Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суб’єкти договору морських перевезень, їх права і обов’язки при виконанні зобов’язань договору.

Читайте также:
  1. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  2. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  3. I. Понятие и виды источников (форм) права.
  4. I. Права на результаты интеллектуальной деятельности
  5. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  6. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  7. II. Методология теории государства и права.
  8. II. Организация деятельности Школы Права
  9. II. Основы горного права
  10. III. 10. Особенности канонического права

У якості таких субєктів можуть виступати фізичні і юридичні особи, а також держава і міжнародні організації.

Ці суб’єкти можуть брати участь у договорі морського перевезення у якості судновласника, перевізника, вантажовласника, вантажоодержувача, а також у якості інших сторін договору (вантажовідправник, оператор змішаного перевезення, морський агент тощо). При цьому практика морської торгівлі розрізняє:

- договірного перевізника (фрахтівника), у якості якого найчастіше виступає судновласник;

- фактичного перевізника, яким може бути капітан судна, орендар або інша особа;

- вантажовласника (фрахтівника) — фактичного власника вантажу;

- вантажовідправника, як довіреної особи вантажовласника;

- фактичного утримувача коносамента або іншого документа на вантаж, що має характер товаророзпорядницького документа.

Правовий статус цих суб’єктів права визначається загальними положеннями міжднародного приватного морського права і спеціальними положеннями, передбаченими у договорі морського перевезення.

Суб’єктами відносин перевезення вантажів визнаються учасники господарських відносин, які організовують вантажні перевезення або здійснюють їх безпосередньо. Відповідно до цього визначають прямих (сторони договору перевезення вантажу) і непрямих (експедитори, аеропорти, залізничні станції, автовокзали, морські порти тощо) учасників процесу перевезення вантажів.

До суб’єктів господарювання, що безпосередньо здійснюють перевезення вантажів, належать сторони договору перевезення вантажу: перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач. Вони є прямими учасниками процесу перевезення вантажу, які реалізують свою господарську компетенцію у цій сфері.

Перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб’єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов’язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Вантажовідправник є стороною договору перевезення вантажу, функціональне призначення якого полягає у тому, що він зобов’язаний ввірити перевізнику вантаж для його перевезення.

Правовий статус вантажовідправника характеризується такими ознаками: по-перше, він вступає у договір перевезення вантажу від свого імені; по-друге, предметом зобов’язань вантажовідправника є надання вантажу разом з перевізними документами перевізнику; по-третє, вантажовідправник повинен бути зазначений як такий у перевізних документах.

Правовий статус відправника за договором морського перевезення вантажу поєднується з таким учасником перевезення, як фрахтувальник. Відповідно до частини 2 статті 133 КТМ фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, які уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Однак поняття договору фрахтування судна міститься у статті 203 КТМ, яка визначає сторонами договору судновласника і фрахтувальника, а не фрахтівника і фрахтувальника. Слід визнати, що правовий статус відправника за договором морського пе­ревезення вантажу відмінний від правового статусу фрахтувальника, оскільки предметом зо­бов’язань відправника є подання вантажу для перевезення, а фрахтувальника - використання судна для перевезень або інших цілей торговельного мореплавства.

Поряд з перевізником та вантажовідправником, суб’єктом відносин з перевезення вантажу є вантажоодержувач - особа, уповноважена на одержання вантажу. На відміну від відправника вантажуодержувач не приймає участі в укладенні договору перевезення, тому його не можна вважати стороною цього договору. Одержувачем може бути сам відправник, який особисто приймає вантаж або через свого представника. Однак одержувачем може бути й третя особа на користь якої укладено договір перевезення вантажу між відправником і перевізником. У даному випадку одержувач від свого імені пред’являє вимоги до перевізника, а не як представник відправника.

Права та обов’язки сторін договору морського перевезення вантажу визначаються чималою кількістю національних і міжнародних нормативних документів, а також самим договором морського перевезення вантажу, їх умовно можна розподілити по етапах підготовки, здійснення і завершення перевезення таким чином:

- приведення судна в морехідний стан;

- подача судна під навантаження;

- прийняття і розміщення вантажу на судні;

- здійснення самого перевезення;

- видача вантажу одержувачу.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 41 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав