

1) титульный лист;

2) наименование работы и цель исследований;

3) результаты разработки схемы логического устройства на базе мультиплексора (обоснование выбора элементной базы, схема устройства);

4) результаты исследования работы логического устройства на мультиплексоре в динамическом режиме (временные диаграммы входных и выходных сигналов)

5) результаты разработки схемы логического устройства на базе дешифраторов (обоснование выбора элементной базы, схема устройства);

6) результаты исследования работы логического устройства на дешифраторах в динамическом режиме (временные диаграммы входных и выходных сигналов).

Учебная нагрузка студентов во II семестре 2013/2014 уч. года

Директор юридического института О. А. Заячковский

Програми та програмування.

Можливо погоджуватися або не погоджуватися із концепцією яка пропонується (дивись «Про систему будівництва майбутнього»), але сама необхідність цілеспрямованих та організованих системно дій по наведенню ладу у нашому особистому домі (а по-перше у особистих головах!), як видно, беззаперечна. І, як би ми до цього не ставилися, кращою формою організації таких дій, як свідчить світовий досвід, є програма. Тепер самий час розібратися із різноманіттям програм і зрозуміти причини негативного до них відношення зі сторони багатьох читачів (а у деякому сенсі і автора).

Я стверджую, що переважна більшість програм, які діють або діяли за останні десятиріччя у нашій країні (СРСР), нічого спільного, окрім назви, із програмною формою організації робіт не мають.

Усі ці «програми» можливо розподілити на два класи:

· програми-гасла та

· програми-плани.

Програми-гасла зазвичай не реалізуються. Їхній смисл та призначення у гаслі, яке облічене за для правдоподібності у програмну форму.

На різницю від них програми-плани реалізуються беззаперечно: за цим слідкують ДКНТ (державний комітет з науки та техніки) та інші зацікавлені відомства. Але якщо програми-гасла не мають програмного змісту, то програми-плани не мають навіть програмної форми. Це різновид відомчих або міжвідомчих планів.

Типи «програмування», які названі,склалися у застійні десятиріччя, але їх ще не встигли відмінити. Ось я і боюся, що державна екологічна програма виллється у програму-гасло із вписаними у неї відомчими (держкомприродовськими, держкомгірометовськими) програмами-планами. Гасло буде об'явлене (наприклад: «Забезпечити нормалізацію екологічної обстановки в країні до двохтисячного року»), плани будуть виконані, і нічого не зміниться. Побудуємо ще сотню-іншу «покоєохоронних» споруд, зберемо ще декілька папок із довідками про економічну (або соціальну) ефективність. Це не жарт: поряд із переліком виконавців, термінів та вартістю робіт, які плануються, така графа мається у обов’язковій формі програм-планів, і вимоги до економічної ефективності екологічних заходів я багато разів чув своїми вухами. Як видно, ті, що його висувають, управлінці та слухняні їм «вчені», полагають, що не ми повинні вкладати гроші в охорону природи, а вона винна нам за добре відношення нам приплачувати…

На різницю із усім, що сказане, я палагаю, що програми (будь якого типу та рівня) не можуть і не повинні вміщувати

· гасла та призиви (їхнє місце у документах іншого роду, наприклад маніфестах),

· переліку робіт, термінів виконання та необхідних витрат (їхнє місце – в планах),

· а рівно як і вказівок на виконавців (які повинні бути в оргпроектах)

«А що ж залишається у програмі?» - запитає здивований Читач. Є достойний приклад: подивиться програму КПРС, а ще краще (щоб зняти нашарування застійних років, волюнтаризму та культу особистості) – РСДРП.

Програма повинна (на різницю від гасла) надавати конкретну та розгорнуту відповідь на питання «Що робити?». Із іншої сторони (на різницю від планів), програма повинна забезпечувати прорив у майбутнє. Запланувати можливо лише відоме, і в цьому сенсі план зажди складають «від досягнутого». Програмується також і невідоме, при цьому треба мати засоби та методи фіксації цього невідомого («знання про незнання») та його перетворення у відоме. ЦІ функції у програмуванні виконує вже знайома нам робота проблематизації та наступного вирішення проблем.

На різницю від гасел та планів програма перш за все складається для себе …

Вона повинна вбирати

· прорисовку т а аналіз …ситуації та

· відповідне самовизначення тих хто її складає, т.б. вказівку на ту позицію, із якої її прорисовують, а потім аналізують цю саму ситуацію, становлять цілі.

Суттєвим моментом програмування є аналіз та прогноз Пр (природних) тенденцій існуючої ситуації. При цьому ідеальна картина майбутнього (прожект), на яку орієнтується програма, завжди більш або менш несхожа від тієї, яка прогнозується відповідно Пр законам природи та суспільства. У протилежному випадку, якщо прогноз нас влаштовує, немає необхідності ні у прожекті, ні у штучній корекції обігу подій: усе влаштується «само собою». Таким чином, розрізнення та розведення Пр (природного) та Шт (штучного) – умова програмування, у ході якого відбувається потім їхнє усвідомлення та цілеспрямована співорганізації …

Уся попередня робота, яка виконана може бути кваліфікована як методологічне забезпечення …програмування. Якщо потім ми бажаємо перейти до самого програмування, розробці самої… програми, нам прийдеться «увійти» у простір мисленої роботи, який ми побудували раніше, та почати усю роботу спочатку:

· викласти свої цінності,

· самовизначитися та

· окреслити свою …ситуацію,

потім у програмі повинні

· формулюватися цілі (знов таки не взагалі, а тих хто складає та виконує програму – а це одна позиція – програміст-виконавець).

Легко бачити, що цілі щільним образом пов’язані із цінностями, самовизначенням програмістів та баченням ситуації…

При розробці цілей програмісти неминуче сформують конфліктні ситуації, бо цілі у різних позиціонерів (хоча б представників різних регіонів та різних відомств) опиняться різними та навіть протилежними. Ось тут і почнеться основна робота над програмою, у якій «зняття» конфліктів шляхом виходу на ціннісні підвалини точок зору які протистоять (як основний засіб роботи) прийдеться доповнювати компромісами (оскільки захват політичної дійсності неминучий). У якості основного продукту цієї роботи – виникає перелік проблем, засобів вирішення яких ми не маємо.

Проблемою є… відсутність проробленої системи будівництва майбутнього…коли відкладати будівництва не можна. Нам при йдеться так або інакше вирішувати цю проблему і скоріше за все переводити її у задачу шляхом залученням методів та засобів методології. Це стандартний спосіб дії. При цьому правда будуть виникати вторинні проблеми, і деяким чином зробить роботу нескінченною…

Отримавши перелік задач і зробивши інвентаризацію засобів їх рішення, які ми маємо у наявності, ми зможемо нарешті вийти на складання плану та оргпроекту робіт по реалізації програми. Це заключний етап програмування (з якого сьогодні починається наша робота над «програмами-планами»), який виводить вже на нову організацію робіт, у дійсність планування та оргпроектування, яка одна поки доступна нашім плануючим органам. Тому я і думаю,що особисто програмування (тобто уся велика попередня робота) повинна здійснюватися скоріше силами громадськості.

Програмна форма організації робіт у корені відрізняється від відомої нам планової по ряду моментів:

1) Програму не можна побудувати а потім реалізувати. Побудова програми вбирає у себе реалізацію, бо програмування – засіб організації та співорганізації робіт, які виконуються в контексті та у процесі програмування. Інакше кажучи, програма – це щось на зразок сітки, яку накидають на людську діяльність та миследіяльність, - сітки, яка цю діяльність структурує та організує. Але накидається вона не на «виконавців», а на «роботи», які займають свої функціональні місця у чарунках сітки, стають органічною складовою частиною програми. Таким образом, програма природнім чином переходить або переростає у реалізацію.

2) Програма не може бути «спущена» виконавцям, «доведена» до них. Програмна організація (як вже згадувалося) передбачає, що кожний учасник роботи, «виконавець», сам програмує свою роботу, але обов’язково у рамках та у контексті цілого: бо інакше він не може самовизначитися та прорисувати свою ситуацію. Отже, програмування за своєю сутністю – демократична форма організації колективної роботи.

3) Чарунки або «дірки» - сутність основні елементи програми. Це

- ще не вирішені проблеми та задачі,

- ще невиконані роботи.

У ході програмування дірки безперервно оконтурюються, прорисовуються нові дірки. Це є процес проблематизації …

Проблематизація – двигун програми,

Конфлікти – її пальне.

Різні цінності орієнтації, різнонаправленність цілей та інтересів учасників спільної роботи безперервно породжують конфлікти. Якщо при цьому у суперечці народжується істина, ми отримуємо задачу, яку треба рішати. Частіше (у супереч цій розхожій фразі) у спорі народжується проблема, яка потребує для свого рішення розробки спеціальних засобів та методів. Це задача науки та методології, які опиняються таким образом органічно увімкненими у роботу програмування.

4) Така проблемна (на різницю від задачної) організація робіт – характерна риса програмування, завдяки який справа рухається не тільки уперед – на раз та назавжди зафіксованому рівні розуміння ситуації та цілей, - але і вглиб: ми періодично переглядаємо своє самовизначення, цілі, ситуацію, сообразуючись із «сіткою», яка безперервно змінюється та перебудовується. Але і навпаки: перегляд цілей, ситуації примушує нас переглядати «сітку». Рух уперед – до вже поставлених цілей – забезпечує функціонування програми, рух вглиб – до перегляду цілей – її (та наш) розвиток.

Такий подвійний рух накладає заборону на послідовне виконання окремих видів робіт(розробка, реалізація…), які входять у схему програмування. Їх приходиться виконувати одночасно, і тому,як частка, реалізація програми починається одночасно із її розробкою або (точніше) розробка та реалізація програми (на різницю від плану або проекту) не розділяються *).

5) Нарешті – і це дуже важлива відрізнювальна риса програми – вона не потребує спеціального обґрунтування. Або – інакше – обґрунтування входить у програму, як її органічна складова частина. При цьому підставою програми опиняється незадоволеність її майбутніх авторів та виконавців існуючою ситуацією, котра знаходить вираз у прорисовці ситуації, самовизначенні та цілеполаганні. Саме цей блок програми виконує функцію її обґрунтування. Але тоді опиняється, що програма може «зародитися» у будь якій точці суспільства: вона може стати продуктом діяльності будь якого «неудовлетворенца», який почав аналізувати ситуацію, в яку він так або інакше вписаний і яка його – за тими або іншими причинами - не задовольняє.

Це і є те, що називається ініціативою, але яка облічена у особливу, програмну форму.