Читайте также:
|
|
Право вільного пересування працівників та членів родини (що передбачено ст. 45 Договору про діяльність ЄС та вторинним законодавством, яке імплементує ст. 45 Договору про діяльність ЄС) надається працівникам та їх родинам.
Договір про діяльність ЄС не визначає терміна "працівник", але ЄСП тлумачить його досить ліберально, підкреслюючи, однак, що головною рисою відносин праці є те, що "у певний проміжок часу особа виконує роботу (надає послугу) для та під керівництвом іншої особи, а в обмін отримує винагороду"1. У кожному разі статус працівника визначається виключно правом ЄС, а не національним законодавством держав-членів. Сфера праці, так само, як і природа юридичних відносин між роботодавцем та працівником (публічно-правовий статус чи приватноправовий договір), є несуттєвими. Під поняття "працівник" підпадають також і працівники, що зайняті частково, за умови, що вони залучені у реальну та ефективну економічну діяльність, навіть якщо їх зарплата є меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати у відповідній державі-члені2. Але економічна діяльність не повинна мати "додатковий характер" до загальної діяльності працівника3. ЄСП визнав, що до категорії "працівників" входять: професійні спортсмени; професійні учні; сантехніки релігійної громади, проститутки тощо.
До категорії "працівників" у законодавстві ЄС входять також особи, які шукають роботу. Проміжок часу, протягом якого працівникові дозволяється залишатися у державі-члені, шукаючи роботу, різний для різних держав-членів ЄС (залежить від національних приписів законодавства), але не може бути меншим, ніж 3 місяці (але у випадках, коли працівник залежить від соціальних виплат, йому може бути запропоновано виїхати раніше, ніж після закінчення тримісячного періоду). Якщо після закінчення цього строку працівник може довести, що він має реальні перспективи працевлаштування, його не може бути депортовано з держави-члена ЄС.
Директива 2004/58 визначає, що свобода вільного пересування громадян ЄС (працівників і не працівників) поширюється на членів їх сімей. Стаття 2 Директиви 2004/58 дозволяє родині приєднатися до громадянина ЄС, який, знаходиться в іншій державі-члені. Членами родини громадянина ЄС, які мають право приєднатися до нього, вважаються інший з подружжя включаючи зареєстроване партнерство, якщо воно визнається державою-членом перебування громадянина ЄС, родичі громадянина ЄС та іншого з подружжя за низхідною лінією (тобто діти, онуки тощо) молодші 21 року або якщо вони є утриманцями, і родичі громадянина ЄС та іншого з подружжя за висхідною лінією (тобто батьки, дід, баба тощо), які є утриманцями.
Крім того, Директива 2004/58 закликає держави-члени полегшувати пересування територією ЄС членів родини, яких не включено до кола близьких родичів. Згідно з ч. 2 ст. З Директиви 2004/58 до кола родичів, яких перелічено вище можна додати: утриманців громадянина ЄС або осіб, що мешкали разом згромадянином ЄС у країні, де родина мешкала до переїзду, або тяжко хворі особи, які потребують опіки громадянина ЄС та зареєстровані партнери.
При цьому національність (громадянство) членів родини громадянина ЄС, на відміну від національності самого громадянина ЄС, не має значення (якщо, наприклад, громадянин Великої Британії влаштувався на роботу в Італії, він може переїхати до Італії зі своєю дружиною — громадянкою України та її неповнолітніми дітьми, навіть якщо останні не мають дозволу на проживання у Великій Британії). Ключовим, однак, в таких випадках завжди є транскордонний елемент — факт пересування громадянина ЄС з однієї держави-члена ЄС до іншої. Отже, громадяни ЄС не можуть посилатися на право ЄС щодо вільного пересування громадян ЄС для переселення членів своєї родини — негромадян ЄС до власної держави, крім випадків, коли громадянин ЄС працював протягом певного часу в іншій державі-члені й потім повертається працювати до рідної країни (наприклад, якщо після перебування в Італії цей працівник повертається працювати у Велику Британію, британський уряд не може перешкоджати в'їзду разом з ним його дружини та її дітей — громадян України). Проте в таких випадках суди, як правило, прискіпливо перевіряють, чи немає зловживань з боку працівників та членів їх родин при користуванні нормами з вільного пересування осіб.
Під терміном "інший з подружжя" (чоловік/дружина) у праві ЄС розуміється будь-яка особа, яка перебуває в законному шлюбі з працівником, при чому це включає також стан розведення (сепарації)3, але не стан розлучення. Співмешканці прирівнюються до чоловіка/дружини, тільки якщо в державі-члені, про яку йдеться, імміграційне законодавство прирівнює статус співмешканців до статусу подружжя4.
Щодо "дітей" ще не існує чіткого визначення співвідношення понять "утриманців" та "родичів по низсхідній лінії" у практиці ЄСП, але існує тенденція досить ліберального тлумачення ЄСП цих понять. Часто "дітьми" вважаються члени родини, що не є в буквальному розумінні родичами по низсхідній лінії.
Регламенту 1612/68), у професійній чи напівпрофесійній спортивній діяльності1 та користуватися помешканнями, що включає право набувати житло у власність2.
Члени родини працівника можуть самостійно влаштовуватися на роботу в державі-члені ЄС, де проживають разом з працівником3. Діти працівників мають право доступу до системи загальної освіти та професійних шкіл у відповідній державі-члені4 та мають право отримувати фінансову допомогу на навчання тощо5.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |