Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що займають домінуюче становище на Внутрішньому ринку Європейського Союзу

Стаття 102 Договору про діяльність ЄС забороняє будь-яке зловживання одним чи кількома суб'єктами підприємницької діяльності їх домінуючим становищем на Внутрішньому ринку ЄС або на суттєвій його частині через те, що суб'єкти підпри­ємницької діяльності, які займають більшу в порівнянні з іншими частку ринку та мають значний обіг капіталу, можуть набагато краще використовувати своє становище для послаблен­ня конкуренції та посилення власних позицій. Зловживання визнається несумісним зі Внутрішнім ринком ЄС лише у разі, якщо воно може негативно вплинути на торгівлю між держава­ми-членами ЄС. На відміну від ст. 101 Договору про діяльність ЄС, ст. 102 Договору про діяльність ЄС не передбачає системи прямо застосовуваних вилучень або застосування концепції de minimis. Кожне підприємство, що займає домінуюче становище на відповідному ринку та має сумніви щодо поширення забо­рони ст. 102 Договору про діяльність ЄС на його діяльність, може звернутися до Європейської Комісії чи конкурентного органу держави-члена за висновком з цього приводу.

За визначенням Суду, суб'єкти підприємницької діяльності займають домінуюче становище, коли мають можливість здій­снювати комерційну діяльність, не беручи до уваги своїх кон­курентів, покупців та продавців. Тобто це таке становище, за якого вони мають реальну можливість встановлювати ціни чи контролювати виробництво або розповсюдження значної частини товарів. Як результат, такі суб'єкти отримують можли­вість здобути такі переваги, які б вони ніколи не отримали за відсутності домінуючого становища на Внутрішньому ринку ЄС. Домінуюче становище суб'єкта підприємницької діяльності визначається в межах відповідного ринку (англ. relevant market) на підставі ретельного аналізу певних чинників (ринкова частка, доступ на ринок капіталу, рівень технологічного оснащення, володіння індустріальними ресурсами, наявність бар'єрів для конкурентів на вхід до відповідного ринку).

Першим кроком при визначенні наявності домінуючого ста­новища є встановлення відповідного ринку. Відповідний ринок може бути представлено як відповідний товарний та геогра­фічний ринок. Під відповідним товарним ринком (англ. relevant product market) розуміють певні товари (послуги), з виробництва або розповсюдження яких суб'єкт підприємницької діяльності ЄС має домінуюче становище. Головним критерієм для визна­чення відповідного товарного ринку є так званий тест "замінності", на підставі якого суди визначають ступінь, за яким товари (послуги) можуть бути замінені іншими товарами (послу­гами), зважаючи на їх характеристики, ціни та мету викорис­тання. Наприклад, у справі Hoffman La Roche (яка відома також як "справа про вітаміни") ЄСП виділив кожний вітамін у окремий безпосередній товарний ринок, бо жоден з вітамінів не можна було замінити на інший.

Під відповідним географічним ринком (англ. relevant geo­graphic market) у праві ЄС розуміють певну територію, у межах якої умови конкуренції, тарифи, транспортні та інші видатки однакові для всіх конкурентів. Така територія має бути відок­ремленою від сусідніх з огляду на значну різницю в умовах конкуренції. Таким ринком може бути визнано як ЄС у цілому, так й окремі держави-члени ЄС, групи держав-членів ЄС й навіть окремі регіони тієї самої держави. Так, наприклад, за браком спеціальних чинників у справі Hilt відповідним геогра­фічним ринком було визнано весь ЄС. Водночас, у справі Napier Brown-British Sugar Європейська Комісія, вирішуючи питання про наявність домінуючого становища англійської компанії на ринку виробництва та продажу цукру, визнала для неї відпо­відним географічним ринком всю Велику Британію, оскільки імпорт цукру в цю державу був дуже обмеженим та фактично був лише додатковим до британського, а не альтернативним джерелом надходження.

Вплив на ринку (англ. market power) — це можливість суб'єкта підприємницької діяльності діяти на ринку незалежно, не беручи до уваги потрібною мірою конкурентів, покупців та продавців. Найбільш суттєвим чинником упливу на ринку є частка суб'єкта підприємницької діяльності на ринку товарів. Очевидно, якщо суб'єкт підприємницької діяльності володіє на певній терито­рії 60% ринку певних товарів, то його найвірогідніше буде визнано домінуючим. Якщо ж частка суб'єкта підприємницької діяльності становить менш ніж 50% ринку, потрібно вивчити його структуру, оскільки за великої кількості конкурентів, коли ринок значно поділений, суб'єкт підприємницької діяльності, який має 40% (або навіть 30%), також може мати домінуюче становище. Беруться до уваги також і частки найближчих конку­рентів, бо якщо на ринку змагаються десятки дрібних фірм із приблизно рівними частками, то, найвірогідніше, жодна з них не буде домінуючою.

Крім ринкової частки підприємств на Внутрішньому ринку ЄС, ЄСП бере до уваги доступні для суб'єкта підприємниць­кої діяльності економічні та науково-технічні ресурси. Великі компанії, що працюють на різноманітних товарних ринках, можуть використовувати свій економічний та технологічний потенціал для субсидіювання окремих галузей, тим самим став­лячи у більш вигідне становище-свої структурні підрозділи навіть щодо рівних за частками конкурентів. ЄСП у своїй практиці враховує також різноманітні бар'єри, що ускладнюють доступ на Внутрішній ринок ЄС нових конкурентів.

ЄСП надає особливої уваги різноманітним юридичним чин­никам, що зумовлюють здатність суб'єкта підприємницької діяльності впливати на відповідний ринок у межах ЄС. Наприк­лад, у справі Hugin ЄСП визнав компанію домінуючою через наявність в неї права інтелектуальної власності на окремі вузли банкоматів.

Незважаючи на неабиякий вплив домінуючих підприємств на ринок, саме їх існування не суперечить цілям Внутрішнього ринку ЄС, лише зловживання домінуючим становищем, що може вплинути на торгівлю між державами-членами ЄС, заборонено конкурентним законодавством ЄС. Стаття 102 Договору про діяльність ЄС наводить приклади зловживання домінуючим становищем, яке може полягати: а) у прямому чи опосередко­ваному нав'язуванні несправедливих цін купівлі або продажу та інших несправедливих умов торгівлі; б) у обмеженні ви­робництва, ринків і технічної допомоги на шкоду споживачеві; в) у застосуванні неоднакових умов до рівноцінних операцій за іншими торговельними партнерами, ставлячи їх таким чином у невигідні умови конкуренції; г) у вимогах, щоб укладання контрактів залежало від прийняття іншою стороною додаткових зобов'язань, які своїм характером або відповідно до комерційної практики не пов'язані з предметом таких контрактів.

Цей перелік не є вичерпним, вказані види порушень є зло­вживанням, у вигляді анти конкурентної поведінки.

Згідно з ЄСП під дію заборони ст. 102 Договору про діяльність ЄС підпадає і ряд інших порушень, що не перелічені в цій статті. Зважаючи на те, що такі зловживання не стільки шкодять окремим підприємствам, скільки негативно відбива­ються на структурі ринку, ця категорія порушень отримала назву зловживання проти структури ринку. Такими діями можуть бути: 1) "хижацька" цінова політика, коли багатопрофільна фірма субсидує одну зі своїх сфер діяльності та тимчасово встановлює ціни на продукцію, нижчі від її собі­вартості; 2) дискримінаційна політика, коли ті самі товари в різних частинах ринку або окремим суб'єктам підприємницької діяльності надаються за економічно необгрунтованими різними цінами; 3) необгрунтована відмова постачання продукції окремим суб'єктам підприємницької діяльності.

Можливі й інші порушення, але всі вони мають на меті впливати на конкурентів або партнерів, таким чином при­мушуючи їх до здійснення певних дій (що може, наприклад, виявлятися в посиленні залежності дистриб'ютора від фірми-постачальника), або на споживачів — для отримання додат­кових прибутків. Тому усунення подібних зловживань при­зводить до захисту дрібних та середніх фірм та до стимулю вання чесної, "здорової" конкуренції, а відтак сприяв економіч­ному прогресу.

Таким чином, у конкурентному праві ЄС досить детально опрацьовано концепцію домінуючого становища. Однак слід ще раз підкреслити, що як таке воно не є забороненим, оскіль­ки очевидно, що всі фірми прагнуть збільшити свої прибутки, а це досягається шляхом розширення ринку, зменшення ви­датків або шляхом переманювання покупців та продавців у конкурентів (тобто за рахунок підвищення ринкової частки). У зв'язку з цим будь-яке стримування зростання частки компанії на ринку або будь-яке подібне обмеження може позбавити підприємство одного з головних стимулів і тим самим негативно відбитися на добросовісній конкуренції в рамках Внутрішнього ринку ЄС.