Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Суть публічного адміністрування внутрішніх справ полягає у здійсненні організаційно-правових заходів, що забезпечують безпосередньо охорону прав та свобод громадян, а також громад­ський порядок та громадську безпеку. Громадський порядок — певна система відносин, належний порядок, що склався у су­спільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її громадян, а громадська безпека — це система відносин, яка складається у процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров’ю та їх майну.

Державно-управлінська діяльність у сфері забезпечення гро­мадського порядку та громадської безпеки регулюється Консти­туцією, Законом "Про міліцію"; законами України від 17 грудня 1993 р. "Про пожежну безпеку"; від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність"; законами "Про дорожній рух"; "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"; законами України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, про­куратури і суду"; від 26 березня 1992 р. "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України"; указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів України тощо.

До органів, що здійснюють державне управління внутріш­німи справами (охороною громадського порядку та безпеки), можна віднести:

— Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи на місцях;

— Державна міграційна служба України.

Центральне місце серед органів внутрішніх справ займає Міністерство внутрішніх справ (МВС), правовий статус якого закріплюється в Положенні, затвердженому Указом Президента України від 6 квітня 2011 р.№ 383/201 1.

Основними завданнями МВС України є формування та за­безпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського по­рядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), утому числі протидії нелегальній (неза­конній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біжен­ців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управ­ління (відділи).

До структури апарату МВС України належать: Головне управ­ління по боротьбі з організованою злочинністю, Управління внутрішньої безпеки, Департамент карного розшуку, Депар­тамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми, Депар­тамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю, Департамент оперативної служби, Департамент оперативно-технічних заходів, Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків, Управління кримінальної міліції у справах дітей, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Департамент міліції гро­мадської безпеки, Управління Державної автомобільної інспекції, Управління транспортної міліції, Головне слідче управління, Управління дізнання, Головний штаб, Департамент кадрового забезпечення, Департамент інформаційно-аналітичного забезпе­чення, Департамент фінансового та ресурсного забезпечення, Управління юридичного забезпечення, Управління зв’язків із громадськістю, Управління міжнародних зв’язків, Режимно-секретне управління, Управління фінансової інспекції, Управлін­ня медичного забезпечення та реабілітації, Відділ спеціального зв’язку, Відділ військово-мобілізаційної роботи, територіальної та цивільної оборони.

Особливу роль відіграє така складова Міністерства, як міліція, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права, свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань. її правовий статус визначається Законом "Про міліцію".

Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпечен­ня особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охо­рона й забезпечення громадського порядку; виявлення та роз­криття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних по­сягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги грома­дянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Служби міліції: впроваджують у життя правила паспортної і дозвільної систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах та інших населених пунктах, на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за технічним станом автомототранспорту; забезпечують порядок у період надзвичайних обставин (під час аварій і катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій), під час проведення різних масових заходів і заходів цивільної оборони.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до струк­тури Міністерства, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Адміністративну діяльність міліції регламентують норми адміністративного права, й полягає вона в організації і практичному провадженні заходів щодо охорони правопорядку. Здійснюють її служби й підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, під­розділів, що організовують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція, відділи дозвіль­ної системи тощо.

Оперативно-розшукову діяльність міліції регулюють норми різних галузей права: адміністративного, кримінального, кримі­нально-процесуального тощо. Цю діяльність здійснюють опе­ративні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з органі­зованою злочинністю, підрозділи Державтоінспекції.

Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримі­нально-процесуальне законодавство, здійснюють її різні служби й підрозділи кримінальної міліції та міліції громадської безпеки. Предмет цієї діяльності — провадження дізнання в криміналь­них справах.

Профілактичну діяльність міліції здійснюють всі служби міліції і регулюють закони та відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність міліції і насамперед служб і підроз­ділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки.

Міліція України складається з підрозділів:

— кримінальної міліції;

— міліції громадської безпеки;

— місцевої міліції;

— транспортної міліції;

— Державної автомобільної інспекції;

— міліції охорони;

— судової міліції;

— спеціальної міліції.

До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, з питань боротьби з організованою злочинністю, кримінального розшуку, боротьби з економічною злочинністю, слідчої роботи і дізнання.

Міліцією громадської безпеки є служби охорони громадського порядку (патрульно-постова служба міліції, приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво, медичні витверез­ники, приймальники-розподільники для неповнолітніх, служби охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, спецприймальники, підрозділи міліції швидкого реагування "Беркут"), паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дозвільної системи, дільничних інспекторів міліції, за­безпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією.

Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адмі­ністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС.

Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території. До складу місце­вої міліції входять підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів мілі­ції, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту.

До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу із зло­чинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція у напрямі забезпечення без­пеки дорожнього руху має сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екза­менаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди і агітації з безпеки руху.

Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об’єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управлін­ня, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони "Титан").

На спецпідрозділи судової міліції покладається виконання таких обов’язків: забезпечення згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учас­ників судового процесу, заходів безпеки при розгляді судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовні або право­охоронні функції, членів їх сімей і близьких родичів; вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки суддів, членів сім’ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява; забезпечення безпеки при надходженні заяви учасника кримі­нального судочинства, члена його сім’ї або близького родича, звернення керівника відповідного державного органу, охорони приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу; здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб; вивчення рішень (постанов) про застосування спеціальних заходів безпеки осіб, узятих під захист, та деяких інших.

До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об’єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування). Для забезпечення громадського по­рядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народно­господарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС з дозволу Кабінету

Міністрів України можуть створювати спеціальні підрозділи міліції.

Державну політику України у сфері міграції (імміграції та еміграції), утому числі протидії нелегальній (незаконній) мігра­ції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій осіб покликана Державна міграційна служба України (ДМС України). Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяль­ність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. Правовий статус ДМС України визначено Положенням, яке затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405/2011.

Основними завданнями ДМС України є:

— внесення пропозицій щодо формування державної полі­тики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених зако­нодавством категорій мігрантів;

— реалізація державної політики у сферах міграції (іммігра­ції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій осіб.

ДМС України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропо­зицій Міністра внутрішніх справ України, та звільняє з посади Президент України.

Працівники ДМС України, які виконують завдання з реаліза­ції державної політики у сфері протидії нелегальній (незаконній) міграції, а також притягнення до адміністративної відповідаль­ності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджу­ють громадянство, мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби у випадках та порядку, передбачених Законом "Про міліцію".