Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Найважливіші писемні пам’ятки української мови

Читайте также:
  1. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року).
  2. Акт проголошення незалежності української держави (1941р.) та його значення.
  3. Взаємозв’язок у навчанні української та російської мов
  4. Відновлення української державності як гарантії забезпечення усіх прав українського народу.
  5. Відродження української національної свідомості у першій половині 19ст. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
  6. Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
  7. Гетьманський переворот П. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави.
  8. Головні тенденції та періодизація розвитку української культуриХХ ст.
  9. Державно-правові засади діяльності Української Головної Визвольної Ради.
  10. Деякі правила української літературної вимови

До найважливіших для вивчення давньоруської мови рукописних книг належать такі:

Остромирове євангеліє 1056—1057 рр. Це найдавніша рукописна книга, що збереглася від давньоруського періоду. Має 294 аркуші великого розміру. Вона переписана з старослов’янського тексту для новгородського посадника Остромира дияконом Григорієм, крім перших 24 аркушів, що належать іншому писареві. У кінці пам’ятки міститься складена Григорієм оригінальна післямова («запись»). У старослов’янському тексті книги трапляються живомовні риси, характерні для давньоруських діалектів. Пам’ятка ілюструє процес деназалізації носових голосних, наявність деяких повноголосних форм тощо.

Ізборник Святослава 1073 р. Містить статті різного змісту — релігійного, побутового, повчального, літературного тощо. Списаний він, імовірно, в Києві, для князя Святослава з відповідного староболгарського збірника, що становив переклад з грецького оригіналу для болгарського царя Симеона. У переписуванні збірника брало участь два писарі, у кінці його запис зробив диякон Іван. Мова збірника відбиває чимало живих давньоруських рис.

Ізборник Святослава 1076 р. Містить статті переважно морально-релігійного характеру. Складений він у Києві для того ж Святослава. У мові збірника є чимало рис, характерних для південних діалектів давньоруської мови.

У “Молінні Данила Заточника” (найдавніші списки датуються ХІІ ст.) відбилися риси як оригінального, так і перекладного письменства. Тут зібрані роздуми й сентенції у формі звертання Данила до свого князя. Твір емоційний, містить значну кількість елементів, характерних для уснорозмовного мовлення.

До пам’яток ХІІ ст. належить Успенський збірник (знайдений в Успенському соборі в Києві). Він складається з оригінальних творів “Житіє князів Бориса і Гліба” та “Житіє Феодосія Печерського”.

Слово о полку Ігоревім” – визначна пам’ятка ХІІ ст., що не дійшла до наших часів в оригіналі, а знана з пізніших списків. Своїм змістом та формою, патріотичною ідеєю “Слово...” “високо здіймається над літературною спадщиною старих часів”.

Дуже популярним на східнослов’янському ґрунті було “Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона. Це художній твір на релігійну тему, виконаний у традиціях християнсько-проповідницької літератури. Написане церковнослов’янською мовою, “Слово” Іларіона відіграло значну роль у формуванні публіцистичного стилю давньої української літературної мови.

ХІІ–ХV ст. датують списки найвизначнішого літопису східних слов’ян – “Повісті временних літ”, створеного в середині ХІ ст. Найповнішими є такі списки пам’ятки, як Лаврентіївський та Іпатіївський літописи. Особливе значення для вивчення історії української мови має Галицько-Волинський літопис, що охоплює період 1201−1292 рр. У літописі знайшли відбиття події, пов’язані з тогочасним життям Галича, Холма, Володимира тощо. У мові літопису виразно виявлені українські риси: у морфології, наприклад, поширення закінчень -ові, -еві в давальному й місцевому відмінках однини іменників чоловічого роду тощо.


Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав