Читайте также:
|
|
Загалом ідея громадянства ЄС спричинила чимало проблем, але однією з найскладніших видається проблема правового статусу громадян інших держав ЄС. Особи, які мають громадянство інших держав, але законно мешкають на території ЄС, не можуть вважатися громадянами ЄС, оскільки вони не відповідають вимозі наявності політичного зв’язку з державою-членом ЄС (тобто, бракує громадянства держави-члена), що є найважливішою та єдиною умовою громадянства ЄС. Таким чином, положення Договору про діяльність ЄС щодо громадянства ЄС не стосуються громадян інших країн, навіть якщо вони протягом усього життя законно мешкають у ЄС. Із перелічених вище прав, що надаються громадянам ЄС, Договір про діяльність ЄС надає громадянам інших країн лише право звертатися з петицією до Європейського Парламенту та до Омбудсмана. Конвенція Ради Європи від 5 лютого 1992 р. про участь іноземців у публічному житті на місцевому рівні гарантує всім іноземцям, що постійно мешкають в європейських країнах- членах Ради Європи, певні базові права, такі, як свобода слова, право зборів і асоціації, активне та пасивне виборче право на місцевих виборах. Оскільки документи, що приймаються в рамках Ради Європи, не є джерелом права ЄС, з імплементацією в національне законодавство держав-членів ЄС цієї конвенції невідворотно постають конфлікти з правом ЄС, яке не надає громадянам інших країн жодних прав участі у місцевих виборах.
Загалом складається досить двозначна ситуація, коли мільйони іноземців законно мешкають на території ЄС, працюють на користь ЄС, сплачують податки та інші соціальні платежі, так само як і громадяни ЄС, і при цьому знаходяться в досить безправному становищі. Як було докладніше розглянуто, громадяни інших держав лише дуже обмежено користуються свободами пересування громадян ЄС (головним чином, як члени сімей громадян ЄС).
Об’єктивно така ситуація навряд чи зміниться доти, доки існує величезна економічна різниця між країнами ЄС та іншими державами. Здається, що на разі єдине, на що можуть сподіватися громадяни інших держав у ЄС, — це надання дедалі більшої значущості принципу фундаментальних прав людини в праві ЄС, бо це означатиме, що будь-який акт чи дії повинні перевірятися для з’ясування, чи не порушують вони базових прав людини, а відтак — й іноземців. Договір про діяльність ЄС поширює свободи Внутрішнього ринку ЄС (свободи вільного пересування працівників, капіталу, ділового заснування та надання послуг) виключно на громадян ЄС. Отже, громадяни інших держав (включаючи громадян України) не мають права доступу до свобод Внутрішнього ринку ЄС окрім деяких випадків (рис. 20):
1) у первинному законодавстві ЄС (установчих договорах ЄС), вторинному законодавстві ЄС, міжнародних угодах ЄС;
2) у законодавстві ЄС, що регулює становище громадян ЄС (як членів їх родини);
3) у двосторонніх угодах, угодах про асоціацію між ЄС та іншими країнами, угодах про доступ до Внутрішнього ринку ЄС за умовами взаємності (наприклад, УПС).
Загалом, держави-члени ЄС мають виключну компетенцію щодо надання доступу громадянам інших держав до власної території, тому права громадян інших держав на в’їзд до держави-члена ЄС, вільне пересування у межах ЄС та право на здійснення економічної діяльності регулюються імміграційним та іншим законодавством кожної окремої держави-члена ЄС, з якою громадянин іншої держави вступає в правовідносини. Але права громадян інших країн в ЄС з користування свободами Внутрішнього ринку ЄС залежать від того, чи належить громадянин іншої держави до сім’ї громадянина ЄС, та чи має він дозвіл на постійне (довготермінове) проживання в державі-члені ЄС. В останніх випадках громадяни інших держав можуть користуватися законодавством ЄС, положеннями двосторонніх угод між ЄС та країною громадянства суб’єкта правовідносин.
У цілому, права громадян інших держав на доступ до свобод Внутрішнього ринку ЄС класифікуються за такими ознаками:
1) правове становище фізичних та юридичних осіб інших країн в ЄС згідно з положеннями двосторонніх угод між іншими країнами та ЄС;
2) правове становище громадян інших держав, що є членами родини громадянина ЄС;
3) правове становище громадян інших держав, що є працівниками компаній, зареєстрованих в ЄС;
доступ фізичних та юридичних осіб інших держав до свобод Внутрішнього ринку ЄС згідно з двосторонніми угодами між ЄС та іншими державами.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 45 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |