Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Винятки з правил про вільний рух

Читайте также:
  1. I. Правила ведения дневника
  2. I. Правила оформления отчета по практике
  3. I. Правила оформления отчета по практике
  4. I. Правила терминов
  5. I. Прочтите слова и объясните правила чтения буквы е
  6. II. Правила оформления курсовой работы
  7. II. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕНИЯ РАБОТЫ
  8. II. Сфера действий правил и их применение
  9. III. Общие правила заполнения рецепта.
  10. IV. Упражнения пауэрлифтинга и правила их выполнения.

Згідно із ст. 36 (30) ДФЄС заборона кількісних обмежень на імпорт та експорт не виключає заборон чи обмежень на імпорт, експорт і транзит товарів, що грунтуються на міркуваннях громадської моралі, публічного порядку та державної безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту національних художніх, історичних чи археологічних цінностей; захисту промислової та комерційної власності. При­чому такі заборони чи обмеження не мають бути засобом свавільної дискримінації чи прихованого обмеження в торгівлі між державами-членами (торгівля охоплює як товари, так і послуги).

Аналогічні правила стосуються вільного руху капіталу. Держави-члени можуть застосовувати відповідні положення національного податкового законодавства, що встановлюють відмінності платників податків, які перебувають у неоднакових умовах щодо місця проживання чи місця інвестування капіталу, а також вживати усіх необхідних заходів для запобігання порушенням національних законів та актів виконавчої влади, зокрема у сфері оподаткування та контролю з боку фінансових установ, чи встановлювати процедури декларування руху ка­піталу з метою адміністративної та статистичної інформації (ст. 65 (58) ДФЄС). Однак ці положення не мають бути засобом свавільної дискримінації або прихованого обмеження вільного руху капіталу і платежів.

Вільний рух працівників та свободу заснування може бути обмежено з міркувань публічного порядку, державної безпеки та охорони здоров'я, причому вільний рух працівників та свобода заснування не стосуються державної служби (ст. 45 (39) ДФЄС). Обмеження містять й акти "вторинного" законодавства. Стат­ті 27—33 Директиви 2004/38 встановлюють обмеження права громадян ЄС і членів їх сім'ї вільно пересуватися територією держав-членів і проживати там. Цей виняток аргументований міркуваннями публічного порядку, громадської безпеки або громадського здоров'я, і не повинен допускатися в економіч­них цілях. При вжитті заходів із захисту громадського порядку або громадської безпеки має дотримуватися принцип пропор­ційності, а власне заходи мають ґрунтуватися виключно на особистій поведінці відповідного індивіда, яка повинна станови­ти реальну, наявну і досить серйозну загрозу, для одного з основоположних інтересів суспільства. Доводи, що спираються на міркування загальної превенції, не можуть братися до уваги.

Щодо громадянина Союзу або членів його сім'ї, які набули. право постійного мешкання на його території, приймаюча держава-член тільки з особливо серйозних міркувань громад­ського порядку або безпеки може ухвалювати рішення про видворення. Незважаючи на мотиви громадської безпеки, дер­жава-член щодо певної категорії громадян Союзу незалежно від їх національного громадянства не може ухвалювати рішення про видворення, а саме щодо: а) тих, хто прожив в приймаючій державі-члені впродовж 10 попередніх років, або б) неповно­літніх, якщо тільки видворення не є необхідним на користь дитини, як це передбачено в Конвенції Організації Об'єдна­них Націй про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ст. 28 Директиви).

Заходи, що вживаються з міркувань громадського здоров'я і обмежують вільне пересування осіб, застосовуються в разі потен­ційних епідемічних захворювань, які визначені у відповідних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я, а також у разі інших заразних інфекційних або паразитарних захворю­вань — за умови, що в приймаючій державі-члені вони є пред­метом захисних заходів щодо її власних громадян. Виникнення захворювань після закінчення 3-місячного періоду з моменту в'їзду не може слугувати підставою для видворення.

Хоча країни ЄС мають певні інструменти обмеження вільного руху всередині єдиного ринку ЄС, разом з тим питання про законність та обгрунтованість застосування цих інструментів може розглядатися в судах країн-членів та в Суді ЄС. Практика засвідчує, що позиція Суду ЄС з цього питання була вельми жорсткою, і країнам ЄС (їх органам), як правило, не вдавалося довести у Суді ЄС наявність вищезазначених підстав.

Так, щодо публічного порядку Суд ЄС неодноразово під­креслював, що ця підстава повинна бути пов'язаною із загрозою, яка має бути реальною, триваючою, наявною, а не уявною, достатньо серйозною, а об'єктом загрози мають бути осново­положні інтереси суспільства. Оцінка такої загрози має нада­ватися з точки зору здорового глузду та наявного досвіду. Практика Суду ЄС,вимагає від країн-членів при застосуванні інструментів обмеження чільного руху зважати на принцип пропорційності, тобто не виходити за межі необхідного для забезпечення захисту.

Даючи оцінку такому аргументу, як публічний порядок у контексті права на вільний рух осіб, Суд ЄС не завжди дотри­мується однозначної позиції. Так, він визнав обґрунтованою заборону громадянці країни ЄС на надання посвідки на прожи­вання в іншій країні ЄС для роботи у небезпечній з точки зору адміністративної практики країни в'їзду релігійній організації. Суд виходив з того, що невислання з країни її громадян-членів, які також працюють у цій організації, не створює дискриміна­ції щодо іноземної громадянки, бо вислання зі своєї та з чужої країни неможливо ставити на один рівень. За інших обставин Суд визнав необгрунтованим вислання з країни на підставі її законодавства, що спрямоване проти заняття проституцією, оскільки така поведінка притаманна певним громадянкам прий­маючої країни і щодо цих громадянок не розглядається у цій країні як "серйозна загроза" публічному порядку. Як підставу для застосування обмежень Суд ЄС розглядав розпорядження уряду Ірландії про обов'язкову закупівлю усіма покупцями 35% продуктів нафтопереробки у державного нафтопереробного під­приємства, оскільки це підприємство є єдиним у країні, а його закриття чи зменшення на ньому виробництва загрожувало б інтересам національної безпеки.

Аргумент щодо публічної морал і був предметом диферен­ційованої оцінки з боку Суду ЄС. Так, коли йшлося про ввезен­ня порнографічної продукції, сама по собі наявність у країні ввезення законодавства про протидію поширенню порнографії була для Суду ЄС підставою визнати заборону на ввезення обгрунтованою. В іншому випадку сама по собі наявність за законодавством країни ввезення можливості здійснювати ви­робництво непристойних з точки зору публічної моралі товарів стала підставою для визнання заборони на ввезення товарів не обгрунтованою.

Стосовно аргументів, пов'язаних з охороною здоров'я, прак­тика Суду ЄС виходила з того, що обмеження мають застосо­вуватися рівною мірою як до іноземних, так й до вітчизняних товарів. Так, зважаючи на те, що відходи є об'єктом комерцій­них операцій, Суд ЄС визнав обгрунтованими заходи влади щодо заборони ввезення відходів як вітчизняного, так й іно­земного походження до Валлонії — регіону Бельгії, в якому спостерігалося небезпечне для довкілля накопичення відходів, а отже, створювалася загрозлива ситуація для довкілля, зокрема щодо здоров'я людей. В іншій справі визнано вірним рішення щодо зобов'язання постачальників енергії закуповувати весь обсяг електроенергії, що виробляється вітчизняними вітровими електростанціями, незважаючи на більш високий рівень цін на таку електроенергію, а також на те, що такі обов'язкові заходи створювали перешкоду для закупівлі електроенергії за кордо­ном. Суд виходив при цьому з небезпеки, яка створюється виробництвом електроенергії через згоряння традиційних енер­гоносіїв, яке, у свою чергу, обумовлює виділення газів, що є причиною парникового ефекту, а він, як відомо, несе загрозу життю та здоров'ю людей, тварин і рослин. У справі ReArnolds VanderLaan Суд зазначив, що національне законодавство, яке забороняє у разі, коли йдеться про обмеження задля захисту споживачів, продаж харчових продуктів, які законно виробля­ються та продаються в іншій державі-члені, суперечить ст. 30 ДЄС, якщо споживачі захищені за допомогою етикеток, засто­сованих відповідно до правил ЄС, зокрема етикеток з описом продукту та переліком інгредієнтів.

Згідно з практикою Суду ЄС запровадження державами-членами обмежень вільного руху є незаконним, якщо це пору­шує законодавство ЄС, наприклад, щодо прав людини.

 

 




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 67 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав